Ухвала суду № 41512859, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/34575/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року

у справі № 814/718/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Татьяна и К»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Татьяна и К» (далі - ТОВ «Татьяна и К») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2012 року № 0013822260, № 0013802250 та № 0013812260.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року, позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Центарльному районі м. Миколаєва Державної податкової служби № 0013822260 від 21 вересня 2012 року, № 0013802250 від 21 вересня 2012 року та № 0013812260 від 21 вересня 2012 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Татьяна и К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 7 вересня 2012 року № 606/22-600/31159763, в якому встановлено порушення ТОВ «Татьяна и К»: п.3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України); пп. 7.4.1, п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України; п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вказаного акта винесено податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року:

- № 0013802250, яким застосовано до ТОВ «Татьяна и К» штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2040, 00 грн. за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків (Z-звітів), які були надруковані на реєстраторі розрахункових операцій;

- № 0013812260, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість: за основним платежем - 620 748 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 511 грн.;

- № 0013822260, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств: за основним платежем - 642 885 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 076 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено, що між ним та його контрагентами (ТОВ «Янта», ТОВ «Будреліз», ТОВ «Будекспрессервіс», ПП «Селтік-Юг», ТОВ «Юні Трейд Компані», ПП «Райдодизель», ТОВ «Буд-Сервіс 2010», ТОВ «Акса») існували договірні відносини, які мали реальний характер та реалізувалися на практиці шляхом придбання товарів та послуг, необхідних для здійснення господарської статутної діяльності підприємства, направленої на отримання прибутку, і тому товариством правильно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

П. 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідивши подані позивачем докази, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем підтверджено правомірність відображення сум валових витрат та податкового кредиту за результатами фактичного здійснення ТОВ «Татьяна и К» господарських операцій, на підставі первинних документів.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центарльному районі м. Миколаєва Державної податкової служби від 21 вересня 2012 року № 0013812260 та № 0013822260.

Проте, задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0013802250 є передчасним, оскільки справу в цій частині вирішено при неповному з'ясуванні судами дійсних обставин справи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Разом з тим суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки повно і всебічно не з'ясували обставин справи у вищевказаній частині, залишили поза межами дослідження та не перевірили й не встановили наявність фактичних обставин (або їх відсутність) щодо порушень ТОВ «Татьяна и К» норм податкового законодавства, наведених в акті перевірки від 7 вересня 2012 року № 606/22-600/31159763, а саме порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків (Z-звітів), які були надруковані на реєстраторі розрахункових операцій, що стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0013802250.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України.

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 69, 71, 86 КАС України, як такі, що призвели до неправильного вирішення спору в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби від 21 вересня 2012 року № 0013802250 відповідно до норми частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у праві судових рішень у відповідній частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби від 21 вересня 2012 року № 0013802250 з направленням справи у цій частині на новий розгляд; а в іншій частині - залишаються без змін.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору, а саме належним чином перевірити по суті висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 7 вересня 2012 року № 606/22-600/31159763 щодо порушень позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0013802250, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби від 21 вересня 2012 року № 0013802250, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

М.І. Костенко