Ухвала суду № 41512571, 29.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/80168/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 по справі №2а-16817/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Оракул» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Оракул» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.11.2010 №0001911705/0/43461 в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 9900,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва 14.11.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.12.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.1 статті 12, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Оракул» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.09.2007 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено ряд порушень в тому числі підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.1 статті 12, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва складено акт від 29.10.2010 №7345/2305/35391301 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2010 №0001911705/43461, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 9917,50грн., в тому числі 3300,00грн. основний платіж та 6617,50грн. штрафні фінансові санкції, при цьому 17,50грн. пеня за несвоєчасність перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за квітень 2009 року.

Податкове повідомлення-рішення в частині нарахування пені в сумі 17,50грн. за несвоєчасність перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за квітень 2009 року позивачем не оскаржувалося.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом зроблено висновки про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в 2008 році на суму 3300,00грн., оскільки позивач як податковий агент фізичної особи ОСОБА_1 не сплатив вказаний податок, оскільки інвестування фізичної особи до статутного фонду господарського товариства майна є з її боку відчуженням такого майна, а підприємство, в свою чергу, повинно виконати свої обов'язки, як податкового агента у частині утримання та перерахування до бюджету належної суми податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 84 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

За приписами підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Згідно положень пункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у її власності) до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі-продажу або обміну майна відповідно до положень статей 11, 12 цього Закону.

При здійсненні вказаної операції не виникає об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді інвестиційного прибутку у разі, коли вартість придбаного фізичною особою інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, що має підтверджуватись сумою витрат, понесених фізичною особою у зв'язку з придбанням такого майна, або його грошовою оцінкою, здійсненою згідно з чинним законодавством.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 10.11.2010 №0001911705/0/43461 в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 9900,00грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 по справі №2а-16817/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв