Ухвала суду № 41512772, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/9991/26607/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Островича С.Е., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а-9047/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів"

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської

області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2010 року Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 № 00000407/0, яким державним податковим органом внаслідок порушення позивачем пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", факту відшкодування позивачеві на момент перевірки суми ПДВ за відсутності права на таке відшкодування, нараховані фінансові (штрафні) санкції у розмірі 136 819,58 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі орган державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судам попередніх інстанцій, 17.06.2010 відповідач за результатами проведеної ним документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2010 року склав акт за № 750/07-31581728, у якому зазначив, що позивач порушив вимоги Закону № 168/97-ВР, оскільки не має права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ як особа, що була зареєстрована як платник цього податку менш ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого була подана заява про бюджетне відшкодування.

На підставі зазначеного акта Державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.06.2010 № 00000307/0, яким Товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 766 872,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 № 00000407/0, яким позивачеві відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нарахувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 136 819,58 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у акті перевірки відсутні дані, що достовірно підтверджують наявність підстав для застосування фінансових санкцій внаслідок завищення підприємством суми бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації з ПДВ, та отриманням підприємством бюджетного відшкодування.

Так, згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з п. 1.6 та п. 1.7 Розділу I Порядку оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як визначено пп. 2.3.2 розділу II Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства, зокрема, необхідно: - зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; - зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів/та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

З матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, вбачається, що у акті перевірки взагалі не відображені обставини щодо відшкодування позивачеві на момент перевірки ПДВ в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Тобто висновки державного податкового органу про існування такого факту здійснені на підставі припущень, що є недопустимим у податкових правовідносинах.

Крім того, за висновками акт перевірки позивачеві було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування та зазначено, що заявлена сума у розмірі 766 872,00 грн. зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) як така, що підлягатиме лише зарахуванню платником в податкових деклараціях у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах. Тобто контролюючим органом не було виявлено помилку, яка призвела до завищення суми ПДВ, заявленої до відшкодування, і що ця сума була відшкодована з бюджету (в тому числі була повернута на банківський рахунок платника податків чи зарахована в рахунок погашення інших податкових зобов'язань платника податків), що в такому випадку є підставою для застосування штрафної санкції.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а-9047/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді С.Е. Острович

А.О. Рибченко