Ухвала суду № 41512566, 29.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/68068/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 по справі №2-а-2189/10/2170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тягінське хлібоприймальне підприємство» до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.08.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тягінське хлібоприймальне підприємство» до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 №0000042310/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Бериславському районі Херсонської області 12.10.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.11.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Бериславському районі Херсонської області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бериславському районі Херсонської області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тягінське хлібоприймальне підприємство», про результати якої складено акт від 15.03.2010 №71/231/30039765.

Перевіркою встановлено, що позивач при декларуванні бюджетного відшкодування з ПДВ занизив розмір такого відшкодування за січень 2009 року на 54516,00грн. а тому добровільно відмовився від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування. У зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про заниженню суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті за лютий 2009 року, на суму 20562,00грн.

На підставі висновків акту Державною податковою інспекцією у Бериславському районі Херсонської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 №0000042310/0, яким позивачеві донараховано податок на додану вартість у сумі 20562,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 10281,00грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 19.03.2010 №0000042310/0 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тягінське хлібоприймальне підприємство» залишено без задоволення, прийнято податкове повідомлення рішення 12.04.2010 №0000042310/1.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. А у підпункті 7.7.2. вказано, що у строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Судами встановлено, що за результатами декларації з податку на додану вартість поданої за січень 2009 року позивач отримав від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 54416,00грн. і це від'ємне значення було перенесено до складу податкового кредиту лютого 2009 року.

Згідно з декларацією податку на додану вартість поданої за лютий 2009 року позивач задекларував податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 43342,00грн. та податковий кредит у сумі 22780,00грн., позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту склало 20562,00грн., яке погашено за рахунок від'ємного значення з ПДВ за січень 2009 року у сумі 54416,00грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що відповідач, роблячи висновок про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року та неможливість отримання цієї суми на розрахунковий рахунок, не врахував, що позивач, фактично, цю суму бюджетного відшкодування використав на зменшення зобов'язань з ПДВ наступного податкового періоду - лютого 2009 року, тобто раніше висновку відповідача скористався законодавчими наслідками цього висновку.

Проте, колегія суддів вважає помилковим такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки позивачем не було занижено суму бюджетного відшкодування.

Так, як вбачається із встановлених судами обставин та підтверджується матеріалами справи, а саме податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказані періоди та довідками щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, позивачем не було занижено суму бюджетного відшкодування, оскільки платником податку за січень та лютий 2009 року у рядку 26 податкових декларацій з податку на додану вартість у відповідності до приписів підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» декларувався наростаючим підсумком залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та значення цього рядка переносилося до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 №0000042310/0 - протиправним.

З положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у суду касаційної інстанції відсутні повноваження щодо прийняття нового рішення з інших підстав ніж судами попередніх інстанцій у випадку правильного по суті вирішення справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 19.03.2010 №0000042310/0 безвідносно мотивування такого висновку, судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 по справі №2-а-2189/10/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв