Ухвала суду № 41512919, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2014 р. м. Київ К/800/61531/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Бисикало Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Крюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013

у справі № 825/3381/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Молоко"

до Державної податкової інспекції Головного управління доходів і зборів в Чернігівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 №0000022200 в частині визначення грошового зобов'язання за порушення ТОВ «Полісся-Молоко» п. 198.3, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, пп. 1, 3 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість (загальної декларації) на загальну суму 1509657,00 грн., та за порушення пп. 1.3 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, щодо завищення податку на додану вартість (декларації переробного підприємства) на загальну суму 568388,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Полісся - молоко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 25.03.2013 №95/22/31835038, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 198.3, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, пп. 1, 3 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (загальної декларації) в період, що перевірявся на загальну суму 1509657,00 грн.;

- пп. 1,3 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість (декларації переробного підприємства) в період, що перевірявся на загальну суму 568388,00 грн.;

- п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та Закону України від 22.12.2011 року № 4268 «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників», а саме: у періоді, що перевірявся встановлено несвоєчасне перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок ТОВ «Полісся-молоко» для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам на загальну суму 150340,00 грн.;

- пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 на суму 603,56 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, п. 176.1, абзаців «а», «б», «г» п. 176.2 ст. 176 ПК України, щодо подання уточнюючого «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з низ податку» від 08.02.2013 № 1300000140 за ІІІ кв. 2012 року.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 № 0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2414826,00 грн., з яких за основним платежем - 1659997,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 754829,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем належним чином доведено використання власної та придбаної продукції у свої господарській діяльності, а первинні документи, які були оформленні з постачальниками товару, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже, і підтверджують суму витрат та податкового кредиту, заявлену позивачем. Крім того, судом зазначено, що відповідачем правомірно встановлено порушення п. 10 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та Закону України від 22.12.2011 № 4268 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників», оскільки, позивачем було проведено несвоєчасне перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок ТОВ «Полісся - молоко».

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Полісся-молоко» було укладено договори з рядом сільськогосподарських підприємств на придбання у них великої рогатої худоби (далі по тесту ВРХ). Суму податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Полісся-молоко» було включено до реєстру отриманих податкових накладних, відображено в додатку 5 до декларації з ПДВ і включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2011 року, за грудень 2011 року, за березень 2012 року, за червень 2012 року, за липень 2012 року, за серпень 2012 року.

Разом з тим, між ТОВ «Полісся-молоко» та вищезазначеними підприємствами було укладено договори, згідно яких власник зобов'язується передати утримувачу на строкове оплатне утримання велику рогату худобу, що зазначається в акті прийманні передачі майна і знаходиться на балансі ТОВ «Полісся-молоко», а утримувач приймає на утримання вищезазначене майно та відповідає за нього на підставі повноважень наданих власником за договором. Строк дії договорів до 31.12.2016. Факт передачі ВРХ на утримання підтверджується актами приймання-передачі майна до зазначених договорів утримання. Згідно з п. 1.4. даних договорів, в якості оплати послуг утримання ВРХ власник залишає право власності на продукцію отриману від майна (молоко, приплід) за утримувачем. Утримувач на власний розсуд може реалізовувати продукцію, отриману від майна. Згідно з наданими до перевірки бухгалтерськими документами ТОВ «Полісся-Молоко» протягом перевіряємого періоду не несло жодних витрат по утриманню ВРХ, в т.ч. не отримувало рахунків за послуги по утриманню ВРХ від вищезазначених підприємств», не здійснювало оприбуткування продукції, отриманої від ВРХ (молоко чи приплід) і не отримало жодного доходу від реалізації продукції, отриманої від ВРХ чи іншого доходу пов'язаного з використанням ВРХ, як довгострокових біологічних активів.

Умови всіх вищевказаних договорів, по яких ТОВ «Полісся-молоко» було передано сільськогосподарським підприємствам на утримання велику рогату худобу, унеможливлюють отримання ТОВ «Полісся-молоко» будь-яких економічних вигод, пов'язаних з використанням ВРХ незважаючи на те, що підприємство понесло витрати на придбання ВРХ і визнало придбану худобу довгостроковими біологічними активами, відобразивши у балансі на рахунку бухгалтерського обліку 16 «Довгострокові біологічні активи».

Зважаючи на те, що ТОВ «Полісся-молоко» протягом перевіряємого періоду не отримало жодних економічних вигод, пов'язаних з використанням ВРХ як біологічних активів, а отже, (як випливає з визначення доходів з Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи») й жодних доходів - дані активи не використовувалися підприємством у господарській діяльності - діяльності спрямованій на отримання доходу.

Враховуючи те, що на момент вступу в дію нової редакції ст. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу (з липня 2012 року) довгострокові біологічні активи використовувалися підприємством не у господарській діяльності - згідно з вимогами пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, а частина активів почала використовуватись лише в липні - серпні 2012 року, позивач повинен був нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, оскільки суми податку на додану вартість по придбаних біологічних активах було у повному обсязі включені підприємством до складу податкового кредиту в попередніх періодах.

Так, на протязі березня - вересня 2012 року перероблене на давальницьких умовах молоко сухе (знежирене), яке вироблене на давальницьких умовах на не власних виробничих потужностях, переробниками якого є ПАТ «Бобровицький молокозавод», ПАТ «ВБД Україна», філія ПАТ «Вімм-Білль-Данн-Україна» - Буринський Завод Сухого Молока» (п. 3.2.2 акту перевірки) було реалізовано наступним покупцям: ТОВ «Молочна компанія «Дружба», ПАТ «Львівський холодокомбінат», ТОВ «Рубікон-Технологія», ТОВ «МТО-ІМПЕКС», ТОВ «МОЛ-ІМПЕКС», AT «Агрохімцентр», СПД ОСОБА_3

Оскільки реалізоване ТОВ «Полісся молоко» сухе молоко було виготовлене не ТОВ «Полісся-молоко», як переробним підприємством, а іншою особою на давальницьких умовах із сировини ТОВ «Полісся-молоко» - знежиреного молока, то у ТОВ «Полісся молоко» відсутні підстави для застосування норм підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України по операціях пов'язаних з переробкою та реалізацією вищевказаного сухого молока.

Крім того, перевіркою встановлено, що відповідно до проведеної перевірки сектором оподаткування юридичних осіб складено акт № 12/31835038/15-015 від 20.03.2012, згідно якого встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме перевіркою встановлено, що підприємством включено до податкового кредиту переробної декларації податкові накладні не включені до Єдиного реєстру податкових накладних або включені з порушені терміну, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню сплаті в бюджет, заявленій у переробній податковій декларації за січень 2012 року на суму 86441,00 грн.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За наведених обставин, судам слід взяти до уваги наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентами, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Крюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль