Рішення № 41514705, 13.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18861/14 13.11.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м.Києва до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд"про стягнення 10 665,97 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Євдокименко В.М. (дов. б/н від 30.07.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 10 665,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/18861/14 та призначено справу до розгляду на 16.10.2014 року.

22.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 16.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.09.2014 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 16.10.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 16.10.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 16.10.2014 року строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи призначено на 13.11.2014 року.

У судовому засіданні 13.11.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (орендодавець) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" (орендар) було укладено договір № 0703 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду (надалі по тексту - Договір № 0703), за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 року № 1229 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), далі - об'єкт оренди, за адресою: вул. Закревського, 3, загальною площею 71,50 кв.м., для розміщення офісу.

За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням № 8 Деснянської райради від 11.09.2008 року на дату підписання Договору становить : в межах витрат на утримання за 1 кв.м. орендованої площі (пункт 3.1. Договору № 0703).

Згідно з пунктом 3.2. Договору № 0703 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пункту 3.6. Договору № 0703 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.7. Договору № 0703 сторони погодили, що вартість комунальних послуг, витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванні інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання, не входить до складу орендної плати та сплачується окремо на підставі розрахунків вартості послуг. визначеному в додатку 2 до цього Договору, або договорів, укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги.

01.01.2010 року між сторонами було укладено Додаток 1 до Договору № 0703 по оплаті комунальних послуг, яким погодили, що кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунки виконавця.

Додатком 1 до Договору № 0703 сторони також погодили порядок нарахування комунальних послуг, що підлягають оплаті орендарем.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 року (пункт 9.1. Договору № 0703).

Додатковою угодою № 1 від 28.09.2011 року сторони продовжили дію Договору № 0703 до 31.03.2012 року.

30.06.2014 року сторони уклали угоду про розірвання Договору № 0703 та підписали акт приймання - передачі приміщень, що надаються в оренду за яким Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" передало, а Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва прийняло нежитлове приміщення за адресою: вул. Закревського, 3, загальною площею 71,50 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на розірвання Договору № 0703 у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем на загальну суму 5 174,18 грн. за час користування об'єктом оренди.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 174,18 грн. основної заборгованості за Договором № 0703, 3 086,90 грн. інфляційних нарахувань, 1 914,37 грн. три проценти річних, 490,52 грн. пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.6. Договору № 0703 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

01.01.2010 року між сторонами було укладено Додаток 1 до Договору № 0703 по оплаті комунальних послуг, яким погодили, що кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунки виконавця.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 0703, внаслідок чого у Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" виникла заборгованість перед Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва на загальну суму 5 174,18 грн.

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 5 174,18 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва про стягнення з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" 5 174,18 грн. основної заборгованості за договором № 0703 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду від 01.01.2010 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 086,90 грн. інфляційних нарахувань, 1 914,37 грн. три проценти річних, 490,52 грн. пені.

Згідно з статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги зобов'язаний сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до пункту 6.2. Договору № 0703, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочки, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За таких обставин, суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 490,52 грн., нарахованої за період з лютого по липень 2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 1 914,37 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва про стягнення з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" інфляційних нарахувань на загальну суму 3 086,90 грн. є обґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд"орендар (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, код ЄДРПОУ 04543683) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, код ЄДРПОУ 31776030) 5 174 (п'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 18 коп. заборгованості, 3 086 (три тисячі вісімдесят шість) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 1 914 (одну тисячу дев'ятсот чотирнадцять) грн. 37 коп. три проценти річних, 490 (чотириста дев'яносто) грн. 52 коп. пені, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк