Постанова № 41514690, 10.11.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №817/2778/14

10 листопада 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб,які беруть участь у справі:

позивача: представник Андрієнко І.В.

відповідача: представник Горовенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" звернулося до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про часткове визнання протиправним та скасування акту перевірки від 03.09.2014 року №1104/22/36714492, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2014 року №0001382200.

Ухвалою суду від 22.10.2014 року провадження у справі в частині позовних вимог про часткове визнання протиправним та скасування акту перевірки від 03.09.2014 року №1104/22/36714492 закрито (а.с. 116-117).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Пояснила суду, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Класик", якою виявлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю "Алма торг". Представник позивача з такими висновками органу доходів і зборів не згідна, вважає, що вони ґрунтуються на недостовірних та необ'єктивних даних. Зазначила, що господарські операції з придбання товарів у вказаного контрагента фактично мали місце і це підтверджується усіма необхідними первинними документами та документами бухгалтерського, фінансового і податкового обліку, які надавалися під час перевірки.

Просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2-198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Причиною вказаних порушень вважає відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алма торг". Вказав, що платником податків не було надано до перевірки належного підтвердження фактичного вчинення господарських операцій з цим контрагентом, крім того, перевіркою останнього встановлено безтоварність господарських операцій з попередніми постачальниками товарів.

Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" зареєстроване в якості юридичної особи, яка здійснює господарську діяльність, в тому числі, з виробництва какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (а.с. 65-74).

З 29.08.2014 року по 02.09.2014 року Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час здійснення взаєморозрахунків з ТОВ "Алма торг" за березень 2014 року, за наслідками якої складено акт від 03.09.2014 року №1104/22/36714492 (а.с. 12-26).

Платником податків подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких органом доходів і зборів висновки акту перевірки залишено без змін (а.с. 27-31).

На підставі акту перевірки Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 року №0001382200, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41666,67 грн., в тому числі 33333,33 грн. основного платежу, 8333,34 грн. штрафних санкцій (а.с. 32-33, 112-114).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке полягало у безпідставному віднесенні до складу податкового кредиту квітня 2014 року сум податку на додану вартість у розмірі 33333,33 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Алма торг".

Наведені висновки суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються не на нормах закону і фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях контролюючого органу.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 даного Закону, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями Податкового кодексу України, який встановлює порядок формування платниками податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як закріплено у пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту з податку на додану вартість не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алма Торг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" було укладено договір №31/14, предметом якого стала поставка товарів, асортимент, кількість та вартість якого визначається у видаткових накладних (а.с. 34-35).

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Алма Торг" поставлено для Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" чорнослив сушений без кісток у кількості 8000,000 кг. за ціною 20,83 грн./кг. загальною вартістю 200000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 33333,33 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31.03.2014 року №295 (а.с. 36).

Перевезення товару було здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, що підтверджується договором від 03.01.2011 року, товарно-транспортною накладною від 31.03.2014 року №Р290 та актом виконаних робіт від 31.03.2014 року №31-03-14 (а.с. 40-45).

Розрахунки за поставлений товар здійснені між сторонами в повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 38-39).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Алма Торг" виписано для Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" податкову накладну від 31.03.2014 року №139 на суму 200000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 33333,33 грн. Суму податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2014 року, що відображено у податковій декларації за цей період (а.с. 37, 46-59).

Вказані первинні документи надавались платником податків органу доходів і зборів під час проведення перевірки, зауваження щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Суд приходить до висновку, що документи на підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій із названим контрагентом є первинними у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають усім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.

В акті перевірки відповідач зазначає, що платником податків до перевірки було надано акти списання чорносливу сушеного без кісточок, придбаного у ТОВ "Алма Торг", які не відповідають даним регістру бухгалтерського обліку по рахунку 201 "Склад сировини-ТМЦ: чорнослив сушений без кісточок", що на думку органу доходів і зборів, свідчить про те, що позивач складав первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій не під час фактичного здійснення таких господарських операцій (ст. акту 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

В свою чергу, Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року, зареєстрована Міністерством юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186 визначено, що план рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків. Бухгалтерській облік на субрахунках ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову та якісну (марка, сорт, розмір тощо) інформацію про наявність і рух об'єктів бухгалтерського обліку на відповідному синтетичному рахунку класу 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси" та 0 "Позабалансові рахунки".

Зокрема, рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має субрахунок 201 "Сировина й матеріали", на якому відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 "Будівельні матеріали").

Судом досліджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" здійснювало внутрішньозаводське переміщення придбаного у ТОВ "Алма Торг" чорносливу наступним чином: чорнослив сушений без кісточок надходив на склад сировини, що відображалося по субрахунку 201 "Склад сировини-ТМЦ: чорнослив сушений без кісточок"; чорнослив сушений без кісточок переміщався зі складу сировини на склад виробництва, про що складався первинний документ - накладна на переміщення та що відображалося по субрахунку 201 "Склад виробництва-ТМЦ: чорнослив сушений без кісточок"; чорнослив сушений без кісточок, у складі готової продукції, переміщався зі складу виробництва на склад готової продукції, про що складався первинний документ - акт на списання сировини, що відображалося по рахунку 26 "Склад продукції: цукерки "чорнослив з горіхом".

Суд зазначає, що всупереч твердженням органу доходів і зборів, первинні документи, про які йдеться в акті перевірки - акти на списання сировини, складалися позивачем не під час отримання товару на склад сировини, проте під час його використання у процесі виробництва готової продукції. Тому, зміст цих актів не повинен відповідати даним бухгалтерського обліку по субрахунку 201 "Склад сировини-ТМЦ: чорнослив сушений без кісточок", оскільки останній відповідає даним по рахунку 201 "Склад виробництва-ТМЦ: чорнослив сушений без кісточок" (а.с. 60-63, 92-93).

Отже, твердження відповідача в цій частині суд вважає безпідставними.

В акті перевірки відповідач зазначає, що платником податків на вимогу органу доходів і зборів та до перевірки не було надано рецептуру на виготовлення готової продукції, у зв'язку з чим неможливо встановити норми списання чорносливу сушеного без кісточок, придбаного у ТОВ "Алма Торг", під час виробництва готової продукції (ст. акту 8).

Суд звертає увагу на ту обставину, що питання правомірності визначення позивачем собівартості готової продукції та формування ним витрат не було предметом перевірки та не є предметом з'ясування в межах даної адміністративної справи.

Відтак, доводи відповідача в цій частині суд розглядає виключно в межах перевірки обставин, які мали вплив на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року, тобто підтвердження факту використання товару, придбаного у ТОВ "Алма Торг", в межах власної господарської діяльності платника податків.

Судом досліджено, що чорнослив сушений без кісточок використовувався позивачем при виготовленні цукерок "Чорнослив з волоським горіхом", які в подальшому реалізовувались наступним покупцям (а.с. 94-97, 142-171).

Позивачем в судове засідання надано рецептуру на виробництво цукерок "Чорнослив з волоським горіхом", затверджену протоколом обласної галузевої комісії ДО "Рівнехарчпром" від 16.10.2012 року №6, для виготовлення яких використовувався товар (а.с. 98-99).

Суд не вбачає підстав для ставлення органом доходів і зборів під сумнів факту здійснення господарської операції з придбання товарів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алма Торг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" через ненадання позивачем до перевірки рецептури на виробництво готової продукції, за умови надання ним усіх необхідних доказів на підтвердження подальшого використання товарів у процесі здійснення власної господарської діяльності.

Отже, твердження відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Крім того, в акті перевірки міститься посилання відповідача на акт від 07.08.2014 року №4451/15-53-22-3/33386195, складений Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Алма Торг" щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання, їх реальності та повноти обліку за березень 2014 року (ст. акту 8).

Згідно висновків вказаного акту, органом доходів і зборів виявлено можливі розбіжності між сумами податкового кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що формувалися між ТОВ "Алма Торг" та його постачальниками (а.с. 105-111)

З цього приводу суд вказує, що висновки відображені в даному акті перевірки мають характер припущень та не підтверджені жодними дослідженими первинними документами та документами бухгалтерського, фінансового і податкового обліку, а лише даними "Система Податковий блок" та листом Слідчого управління Головного управління Міндоходів в Одеській області від 24.07.2014 року №869/7/15-32-09-05-08, які не містять будь-яких відомостей щодо порушень, допущених в межах господарських операцій з позивачем.

Водночас, при дослідженні факту здійснення господарських операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності в органу доходів і зборів інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Тому, суд відхиляє твердження відповідача в цій частині.

Таким чином, збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41666,67 грн., в тому числі 33333,33 грн. основного платежу, 8333,34 грн. штрафних санкцій є неправомірним.

За наведених обставин, податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 15.09.2014 року №0001382200 є протиправним та підлягає скасуванню судом, а позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

В силу вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати присуджуються на користь позивача із Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 15 вересня 2014 року № 0001382200.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ДН Класик" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.