Ухвала суду № 41512710, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/61654/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012

у справі № 2а-1330/12/1070

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, СПД-ФО ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Васильківська ОДПІ Київської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000131710/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків (обов'язкових платежів) за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 29.02.2012 №336/1710/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000131710/0 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 18329,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4582,32 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

А отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «А-Квін» 11.08.2011 був укладений договір поставки №11/08 та була підписана видаткова накладна від 19.10.2011.

Придбану у ТОВ «А-Квін» продукцію (ватні спонжи) було реалізовано відповідно до договору від 27.12.2010 №1/12, укладеним між позивачем та ЗАТ «Ельфа» (термін дії від 27.12.2010 по 31.12.2011).

Відповідно до додаткової угоди від 22.07.2011 правонаступником по договору стає ТОВ «Ельфа лабораторія».

Отже, судами встановлено, що передача товару відбулася 01.09.2011, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видаткова накладна, податкова накладна).

При проведені перевірки, податковий орган в основу своїх висновків поклав акт перевірки від 11.01.2012 №52/23-6/37507660 ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Квін» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за період з 01.05.2011 по 31.08.2011».

Судами зазначено, що з витягу Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 21.03.2012 вбачається, що він не містить записів про відсутність за юридичною адресою ТОВ «А-Квін», тому накладна за договором поставки від 11.08.2011 №11/08 відповідає вимогам, встановленими п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також судами встановлено, що на момент укладення договору та на момент складання податкових накладних Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «А-КВІН» не анульовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того судами вірно зазначено, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено факт безтоварності правочину між позивачем та контрагентом, оскільки його обґрунтування щодо неможливості постачання не підтверджено жодними доказами, що є в матеріалах справи.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Н.Г. Пилипчук (підпис)М.О. Федоров