Ухвала суду № 41512495, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ К/800/32012/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року

у справі № 816/488/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуденергопостач»

про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - ПАТ «Полтаваобленерго»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000892310 від 14 серпня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України в особі ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області на користь ПАТ «Полтаваобленерго» судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Полтаваобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуденергопостач» за травень, червень та серпень 2012 року, за результатами якої складено акт № 278/16-01-22-09-12/00131819 від 24 липня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892310 від 14 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 237 213,00 грн. (1 491 475,00 грн. - основний платіж, 745 738,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Спецбуденергопостач», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (виробів абразивних (договір № 714 від 06 березня 2012 року)) та робіт (поточного ремонту електродвигунів турбогенераторів та допоміжного обладнання, комунікаційної апаратури філії Кременчуцька теплоелектростанція ПАТ «Полтаваобленерго» (договір № 2064 від 21 червня 2012 року); реконструкції градирні станції № 1 із заміною системи зрошення філії Кременчуцька ТЕЦ ПАТ «Полтаваобленерго» (договір № 2006 від 16 серпня 2011 року); удосконалення технології обробки води як етапу модернізації ХВО, удосконалення технології обробки води на Н-катіонових фільтрах (договір № 581 від 27 лютого 2012 року); реконструкції системи обліку теплової енергії філії Кременчуцька ТЕЦ ПАТ «Полтаваобленерго» (договір № 2933 від 21 жовтня 2011 року); послуг з неруйнівного контролю при комплексному обстеженні бакового господарства хімічного цеху філії Кременчуцька ТЕЦ ПАТ «Полтаваобленерго» (договір № 1266 від 07 березня 2012 року).

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на акт № 1387/22.1/37268639 від 17 квітня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецбуденергопостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркітант Груп» за травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року, в якому викладено думку про те, що укладені товариством з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Також, ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області вказувала про недійсність дозвільного документа ТОВ «Спецбуденергопостач» на виконання робіт підвищеної небезпеки з огляду на його непереоформлення після зміни місцезнаходження контрагента позивача.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів та робіт з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи: специфікації, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти на списання товарно-матеріальних цінностей, інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей (договір № 714 від 06 березня 2012 року); кошторис з розрахунком договірної ціни, інформацію про характер та обсяги робіт, перелік електродвигунів та комутаційної апаратури, орієнтовний календарний план поточного ремонту електродвигунів та комутаційної апаратури, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкову накладну, платіжне доручення (договір № 2064 від 21 червня 2012 року); календарні плани виконання робіт з реконструкції градирні станції № 1 із заміною системи зрошення, договірну ціну на будівництво, локальний кошторис, підсумкову відомість ресурсів, інформацію про характер та обсяги робіт, акт приймання-здачі роботи, податкові накладні, платіжні доручення (договір № 2006 від 16 серпня 2011 року); календарний план виконання робіт, кошториси з розрахунками договірних цін, інформацію про характер та обсяги робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкову накладну, платіжне доручення (договір № 581 від 27 лютого 2012 року); кошторис з розрахунком договірної ціни, інформацію про характер та обсяги робіт, графіки виконання робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні, платіжні доручення (договір № 2933 від 21 жовтня 2011 року); кошторис з розрахунком договірної ціни, технічне завдання, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкову накладну, платіжне доручення (договір № 1266 від 07 березня 2012 року).

Вказані документи в повній мірі підтверджують реальний характер розглядуваних операцій, що контролюючим органом не спростовано, як і не спростовано, що понесені ПАТ «Полтаваобленерго» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а господарські операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Посилання відповідача на недійсність дозвільного документа контрагента позивача, як на підставу для визнання проведених операцій фіктивними, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, позаяк питання наявності у ТОВ «Спецбуденергопостач» необхідних дозвільних документів для виконання відповідних робіт або їх дійсності не входить до предмета доказування в даній справі, оскільки недотримання суб'єктами господарювання вимог, встановлених, зокрема, Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107, під час провадження господарської діяльності є підставою для застосування до таких суб'єктів передбаченої відповідним законодавством відповідальності, однак не має безпосереднього впливу на податковий облік платника-покупця робіт.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.