Постанова № 41512481, 07.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/21254/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства «Україна»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року

у справі № 2-а-3589/08

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «Україна»

до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про зобов'язання вчинити дії та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське приватне підприємство «Україна» (далі - СГПП «Україна»; позивач) звернулось до суду з позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - Дубровицька МДПІ Рівненської області; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000681640/0 від 20 листопада 2007 року, № 0000122340/0 від 19 лютого 2008 року та № 000112340/0 від 19 лютого 2008 року, а також зобов'язати відповідача провести бюджетне відшкодування за деклараціями з податку на додану вартість за липень 2007 року та вересень 2007 року протягом п'яти робочих днів у відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СГПП «Україна», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації СГПП «Україна» з податку на додану вартість за вересень 2007 року, за результатами якої складено акт № 202-16/30712018 від 20 листопада 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000681640/0 від 20 листопада 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за вересень 2007 року в розмірі 11 114,00 грн.

В подальшому, Дубровицькою МДПІ Рівненської області здійснено позапланову документальну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 34-23/30712018 від 13 лютого 2008 року.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000112340/0 від 19 лютого 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24 610,30 грн. (16 407,00 грн. - основний платіж, 8 203,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000122340/0 від 19 лютого 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 2 019,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 009,50 грн.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії стало порушення СГПП «Україна» пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР, пунктів 2, 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805, (далі - Порядок) з підстав завищення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість № 3 (за якими здійснюються розрахунки із державним бюджетом).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність прийняття контролюючим органом спірних актів індивідуальної дії, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка підпадає під спеціальний режим оподаткування та має бути відображена в спеціальній декларації, а не в загальній (бюджетній) декларації.

Однак, колегія суддів не може визнати вказані доводи обґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР до 01 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, встановлено спеціальні режими оподаткування (спрямування та використання сум податку на додану вартість) для операцій, здійснюваних: 1) переробними підприємствами усіх форм власності з реалізації ними молоко- та м'ясопродуктів, виготовлених із молока та м'яса в живій вазі, поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками (абзац 1 пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР); 2) сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах (абзац 2 цього ж пункту).

Встановлений у абзаці 2 пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР режим оподаткування передбачає залишення нарахованих на ціну реалізованої продукції сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, у розпорядженні сільськогосподарських підприємств для підтримки власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

За змістом наведеної норми умовами для застосування встановленого нею податкового режиму є виникнення у платника податку на додану вартість за наслідками здійснених господарських операцій зобов'язання із сплати до бюджету певних сум податку та можливість подальшого фактичного використання таких коштів для визначених законодавством цілей.

При здійсненні операцій з реалізації молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою у платника податку фактично не виникає обов'язок із сплати до бюджету грошових коштів, які могли б ним акумулюватись і використовуватись у спосіб, визначений Порядком.

А відтак, спеціальний режим оподаткування, передбачений абзацом 2 пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР, та встановлене у пункті 12 Порядку правило щодо складання окремої податкової декларації поширюється на операції з реалізації молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків, і не охоплює операції, здійснювані відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Встановлення законодавцем з 1997 року нульової ставки податку на додану вартість для операцій з поставки молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам (підпункт 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР) з одночасним доповненням статті 11 Закону № 168/97-ВР пунктом 11.21, який передбачав виплату останніми сільськогосподарським виробникам тваринницької продукції дотацій, було заходом підтримки товаровиробників, які здійснюють такі операції.

Виплата зазначених дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, які поставляють молоко та м'ясо в живій вазі за нульовою ставкою податку на додану вартість, не є бюджетним відшкодуванням цього податку, сплаченого цими товаровиробниками постачальникам товарів (послуг), що використані для цілей таких поставок, і не позбавляє такого платника права на віднесення зазначених сум податку до податкового кредиту податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

З огляду на викладене, у контролюючого органу в наведеній ситуації були відстані правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

В той же час, позовна вимога про зобов'язання відповідача провести бюджетне відшкодування за деклараціями з податку на додану вартість за липень 2007 року та вересень 2007 року протягом п'яти робочих днів задоволенню не підлягає, оскільки, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому згідно з частиною 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства «Україна» задовольнити частково.

Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000681640/0 від 20 листопада 2007 року, № 0000122340/0 від 19 лютого 2008 року та № 000112340/0 від 19 лютого 2008 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського приватного підприємства «Україна» витрати із сплати судового збору в розмірі 6,80 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.