Ухвала суду № 41512701, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/59632/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «САВ ЛТД»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012

у справі № 2а-5983/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма САВ ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «САВ ЛТД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фірма «САВ ЛТД») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003262310 від 14.04.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012, позов залишено без задоволення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.03.2011 по 28.03.2011 ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі направлення №258/23-10 від 22.03.2011 та наказу №406 від 22.03.2011 у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві від 10.02.2011 стосовно проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Фірма «САВ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Анта»з а період з 01.01.2010 по 31.01.2010, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Фірма «САВ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Анта» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №292/23-10/22948685 від 29.03.2011.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 124617,50 грн., у тому числі по періодах: липень 2010 року на суму 42821,36 грн., серпень 2010 року на суму 56725,60 грн., вересень 2010 року на суму 25070,54 грн. та завищено податок на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 49380,29 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 94046,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 75237,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18809,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Анта» укладено договори №25-06 від 25.06.2010 та №30-06 від 12.10.2010, предметом яких є поставка товару, найменування, кількість та вартість якого буде визначатись в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору та документами на товар, які продавець повинен передати покупцю після відвантаження товару є видаткова накладна, податкова накладна та сертифікат якості.

Позивачем на підтвердження реальності та фактичного виконання зазначених договорів надано видаткові накладні та податкові накладні, виписані на його адресу ПП «Анта», водночас у видаткових накладних не вказано, що їх виписано відповідно до договорів №25-06 від 25.06.2010 та №30-06 від 12.10.2010, а міститься лише посилання на рахунки-фактури, які позивачем до суду надані не були. В наданих позивачем суду рахунках-фактурах №ОП - 0902652 від 02.09.2010, №ОП - 0702652 від 02.07.2010 та №ОП-0802352 від 02.08.2010 не міститься жодних відомостей щодо того на підставі яких договорів вони були виписані. Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що у них була відсутня можливість встановити, що надані позивачем документи були виписані саме на виконання договорів №25-06 від 25.06.2010 та №30-06 від 12.10.2010, а тому зазначені документи не можуть бути належним доказом реальності та фактично виконання договорів укладених між позивачем та ПП «Анта».

Зважаючи на недоведеність факту виконання договорів укладених між позивачем та ПП «Анта» судами вірно не взято до уваги посилання позивача на подальше використання продукції отриманої за такими договорами, оскільки в суду немає доказів, що в господарській діяльності позивача була використана саме продукція отримана за договорами укладеними з ПП «Анта».

Судами також вірно зазначено, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що факт виконання договорів укладених між позивачем та ПП «Анта» є недоведеним, тому відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0003262310 від 14.04.2011 з урахуванням підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма САВ ЛТД» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Н.Г. Пилипчук (підпис)М.О. Федоров