Рішення № 41514554, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
27.10.2014
Номер справи
910/19929/14
Номер документу
41514554
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19929/14 27.10.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "F & C REALTY"

до приватного підприємства "БНН"

про розірвання договору оренди №ОП-07-2013 від 01.10.2013 року, повернення майна та стягнення 98 268,19 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кокош Р.Г. - представник за довіреністю № б/н від 10.10.2014 року;

Філоненко Є.С. - представник за довіреністю б/н від 05.09.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "F & C REALTY" до приватного підприємства "БНН" про розірвання договору оренди №ОП-07-2013 від 01.10.2013 року, повернення майна та стягнення 98 268,19 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.10.2013 року між ним та приватним підприємством "БНН" укладено договір оренди №ОП-07-2013 року, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення в розмірі 171,00 кв.м.

Проте, станом на 08.09.2014 року у відповідача виникла заборгованість по договору.

У зв'язку з чим позивач звернувся в суд з вимогами про розірвання договору оренди №ОП-07-2013 від 01.10.2013 року, зобов'язання передати за актом приймання-передачі нежитлове приміщення та стягнення заборгованості по сплаті орендної плати з розмірі 73 539,44 грн., з яких: основний борг - 70 408,00 грн., пеня - 1 713,49 грн., інфляційні нарахування - 926,86 грн., три проценти річних в розмірі 494,09 грн., а також стягнення заборгованості по компенсації витрат комунальних послуг в розмірі 24 728,75 грн., з яких 21 129,96 грн. - основний борг, 611,11 грн. - пеня, 2 623,60 грн. інфляційні нарахування, 264,08 грн. три проценти річних від простроченої суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.10.2014 року.

В судове засідання 13.10.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 23.09.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2014 року розгляд справи відкладено на 27.10.2014 року.

В судове засідання 27.10.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 23.09.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутих конвертів №0103030793572, 0103030813905 з направленням ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення, вони повернулися в суд у зв'язку з тим , що «установа не розшукана та не зареєстрована».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 4, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 23.09.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представники позивача підтримали подану вимогу про забезпечення позовних вимог, просили суд задовольнити.

Суд відмовив у задоволенні вимоги про забезпечення позовних вимог.

Представники позивача виконали вимоги ухвали суду від 23.09.2014 року, позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.10.2013 року між приватним акціонерним товариством "F & C REALTY" (орендодавець) та приватним підприємством "БНН" (орендар) укладено договір оренди №ОП-07-2013.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове володіння та користування наступне майно: нежитлове приміщення в розмірі 171,00 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул.Щорса, 31 (надалі - приміщення).

Об'єкт, що орендується, є власністю орендодавця на підставі права власності відповідно до договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу « 28» липня 2005р. за реєстром № 1158 та зареєстрованого у Київського міському бюро технічної інвентаризації « 4» серпня 2005року № 006560 (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору, балансова вартість приміщення становить 46 953 (сорок шість тисяч девятьсот пятьдесят три) грн. 59 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідно з п.3.1 договору передача приміщення в оренду відбувається за актом здачі-приймання в триденний термін після підписання цього договору.

Відповідно до акту здачі-приймання в оренду приміщення від 01.10.2013 року орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування приміщення загальною площею 171,00 кв.м, що знаходиться в будинку за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30 вересня 2016 року (п.12.1 договору).

Згідно з п.4.1 договору, строк оренди приміщення складає з 01 жовтня 2013 року по 30 вересня 2016 року.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п.5.1 договору, загальний розмір оренди за місяць становить 5 130,00 грн.

Відповідно до п.5.2 договору, орендна плата, зазначена в п. 5.1 цього договору, сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 29 числа поточного місяця шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця.

01.05.2014 року сторонами внесено зміни до договору, які викладені в додатковій угоді №1, а саме:

- п. 5.1 договору викладено в новій редакції та встановлено, що орендна плата становить 18 639,00 грн.

- п. 5.2 договору: орендна плата приміщення сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2013 року по серпень 2014 року включно позивачем нараховано орендну плату на загальну суму 110 466,00 грн.

Позивачем зазначено, що станом на 08.09.2014 року заборгованість відповідача по орендній платі становить 70 408,00 грн.

Проте, як вбачається з розшифровки помісячної сплати за послуги оренди за період з 22.10.2013 року по 22.07.2014 року відповідачем сплачено орендну плату на загальну суму 45 188,00 грн.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2013 року по серпень 2014 року включно станом на 19.09.2014 року підлягає частковому задоволенню в розмірі 65 278,00 грн. (110 466,00 грн. - 45 188,00 грн.).

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 5 130,00 грн. не підлягають задоволенню.

Крім орендної плати відповідно до п.5.4 договору, орендар компенсує орендодавцю затрати, які пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електроенергією, тепло-, водопостачанням, а також компенсує за вивіз сміття та інші затрати які несе орендодавець у зв'язку з діяльністю орендаря. Розмір компенсації розраховується на підставі тарифів підприємств постачальників комунальних послуг і складеного орендодавцем розрахунку споживання орендарем, вказаних послуг згідно з виставлених орендарю до сплати рахунків. В разі встановлення лічильників орендар сплачує комунальні послуги на підставі даних лічильників і відповідних тарифів, згідно з виставленими орендарю до сплати рахунків.

Відповідно до п.5.4 в редакції додаткової угоди №1 до договору від 01.05.2014 року, крім орендної плати, вказаної в п. 5.1 цього договору, орендар компенсує орендодавцю витрати, які пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електроенергією, тепло-, постачанням, а також компенсує за вивіз сміття та інші затрати які несе орендодавець у зв'язку з діяльністю орендаря.

За період з жовтня 2013 року по серпень 2014 року включно позивачем відповідачу виставлено рахунки на оплату (відшкодування витрат за комунальні послуги та відшкодування за електроенергію) на загальну суму 134 517,43 грн.

Також, в матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені їх печатками акти надання послуг (комунальних та за електроенаргію) на загальну суму 134 517,43 грн.

Позивачем зазначено, що станом на 08.09.2014 року заборгованість відповідача по компенсації комунальних витрат становить 21 129,96 грн.

Проте, як вбачається з розшифровки помісячної сплати за комунальні послуги за період з 31.10.2013 року по 17.09.2014 року відповідачем сплачено комунальні послуги на загальну суму 120 271,43 грн.

Відповідно до абз. 3 підпункту 4.4 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 19.09.2014 року, а порушено провадження у справі №910/19929/14 - 23.09.2014 року.

Тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по компенсації комунальних витрат за період з жовтня 2013 року по серпень 2014 року включно станом на 19.09.2014 року підлягає частковому задоволенню в розмірі 14 246,00 грн. (134 517,43 грн. - 120 271,43 грн.).

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача компенсації комунальних витрат в розмірі 6 883,96 грн. не підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 713,49 грн. за несплату орендної плати та пеню в розмірі 611,11 грн. за несплату комунальних та інших витрат.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 9.2 договору передбачено, що у випадку випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період просрочки, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожний день прострочення виконання.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені по орендній платі:

Сума боргу грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення5130,0030.01.2014 - 30.01.201416.5000 %0.036 %1.832000,0031.01.2014 - 03.02.201446.5000 %0.036 %2.855130,0001.03.2014 - 07.03.201476.5000 %0.036 %12.795130,0030.03.2014 - 07.04.201496.5000 %0.036 %16.445130,0030.04.2014 - 16.05.2014179.5000 %0.052 %45.402000,0017.05.2014 - 19.05.201439.5000 %0.052 %3.1218639,0011.05.2014 - 19.06.2014409.5000 %0.052 %388.1016639,0020.06.2014 - 20.06.201419.5000 %0.052 %8.6615639,0021.06.2014 - 23.06.201439.5000 %0.052 %24.4214639,0024.06.2014 - 01.07.201489.5000 %0.052 %60.9612000,0002.07.2014 - 16.07.2014159.5000 %0.052 %93.7012000,0017.07.2014 - 30.07.20141412.5000 %0.068 %115.0718639,0011.06.2014 - 16.07.2014369.5000 %0.052 %349.2918639,0017.07.2014 - 30.07.20141412.5000 %0.068 %178.7318639,0011.07.2014 - 16.07.201469.5000 %0.052 %58.2118639,0017.07.2014 - 22.07.2014612.5000 %0.068 %76.6016000,0023.07.2014 - 30.07.2014812.5000 %0.068 %87.67

Тобто, за перерахунком суду загальний розмірі пені по орендній платі становить 1 523,84 грн.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені по орендній платі в розмірі 1 523,84 грн. за розрахунком суду.

Вимоги в частині стягнення пені по орендній платі в розмірі 189,65 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд погоджується з розрахунком пені по комунальним та іншим витратам в розмірі 611,11 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних за несплату орендних платежів в розмірі 494,09 грн. та 364,08 грн. за несплату комунальних та інших витрат, а також індекс інфляції в розмірі 923,86 грн. за несплату орендних платежів та 2 623,60 грн. - за несплату комунальних та інших витрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних за несплату орендної плати:

Сума боргу грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума пені5130,0030.01.2014 - 30.01.201413 %0,42 0,422000,0031.01.2014 - 03.02.201443 %0,665130,0001.03.2014 - 07.03.201473 %2,955130,0030.03.2014 - 07.04.201493 %3,795130,0030.04.2014 - 16.05.2014173 %7,172000,0017.05.2014 - 19.05.201433 %0,4918639,0011.05.2014 - 19.06.2014403 %61,2816639,0020.06.2014 - 20.06.201413 %1,3715639,0021.06.2014 - 23.06.201433 %3,8614639,0024.06.2014 - 01.07.201483 %9,6312000,0002.07.2014 - 07.09.2014683 %67,0718639,0011.06.2014 - 07.09.2014893 %136,3618639,0011.07.2014 - 22.07.2014123 %18,3816000,0023.07.2014 - 07.09.2014473 %61,8118639,0011.08.2014 - 07.09.2014283 %42,90

Тобто, за перерахунком суду загальний розмірі трьох процентів річних за несплату орендної плати становить 418,13 грн.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за несплату орендної плати в розмірі 418,13 грн. за розрахунком суду.

Вимоги в частині стягнення трьох процентів річних за несплату орендної плати в розмірі 75,96 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних за несплату комунальних та інших витрат в розмірі 364,08 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Лист Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р «Рекомендація Верховного Суду України щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ» передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розрахунок індексу інфляції за несплату орендної плати:

Період заборгованостіСума боргу грн.Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.03.2014 - 01.03.20145130,001.0000.005130.0030.03.2014 - 07.04.20145130,001.0000.005130.0030.04.2014 - 16.05.20145130,001.038194.945324.9417.05.2014 - 19.05.20142000,001.0000.002000.0011.05.2014 - 19.06.201418639,001.048901.7519540.7520.06.2014 - 20.06.201416639,001.0000.0016639.0021.06.2014 - 23.06.201415639,001.0000.0015639.0024.06.2014 - 01.07.201414639,001.0000.0014639.0002.07.2014 - 21.07.201412000,001.00448.0012048.0011.06.2014 - 21.07.201418639,001.014261.6918900.6911.07.2014 - 21.07.201418639,001.00474.5618713.56

Тобто, за перерахунком суду загальний розмірі індексу інфляції становить 1 480,94 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за несплату орендної плати в розмірі 923,86 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції за несплату орендної плати в розмірі 923,86 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції за несплату комунальних та інших витрат в розмірі 2 623,60 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить розірвати договір оренди №ОП-07-2013 від 01.10.2013 року.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Цивільного кодексу України.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до п.4.3.4 договору оренди в редакції додаткової угоди від 01.05.2014 року, орендодавець має право відмовитися від договору оренди так вимагати повернення приміщення, якщо орендар, зокрема, не вносить орендну плату за попередній період протягом 1 (одного) місяця.

Позивач 03.07.2014 року звернувся до відповідача з претензією про виконання обов'язку щодо сплати орендної плати про розірвання договору оренди. Проте, зазначена претензія повернута 09.07.2014 року засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому, норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати та комунальних та інших платежів за договором оренди №ОП-07-2013 від 01.10.2013 року за період з жовтня 2010 року серпень 2014 року включно.

Оскільки договором прямо передбачена можливість відмовитися від договору оренди та вимагати повернення приміщення, якщо орендар, зокрема, не вносить орендну плату за попередній період протягом 1 (одного місяця) (п.4.3.4), а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з договором, повернення орендодавцю приміщення здійснюється комісією, що складається із представників сторін (п.8.1). при передачі приміщення складається акт приймання-здачі, який підписується членами двохсторонньої комісії (п.8.4 договору).

Отже, з припиненням договору оренди №ОП-07-2013 від 01.10.2013 року відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про повернення майна за актом приймання-передачі позивачу є обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди №ОП-07-2013 від 01.10.2013 року, укладений між приватним акціонерним товариством "F & C REALTY" та приватним підприємством "БНН".

3. Зобов'язати приватне підприємство "БНН" (01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 4, ідентифікаційний код 21653151) передати за актом приймання-передачі приватному акціонерному товариству "F & C REALTY" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18-А, ідентифікаційний код 23496142) нежитлове приміщення в розмірі 171,00 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31.

4.Стягнути з приватного підприємства "БНН" (01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 4, ідентифікаційний код 21653151) на користь приватного акціонерного товариства "F & C REALTY" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18-А, ідентифікаційний код 23496142) заборгованість по орендній платі в розмірі 65 278 (шістдесят п'ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 00 коп., заборгованість по комунальних та інших витрат в розмірі 14 246 (чотирнадцять тисяч двісті сорок шість) грн. 00 коп., пеню за несплату орендної плати в розмірі 1 523 (одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн. 84 коп., пеню по несплаті комунальних та інших витрат в розмірі 611 (шістсот одинадцять) грн. 11 коп., три проценти річних за несплату орендної плати в розмірі 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 13 коп., три проценти річних за несплату комунальних та інших витрат в розмірі 364 (триста шістдесят чотири) грн. 08 коп., індекс інфляції за несплату орендної плати в розмірі 923 (дев'ятсот двадцять три) грн. 86 коп., індекс інфляції за несплату комунальних та інших витрат в розмірі 2 623 (дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 60 коп., а також судовий збір в розмірі 4 155 (чотири тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 21.11.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий

Попередній документ : 41514552
Наступний документ : 41514557