Постанова № 41514989, 18.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року справа № 813/7192/14

15 год. 49 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Хоп'яка В.З.,

представника відповідача Середяка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (далі - ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0007411501 від 03.10.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків відповідача, викладених в акті документальної позапланової перевірки ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», про неправомірність декларування позивачем у рядку 12.4 декларації «послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходить на митній території України» операції з постачання послуг нерезидентами. Позивач зазначає, що за результатами отриманих від нерезидента послуг ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» виписало податкову накладну №401 від 18.04.2014р. на суму 32697,71грн., суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) за якою включило в декларацію за квітень 2014 року у розділ «Податкові зобов'язання». Позивач вважає, що включення суми ПДВ по вказаній накладній до податкових зобов'язань надало йому право на відображення цієї суми у складі податкового кредиту наступного звітного періоду.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач протиправно задекларував як послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України, операції з постачання послуг нерезидентом, а саме компанією VEIKI-VNL Elektric Large Laboratories LTD (HUNGARI). Відповідач зазначає, що місцем постачання послуг щодо виконання та документування випробувань ізоляторів, наданих нерезидентом відповідно до договору №NFL-11-1014від 19.03.2014р., є митна територія Угорської Республіки. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивач протиправно відніс суми ПДВ за вказаними операціями до складу податкового кредиту.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» зареєстроване Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ - 30823262. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул.Новаківського, 14, фактичне місцезнаходження: м.Львів, вул.Зелена, 301. Взятий на облік в органах Державної податкової служби України з 05.04.2000р, перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт від 16.09.2014р. №1300/13-04-15-01-09/30823262 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189, п.198.4, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, у зв'язку з чим позивач втратив право на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2014 року в сумі 3962грн.;

2) п.198.4 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивач завищив податковий кредит з ПДВ за квітень 2014 року на суму 12876грн., що спричинило завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014р. №0007411501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 32698грн. та нараховано штрафну санкцію у сумі 16349грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Між позивачем та компанією VEIKI-VNL Elektric Large Laboratories LTD (HUNGARI) укладено контракт №NFL-11-1014від 19.03.2014р. (далі - Контракт), відповідно до умов якого клієнт (позивач) та виконавець (VEIKI-VNL Elektric Large Laboratories) уклали вказаний договір для проведення тестування ізоляторів 52-3, 52-5, виготовлених позивачем.

Відповідно до умов Контракту перелік послуг щодо виконання та документування випробувань ізоляторів визначено в Додатку А1, який є частиною вказаного Контракту.

Згідно з додатком А1 до Контракту у періоді з квітня по червень 2014 року компанія VEIKI-VNL Elektric Large Laboratories LTD надавала послуги щодо типових випробувань та спеціальних тестувань ізоляторів типу ANSI Class 52-3, 52-5 на загальну суму 21020євро. в тому числі:

- випробування напругою перекриття низької частоти в сухому стані, під дощем, під напругою, критичним імпульсом, випробування на визначення рівня радіоперешкод при напругах низької частоти, випробування термомеханічним навантаженням, тепловим ударом та інше;

- спеціальне тестування: випробування імпульсною пробивною напругою в повітрі, випробування напругою перекриття низької частоти в сухому стані та інше.

Як вбачається з Контракту та додатку №1 до нього, вказані документи підписані сторонами 19.03.2014р. у м.Львові.

Пунктом 15.1 Контракту передбачено, що VEIKI-VNL Elektric Large Laboratories LTD володіє всіма професійними і юридичними повноваженнями щодо виконання Контракту. Згідно з п.15.2. після закінчення тестів Виконавець надає Клієнту окремий акт щодо виконання тестів згідно з додатком А1, в якому вказує об'єм і вартість послуг.

Відповідно до п.16 Контракту всі взірці скляних ізоляторів поставляються в квітні-травні 2014 року в м. Будапешт за рахунок Клієнта на умовах СРТ Будапешт, Інкотермс 2000, тобто для проведення вказаних тестувань взірці ізоляторів поставляються на територію Угорської Республіки.

Згідно з п.16.2 Контракту у квітні-травні 2014 року поставляються ізолятори: 52-3 в кількості 80штук; 52-5 в кількості 40шт., взірець цементу в кількості 2кг.

Як вбачається з п.16.3 усі взірці надаються для проведення тестів на безоплатній основі і поверненню не підлягають, оскільки будуть зруйновані в процесі проведення їх тестування.

На підтвердження факту поставки ізоляторів на територію Угорщини (а саме ізоляторів типу 52-3 в кількості 80шт. та 52-5 в кількості 40шт.) для проведення компанією VEIKI-VNL Elektric Large Laboratories LTD їх випробувань та тестувань, позивач надав суду копію митної декларації від 14.04.2014 року № 10159 загальною вартістю 6182,19грн.

Таким чином, суд встановив, що з метою проведення випробувань та тестувань ізоляторів, визначених Контрактом, позивач на безоплатній основі поставив ізолятори в загальній кількості 120шт., на загальну суму 400євро (6182,19грн.) на територію Угорщини.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим вказаного пункту.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.1995 р. за №168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам.

Пунктами 2.4 та 2.16 Положення передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до акта надання послуг № 1 від 08.05.2014 року до Контракту виконавець надав послуги клієнту по випробуванню ізоляторів типу ANSI Class 52-3, 52-5 на суму 21020 євро. Місцем складання вказаного акта є м.Львів, яке не визначене як місце постачання послуг відповідно до умов Контракту.

У вказаному акті, зокрема, зазначено: види типових випробувань ізоляторів (випробування напругою перекриття низької частоти в сухому стані, під дощем, під напругою, критичним імпульсом, випробування на визначення рівня радіоперешкод при напругах низької частоти, випробування термомеханічним навантаженням, тепловим ударом та інше) та спеціальних тестувань (випробування імпульсною пробивною напругою в повітрі, випробування напругою перекриття низької частоти в сухому стані інше); обсяги вибірки, тобто кількість ізоляторів, які підлягали випробуванням та тестуванням; ціна проведених робіт, зокрема, для ізоляторів типу 52-3 та 52-5, загальна вартість наданих послуг.

Суд зазначає, що акт надання послуг № 1 від 08.05.2014 року до Контракту охоплює період з 04.04.2014р. (дата ввезення ізоляторів на територію Угорської Республіки) по 08.05.2014р. (дата складання акта) та складався не в місці надання послуг (м.Будапешт), а в м.Львові після завершення господарських операцій та містить загальний перелік наданих послуг без зазначення одиниці виміру та і тривалості кожної з них.

З огляду на наведене, суд вважає, що вказаний акт надання послуг № 1 від 08.05.2014 року до Контракту є таким, що складений із порушення вимог до первинних документів, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Суд бере до уваги, що позивач надав висновок від 12.05.2014р. №7975/VNL про результати проведених тестувань ізоляторів, наданий компанією-нерезидентом VEIKI-VNL Elektric Large Laboratories LTD та підписаний 12.05.2014р. у м.Будапешт, Vasgolyo особами, відповідальними за проведення тестувань та випробувань ізоляторів.

З аналізу встановлених обставин вбачається, що місце постачання послуг щодо виконання та документування випробувань ізоляторів, наданих нерезидентом компанією VEIKI-VNL Elektric Large Laboratories LTD на підставі Контракту, встановлено за межами митної території України, оскільки таким місцем є митна територія Угорської Республіки, а саме Будапешт, Vasgolyo.

Відповідно до пп. «б» п. 185.1 ПК України об'єктом обкладення податком на додану вартість, є операції з постачання послуг на митній території України. Операції з надання нерезидентами послуг, місце постачання яких у відповідності до ст. 186 ПК України визначене за межами митної території України, не підпадають під об'єкт оподаткування податку на додану вартість та не відображаються ні в податковій декларації з податку на додану вартість, ні в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно з п. 198.1. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як встановлено судом, позивачем за операціями з отримання послуг з випробування ізоляторів віднесено суми ПДВ до податкового кредиту у періоді: травень 2014 в сумі 32698грн. та червень 2014 року в сумі 33940грн. та відображено вказані суми в податкових деклараціях з податку на додану вартість в графі 12.4 даних декларацій «послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач завищив податковий кредит з ПДВ за травень 2014 року на суму 32697,71 грн. та за червень 2014 року на суму 33940,43грн.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем пп. «б» п. 185.1, ст. 186, п. 198.1 ст.198 ПК України та завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2014 року в сумі 32697,71 грн., червень 2014 року в сумі 33940,43 грн. по операціях з отримання послуг від нерезидента, місце постачання яких встановлено за межами митної території України

Відповідно до п.п. 14.1.18., п. 14.1, ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового Кодексу.

Згідно з п.200.1. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені вказаним розділом.

Згідно з п.200.3. ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до вказаного Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 вказаної статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.200.14. ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Суд не бере до уваги посилання позивача на Акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» (код ЄДРПОУ 30823262) №9034496146 від 17.06.2014р. за 05 місяць 2014 року» від 10.07.2014р. №833/581/13-04-15-01-09/30823262, яким встановлена відсутність відхилень. Як вбачається з аналізу вказаного акта перевірки відповідач аналізував виключно дані, задекларовані в податковій звітності, та не досліджував первинних документів позивача, у зв'язку з чим і не міг виявити встановлені порушення.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про порушення позивачем п.п.14.1.18, п.14.1, ст.14, пп. «б» п. 185.1, ст. 186, п.198.1 ст.198 п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2014року в сумі 33698 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2014року в сумі 33698 грн.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 03.10.2014р. №0007411501 є правомірними та скасуванню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з позивача.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При поданні адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 182,7грн., що підтверджується платіжним дорученням від №10439 від 14.10.2014р.

Таким чином, суд вважає, що з позивача слід стягнути решту суму судового збору у розмірі 1644,30грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (код ЄДРПОУ 30823262) судовий збір в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. до Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 24.11.2014 р.

Суддя А.Г.Гулик