Постанова № 41514998, 17.10.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1806/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Скраль Т.В.

при секретарі судового засідання - Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 ,

відповідача: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - представник Олашин О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 17 жовтня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 жовтня 2014 року.

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Наказом № 74 о/с від 22.04.2014 року старшину міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ через обмежений стан здоров'я. Наказом № 80 о/с від 30.04.2014 року було доповнено Наказ № 74 о/с від 22.04.2014 року в частині вислуги років, яка на день звільнення становить в календарному обчислені - 22 (двадцять два) роки 02 (два) місяці 22 (двадцять два) дні, у пільговому обчислені - 23 1(двадцять три) роки 07 (сім) місяців 29 (двадцять дев'ять) днів. Пунктом 1.18 Наказу від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (Далі - Наказ № 499), передбачено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно, та статтею 166 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Порушуючи ці норми, позивач вважає, що відповідач у день звільнення позивача зі служби, не здійснив з ним повний розрахунок.

За остаточними позовними вимогами, позивач просить суд: визнати протиправними дії посадових осіб УМВС України в Закарпатській області щодо невиплати грошового забезпечення на оздоровлення під час відпустки, щодо порушення оплати праці за понаднормову службу, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, позбавлення та заниження премії, щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення на оздоровлення під час відпусток з 01.01.2008 року по 22.04.2013 року; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час у період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року за 4608 год.; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за несення ним служби у вихідні ( за 192 дні) та святкові дні, у період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу незаконно позбавленої премії у місяці липні 2012 року та безпідставному їх зменшенні у період з 01.01.2008 року по 19.01.2012 року. ; зобов'язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.; - зобов'язати відповідача перерахувати середньомісячну заробітну плату позивача, що подається до пенсійного фонду для призначення пенсії з урахуванням доплат пунктів 3,4,5 позовних вимог; - стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві і просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях на позов. Просив суд відмовити у задоволенні таких, виходячи з наступного. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що даний адміністративний позов, згідно дати позовної заяви, подано 21.05.2014 року, тоді як позовні вимоги стосуються періоду з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року. Отже, ОСОБА_1 має право звернутися до суду з позовними вимогами, що стосуються періоду з 21.11.2013 року до 22.04.2014 року. Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення на оздоровлення, то відповідач зазначає, що у 2014 році ОСОБА_1 не перебував у черговій відпустці, а тому не мав право для отримання матеріальної допомоги для оздоровлення. Щодо понадурочного часу, то відповідно до чинного законодавства, що регулює порядок оплати праці в системі органів внутрішніх справ, нарахування та виплата грошового забезпечення за понадурочний час не передбачена. Згідно даних управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку в УМВС України в Закарпатській області відсутні накази або графіки керівників органів внутрішніх справ про залучення позивача до несення служби у вихідні та святкові дні. Також , що стосується преміювання,то у період за листопад 2013 - квітень 2014 року позивач отримував премію в розмірі 65 %, що складає 920,06 грн. Представник відповідача зазначає, що позивач звільнений з ОВС наказом № 80 о/с від 30.04.2014 року через обмежений стан здоров'я з календарною вислугою 22 роки. Згідно з грошовим атестатом позивачу нараховано одноразову грошову допомогу в розмірі 25690 ,94 грн. При цьому, вислуга років складає 22 роки, а тому 50% за кожний календарний рік служби складає суму 25 690 ,94 грн. Щодо компенсації за невикористану відпустку, то відповідач, зазначає наступне. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Згідно розрахунково-платіжної відомості позивач отримав у травні 2014 року компенсацію у розмірі 1202 ,68грн. Враховуючи, що під час проходження служби позивачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення згідно з вимогами діючого законодавства, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо пропущення строків позивачем на звернення із даними вимогами до суду, на які вказував представник відповідача, зважаючи на зміст позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу Законів про працю у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком

Щодо строків звернення до суду, суд констатує, що Наказом № 74 о/с від 22.04.2014 року старшину міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ через обмежений стан здоров'я та Наказом № 80 о/с від 30.04. 2014 року, ( а.с.8,9) через обмежений стан здоров'я з календарною вислугою 22 роки. Позивач звернувся до суду 21 травня 2014 року.

Згідно Рішення Конституційного суду від 15 жовтня 2013 року (справа № 1-13/2013), Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Крім того, слідуючи із змісту позовних вимог, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати чи компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем, що визначено Рішенням Конституційного суду від 15.10.2013 року № 1-18/2013.

З аналізу вищевказаного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача пов'язані із законодавством про оплату праці та державними гарантіями, а отже не обмежуються строками позовної давності.

01 жовтня 2014 року за наслідками розгляду даної справи суд видалився до нарадчої кімнати, у зв'язку із відсутністю в суда відомостей про середню заробітну плату та відомостей про середньогодинну заробітну плату позивача ОСОБА_1, що необхідно було витребувати від УМВС в Закарпатській області.

На дану вимогу, УМВС в Закарпатській області листом від 17 жовтня 2014 року повідомило суд про неможливість надання відомостей про середньогодинну заробітну плату ОСОБА_1, оскільки у відповідності до наказу МВС України № 499 31.12.2007 року ведення таких відомостей не передбачено. ОСОБА_1, як працівнику спеціальної роти судової міліції «Грифон» УМВС України в Закарпатській області виплата грошового забезпечення здійснювалась лише за календарний місяць.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1, прийнятий на службу в органи внутрішніх справ 20.12.1993 року та 22.04.2014 року звільнений, що стверджується трудовою книгою позивача ( а.с. 136).

Судом встановлено, що Наказом № 74 о/с від 22.04.2014 року старшину міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ через обмежений стан здоров'я ( а.с.8).

Наказом № 80 о/с від 30.04.2014 року було доповнено Наказ № 74 о/с від 22.04.2014 року в частині вислуги років, яка на день звільнення становить в календарному обчисленні - 22 (двадцять два) роки 02 (два) місяці 22 (двадцять два) дні, у пільговому обчислені - 23 (двадцять три) роки 07 (сім) місяців 29 (двадцять дев'ять) днів ( а.с.9).

Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення на оздоровлення під час відпусток період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року.

За приписами частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно Наказу № 499 від 31.12.2007 року «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Позивач, в своєму адміністративному позові посилається на частину 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", - військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів.

Відповідно до пункту 2.17.3 Наказу № 499, передбачено, що допомога на оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати, та згідно пункту 2.17.4 - підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку, (а.с. 65)

Згідно наявних матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 2008 року по 2010 рік, включно, у щорічних відпустках не перебував, довідка від 06.08.2014 року, ( а.с.120)

За наказом № 174 о/с від 07.08.2012 року ОСОБА_1 була надана чергова відпустка за 2012 рік терміном 45 календарних днів, ( а.с.121).

26.12.2013 року, згідно Наказу № 267 о/с ОСОБА_1 була надана чергова відпустка за 2013 рік тривалістю 47 діб.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає ( а.с. 43), що у 2014 році позивач не перебував у черговій відпустці, тому не мав права для отримання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно розрахункового листа (а.с. 76-77) позивачу оплачено у грудні 2013 року 513, 35 грн та в лютому 2014 року - матеріальну допомогу в розмірі 644, 00 грн. (а.с. 77), що в загальному розмірі становить 1157, 37 грн.

Згідно Наказу № 267 о\с від 26.12.2013 року ( а.с. 122) позивачу старшині міліції ОСОБА_1. надано чергову відпустку за 2013 рік з 23 грудня 2013 року по 07 лютого 2014 року, рапорт ОСОБА_1. від 18.12.2013 року.

Згідно довідки № 400 від 15.10.2014 року середньомісячна заробітна плата позивача 2 510, 67 грн.-1157,37 (оплачено в грудні 2013 року та в лютому 2014 року) , залишок недоплаченої суми становить 1353,30 за 2013 рік.

Тобто позивачу не доплачена грошове забезпечення на оздоровлення в розмірі 1353,30 грн

З аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що окрім заробітної плати, яка виплачується позивачу в період відпустки, виплачується така ж сама сума коштів на оздоровлення.

Підставою виплати грошового забезпечення на оздоровлення є наказ на відпустку, а отже виплатити грошове забезпечення позивачу це обов'язок відповідача, а не право.

Оскільки відпустка за 2013 рік надавалася з 23 грудня 2013 року, то відповідач виплатив допомогу на оздоровлення з порушенням п. 2.17.3 Наказу № 499, тобто відповідачу не доплачена допомога в розмірі 1353, 00 грн.

30.04.2014 року, згідно Наказу 80 о/с про доповнення пункту наказу № 74 від 22.04.2014 року ( а.с.47), ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за 2014 рік ( 15 календарних днів).

За приписами ст.. 99 КАС України, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для звернення до суду було встановлено річний строк.

Спеціальне законодавство, яке регулює порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, не встановлює строків звернення до суду у спорах, щодо оплати праці осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а тому до цих правовідносин повинні застосовуватися строки звернення до суду, встановлені статтею 99 КАС України.

Судом встановлено, що позивач у період з 2008 року по 2010 рік, включно, у щорічних відпустках не перебував, зі сторони позивача суду не надано жодних доказів того, що він звертався до відповідача з приводу виплат чи недоплати на оздоровлення у період з 2011 по 2012 рік та не надавались докази неможливості скористатися таким правом у вказаний період, тобто в момент виникнення такого.

Крім того, допомога на оздоровлення не охоплюється поняттям грошове забезпечення частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та наказом № 499, отже, вимога позивача, щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення на оздоровлення під час відпустки за 2013 рік в розмірі 1353,30 грн. підлягає до задоволення, в решті вимог адміністративний позов не підлягає до задоволення із вищезазначених підстав.

Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час у період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року за 4608 год.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законодавством, яке визначає порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є Закон України "Про міліцію", Положення „Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого Постановою КМУ від 29 липня 1991 року №114 та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Статтею 7 Закону України „Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" №3460-1У від 22.02.2006 року передбачено, що кожна особа рядового і начальницького складу зобов'язана дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

На підставі ч. 11 ст. 22 Закону України „Про міліцію„ для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Пунктом 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. Внутрішній розпорядок, зокрема, в органах внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів. При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Згідно із п.3 Інструкції про порядок залучення працівників органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час, в дні щотижневого відпочинку та святкові дні і надання відповідних компенсацій, затвердженої наказом МВС України від 17.12.1991 року №530 (втратила чинність згідно Наказу МВС від 06.06.2012 року), підставами залучення працівників ОВС до надурочної служби чи служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є письмові накази (вказівки) керівників органів внутрішніх справ; графіки нарядів, чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

В наказі зазначаються підстави, що викликали необхідність залучення працівників до надурочної служби або служби і дні щотижневого відпочинку і святкові дні, перелік залучених працівників, тривалість служби.

Пунктом 5 діючої на той час Інструкції №530 встановлено, що в кожному органі внутрішніх справ наказом або вказівкою керівника призначається працівник, який здійснює персональний облік служби особового складу в надурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

Згідно п. 6 Інструкції №530 (втратила чинність 06 червня 2012 року згідно Наказу МВС № 512) облік здійснюється шляхом заповнення щомісячного табеля. Підставами внесення записів в табель є службові документи, зазначені в п. 3 Інструкції. Заповнений табель поточного місяця, підписаний працівником, що веде облік, і затверджений керівником органу, графіки чергувань, накази та подорожні листи з відповідними розпорядженнями є підставою для надання компенсацій і передаються в фінансовий апарат до 5 числа наступного місяця.

Враховуючи викладене підставою для виплати позивачу компенсації за службу в надурочний час у даному випадку можуть бути лише письмові накази (вказівки) керівників органів внутрішніх справ та відповідні щомісячні табелі, якими мав здійснюватися облік служби особового складу.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні" від 14.09.1991 року № 197 встановлено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цієї постанови для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ республіканського відання, здійснюється у межах асигнувань, що виділяються Міністерству внутрішніх справ України з республіканського бюджету.

Відповідно до ч. 12 ст. 22 Закону України „Про міліцію" оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 1.18 Наказу від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (Далі - Наказ № 499), передбачено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Крім того, Наказ № 499 визначає, підстави для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а саме: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Пункти 3.7.1, 3.7.2,3.7.3,3.7.5. Наказу № 499, визначено, що служба осіб рядового та начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого відпочинку або в грошовій формі.

Пункт 3.7.1. Наказу визначає, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням, ( а.с.69).

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин нарік.

Служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

За пунктом 3.7.5. Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.

Згідно листа відповідача від 22 липня 2014 року (а.с.84), на запит адвоката Управління МВС повідомляє, що ведення табелів обліку робочого часу атестованих співробітників не передбачено Наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та графіки чергувань окремої роти судової міліції «Грифон» до УФЗБО УМВС за період 2008- 2014 роки не надходили.

Відповідачем на вимогу суду табелі обліку робочого часу позивача суду не надано, тому суд вирішував справу на основі наявних доказів, згідно ст.. 71 ч.6 КАС України.

Виходячи із вимог ст. 11 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. А звідси, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порядку ст.. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже з аналізу наявних у справі розрахункових листів з травня 2008 року по травень 2014 року ( а.с. 71-77), графіків цілодобових чергувань ( а.с. 10-16), судом встановлено та підтверджено, що протягом служби позивача на займаній посаді, відповідач недоплачував позивачу грошове забезпечення за несення служби у вихідні, святкові дні, а також за роботу понад встановлену тривалість робочого часу (понадурочний час).

Згідно наявних в матеріалах справи графіків за 2013, лютий 2014 року, позивач працював кожну третю добу, що в середньому в місяць становить 10 діб, що в годинах складає 240 годин в місяць, тоді як норма становить 41 годину в тиждень, а відповідно в місяць - 164 год., ( а.с.10-16).

Згідно наданих табелів робота позивача з перевищенням 10 діб, що в годинах становить 240 год у місяць, а норма становить 164 год, тобто різниця в середньому 76 год, та за період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року становить 4608 год.

Отже, адміністративний позов підлягає до задоволення в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час у період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року за 4608 год.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за несення ним служби у вихідні ( за 192 дні) та святкові дні, у період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року;

Як вже вище зазначалося, згідно наявних графіків чергувань, робота позивача часто припадала на вихідний день, і як слідує із наявних доказів позивач в місяць працював в середньому три вихідні. Так як, спірним періодом є період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року, де строк служби складає 5 років 4 місяці, де п'ять років = 60 місяцям, що в загальному становить 64 місяці. Відповідачем дані вимоги не спростовані, а наявні табелі нічних робіт позивача за 2012, 2013, 2014 роки ( а.с.123-129) та графіки чергувань ( а.с.10-16) розрахункові листки ( а.с.71-77) підтверджують обґрунтованість позовних вимог в цій частині, а вимога зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за несення ним служби у вихідні ( за 192 дні) та святкові дні, у період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року, підлягає до задоволення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Рішення Конституційного суду № 1-13/2013 від 15 жовтня 2013 року під заробітною платою, що належить працівникові - розуміють усі виплати, на отримання яких працівник мав право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій встановлених законодавством, незалежно від того чи було здійснене нарахування таки виплат.

Як зазначено в даному Рішенні Конституційного Суду України, у частині першій статті 233 Кодексу законів про працю, передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. Однак, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».

Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу незаконно позбавленої премії у місяці липні 2012 року та безпідставному їх зменшенні у період з 01.01.2008 року по 19.01.2012 року.

За приписами частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно Наказу № 499 від 31.12.2007 року «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Позивач вважає, що його премія за всі роки служби була заниженою та за деякі періоди не виплачувалась.

Пунктами 2.16.1, 2.16.5 Наказу МВС України від 31.12.2007 року № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" передбачено, що преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюється за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Пунктом 2.16.6. Наказу № 499 передбачено, коли премія не виплачується особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, а саме: які звільняються зі служби за порушення дисципліни, за дискредитацію звання особи начальницького складу через службову невідповідність або у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили в місяці звільнення; направлення за кордон для виконання обов'язків у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу - за весь період перебування за кордоном, якщо інший порядок виплати не передбачений законодавством.

Відповідач у запереченнях на адміністративний позов зазначив ( а.с.44), що у період за листопад 2013 року - квітень 2014 року позивач отримував премію в розмірі 65 %, що складає 920, 06 грн. ( копія довідки УФЗБО від 19.06.2014 року № 5/290), ( а.с.46).

Згідно розрахункових листів за вказаний період ( а.с. 71-77) визначені щомісячні розміри премій виплачувався позивачу ОСОБА_1 Згідно Інформації про преміювання співробітників УМВС України в Закарпатській області, наданої на вимогу суду ( а.с.78), визначено встановлення розміру премій ОСОБА_1 за період з лютого 2009 року по квітень 2014 року. Зокрема, у в січні-лютому 2009 року позивач отримав премію 5%, максимальний розмір премії в цьому році встановлений у розмірі 20 %. У 2010 році - 15% та на кінець року 30 %, 2011 рік розмір премії визначений - 30%, 2012 рік - 30%, з лютого по листопада 2012 року 80-88%.

Щодо доводів позивача, що мала місце невиплата премії в деякі періоди, то з аналізу матеріалів справи, судом встановлено, що тільки травні 2008 року позивачу не виплачувалась премія.

На підтвердження безпідставності позовних вимог у цій частині представником відповідача надано суду довідку про кошторисні призначення та штатну чисельність працівників УМВС в Закарпатській області ( в тому числі особового складу підрозділу «Грифон» за 2008-2014 роки (а.с. 117). Дана довідка містить інформацію про штатну численність по роках та річний кошторис фонду заробітної плати.

На надані позивачем докази, суд зазначає, що такі не містять ні підстав преміювання, ні відомостей про позбавлення чи зменшення розміру пенсій чи будь-який інших обґрунтувань для визначення саме такого розміру премій, а лише констатують встановлений розмір премій. Суд виходячи, із презумпції вини відповідача, у відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, не доведено правомірність встановлення оплачуваних премій позивачу, не надано доказів на спростування доводів позивача, а отже адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо вимоги зобов'язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби:

Як вже зазначалося судом позивач звільнений з ОВС наказом № 80 о/с від 30.04.2014 року через обмежений стан здоров'я з календарною вислугою років 22 роки. Згідно з грошовим атестатом (а.с. 48) позивачу нарахована грошова допомога в розмірі 25 690, 94 грн., дана грошова допомога на час розгляду справи позивачу виплачена в повному обсязі, що стверджується довідкою від 10.09.2014 року ( а.с.118) та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, а отже, відсутні правові підстави, для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., то суд приходить до переконання про необхідність її часткового задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ N 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 даної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи встановлену протиправність дій відповідача, щодо невиплати позивачу всіх належним йому до виплату сум, необхідність позивача звертатися до суду за захистом гарантованого законом права, що призвело до значних його душевних переживань та докладання ним значних зусиль для відновлення своїх прав, що в свою чергу призвело до вимушених змін у його життєвих стосунках, а тому суд вважає за необхідне частково задовольнити позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.

Щодо вимоги зобов'язати відповідача перерахувати середньомісячну заробітну плату позивача, що подається до пенсійного фонду для призначення пенсії з урахуванням доплат пунктів 3,4,5 позовних вимог, то адміністративний позов в цій частині не підлягає до задоволення, як необґрунтований, а вимоги такими, що заявлені передчасно. Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки, наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. З цих підстав дана вимога задоволенню не підлягає, як така що не знайшла свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині протиправності дій відповідача, щодо невиплати грошового забезпечення на оздоровлення під час відпустки у 2013 році, щодо порушення оплати праці за понаднормову службу, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, позбавлення та заниження премії - є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог законодавства, підтверджені належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії посадових осіб УМВС України в Закарпатській області щодо невиплати грошового забезпечення на оздоровлення під час відпустки, щодо порушення оплати праці за понаднормову службу, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, позбавлення та заниження премії.

3. Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення на оздоровлення під час відпустки за 2013 рік в розмірі 1353,30 грн.

4. Зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час у період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року за 4608 год.

5. Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за несення ним служби у вихідні ( за 192 дні) та святкові дні, у період з 01.01.2008 року по 22.04.2014 року.

6. Зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу незаконно позбавленої премії у місяці липні 2012 року та безпідставному їх зменшенні у період з 01.01.2008 року по 19.01.2012 року.

7. Стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі гривень) грн.

В решті позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяТ.В. Скраль