Ухвала суду № 41512923, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/800/1620/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр-Стрий"

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2011

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012

у справі № 2а-8389/10/1370

за позовом Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр-Стрий"

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2011, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області від 05.05.2010 №0000701502/0 та №0000691502/0; в задоволенні позовних вимог про встановлення відсутності повноважень у відповідача на проведення невиїзної документальної перевірки позивача відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, складено акт № 1820/15-2/32053949 від 23.04.2010, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено даний платіж.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 05.05.2010 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення форми «Ш»: № 0000691502/0, яким до позивача за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 24037,87 грн. та № 0000701502/0, яким до позивача за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 3930,93 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно із пп. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, лише частина платіжних доручень, наданих позивачем, підтверджує факт сплати податкових зобов'язань за період, що охоплений перевіркою, а саме: платіжне доручення №1412 від 05.03.2009 на суму 50000,00 грн., платіжне доручення №1353 від 19.02.2009 на суму 10000,00 грн., платіжне доручення №1606 від 10.04.2009 на суму 120000,00 грн., що свідчить про наявність заборгованості по сплаті узгодженого податкового зобов'язання за грудень 2008 року, січень та лютий 2009 року.

Зазначена обставина не заперечується і самим позивачем, про що свідчать пояснення адресовані начальнику ДПІ у Стрийському районі Львівської області, але, з огляду відсутності у позивача систематизованого обліку проведених виплат по поданих податкових деклараціях, в тому числі й за спірний період, має місце порушення порядку погашення узгоджених податкових зобов'язань, що є підставою для застосування штрафних санкцій.

Стосовно висновку суду першої інстанції про нарахування штрафних санкцій на час введення процедури мораторію на виконання ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», апеляційним судом вірно зазначено про те, що оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. З долученої до матеріалів справи ухвали господарського суду Львівської області від 08.12.2009 вбачається, що позивач неодноразово звертався до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, згодом відкликаючи її, що і ставало підставою для скасування процедури мораторію, введеного судом при порушенні провадження у справі про банкрутство.

Слід зазначити, що судами попередніх інстанцій не встановлено порушень податковим органом під час проведення перевірки ПП "СЦ-Сервіс-Центр-Стрий", натомість, наявність підстав для її проведення та складання акта № 1820/15-2/32053949 від 23.04.2010 встановлено судами обох інстанцій.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність дій Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області щодо проведення перевірки позивача, складання акту перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 05.05.2010 № 0000701502/0 та № 0000691502/0.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр-Стрий" - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль