Постанова № 41514970, 12.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2014 року 13:30 № 826/11613/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1до третя особаДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві Приватне акціонерне товариство «Львівський лікеро-горілчаний завод»провизнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 16 квітня 2014 року №0000242130,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), третя особа - Приватне акціонерне товариство «Львівський лікеро-горілчаний завод» (далі по тексту - ПАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»), в якому просить визнати незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 16 квітня 2014 року №0000242130.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 01 жовтня 2014 року.

У судове засідання 01 жовтня 2014 року з'явився представник відповідача. Представник третьої особи до суду не з'явився, надіслав письмові пояснення, в яких проти задоволення позову заперечував та просив розглядати справу за його відсутності. Позивач в судове засідання не з'явився, що в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 16 жовтня 2014 року.

У судове засідання 16 жовтня 2014 року з'явився представник відповідача. Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, що в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 30 жовтня 2014 року.

У судове засідання 30 жовтня 2014 року з'явився позивач, який наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 30 жовтня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

09 травня 2014 року працівниками Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», на виконання листа Міністерства доходів і зборів України про організацію роботи у святкові дні від 29 квітня 2014 року №9958/7/99-99-21-06-18, згідно із наказом Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 квітня 2014 року №260, на підставі направлень від 30 квітня 2014 року №183/26-15-21-1-29, №209/26-15-21-1-29 була проведена фактична перевірка торгової одиниці - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та належить суб'єкту господарювання - ФОП ОСОБА_1 за результатами якої 13 травня 2014 року складно Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та / або тютюновими виробами №26/076/21/НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу було зафіксовано факт реалізації алкогольного напою - вина «Кагор український» місткістю 0,7 л, міцністю 16% об., виробник - ТОВ «Котовський винзавод» за ціною 17,90 грн., в той час як мінімальна роздрібна ціна, встановлена державою складає 18,00 грн., чим порушень вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» та статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Крім того, під час перевірки виявлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольні напої, зазначені у додатку №2 до Акту перевірки, а саме лікер «Старий ринок» місткістю 0,5 л, міцністю 30% об., виробник - ПАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», обклеєні маркою акцизного податку, яка не видавалась безпосередньо виробнику такої продукції, що свідчить про порушення вимог пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

У зв'язку з виявленням зазначених порушень, 16 червня 2014 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено рішення про застосування фінансових санкцій №0000242130, яким згідно з абзацами 13 та 15 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Саме не погоджуючись із зазначеним рішенням ФОП ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що він не є контролюючим органом з питань продажу акцизних марок, а тому не має жодної можливості перевірити чи відповідає наклеєна на виріб акцизна марка, маркам, які видавались відповідному виробнику, чи відповідає сума сплаченого податку сумі зазначеній на марці. У зв'язку з викладеним, на думку позивача, відповідальність за маркування відповідного виробу має нести суб'єкт господарювання - виробник відповідної алкогольної продукції.

Крім того, позивач зауважував, що абзац 15 у частини2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», на підставі якого його притягнуто до відповідальності у зазначеній статті відсутній, а абзац 13 передбачає відповідальність за порушення вимог частини другої статті 15 цього Закону щодо реалізації (передачі) ферментованої тютюнової сировини лише на експорт або виробникам тютюнових виробів.

Аналізуючи доводи позивача, а також вивчивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95-ВР з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України від 19.12.1995р. №481/95-ВР).

Як закріплено у преамбулі названого Закону, він визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 названого Закону алкогольні напої, які виробляються в Україні, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 14.1.109 вказаної статті передбачено, що маркуванням алкогольних напоїв є наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Питання щодо виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів врегульовані положеннями статті 226 ПК України.

Так, пунктом 226.1 названої статті закріплено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 226.6 статті 226 ПК України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

Відповідно до пункту 226.6 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

1) алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

2) алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

3) алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

На реалізацію положень статті 226 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі по тексту - Положення №1251).

Пунктом 19 названого Положення закріплено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Також зазначеним пунктом встановлено, що у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Відповідно до пункту 20 Положення №1251 контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - митні органи. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Більш детально повноваження органів контролю за виробництвом і торгівлею спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначені положеннями статті 16 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР, а відповідальність за порушення норм названого Закону визначена у статті 17 останнього.

Так у частині 2 названої статті закріплено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень (абзац 13);

виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень (абзац 15).

Факт наявності у позивача на реалізації алкогольної продукції з маркою акцизного збору, яка не видавалась виробнику такої продукції, не заперечується позивачем. Крім того, підтверджується письмовими поясненнями третьої особи.

Посилання позивача на відсутність у нього повноважень на перевірку марок акцизного збору щодо їх відповідності маркам, які видавались відповідному виробнику, суд до уваги не приймає, оскільки ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи, позивачем не надано документів на підтвердження придбання алкогольної продукції саме у третьої особи. Крім того, наведені вище положення Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР чітко закріплюють відповідальність у тому числі й осіб, які лише зберігають алкогольну продукцію з марками акцизного збору, які є підробленими або не відповідають маркам встановленого зразка.

Також суд звертає увагу, що під час проведення перевірки працівниками податкового органу було виявлено три пляшки алкогольного напою, з марками акцизного податку ПАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», на двох з яких було зазначено вид алкоголю 6,881, і лише на одній - 2,330. Наведене, на думку суду, давало позивачу можливість візуально встановити невідповідність останньої марки за відсутності спеціальних знань, та відповідно до положень ДСТУ 4165:2003 «Горілки і горілки особливі Правила приймання і методи випробувань», який встановлює правила приймання і методи випробування горілок і горілок особливих, тобто підлягає застосуванню суб'єктами господарської діяльності під час, зокрема, перевірки відповідності пакування і маркування партії горілки вимогам нормативних документів, мав можливість відмовитись від прийняття до реалізації зазначеної пляшки та вимагати її заміни.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).

3. Доручити стягнення решти судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) відповідному підрозділу Державної фіскальної служби України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук