Постанова № 41512479, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/54501/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Озерна»

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року

у справі № 2-а-91/11/1970

за позовом Приватного агропромислового підприємства «Озерна»

до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне агропромислове підприємство «Озерна» (далі - ПАП «Озерна»; позивач) звернулось до суду з позовом до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі - Козівська МДПІ Тернопільської області; відповідач) про визнання нечинним рішення № 00000242301 від 20 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ПАП «Озерна», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАП «Озерна» з питань дотримань вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 239-23/30588612 від 30 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Козівською МДПІ Тернопільської області прийнято рішення № 00000242301 від 20 серпня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 194 710,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 38 942,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що строк застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України), не розповсюджується на штрафні (фінансові) санкції, застосовані органами державної податкової служби за порушення вимог Закону № 265/95-ВР.

Однак, колегія суддів не може визнати вказані доводи обґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Закону № 265/95-ВР, до набрання чинності Податковим кодексом України (01 січня 2011 року) за своєю правовою природою були адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як свідчить акт перевірки № 239-23/30588612 від 30 липня 2010 року, порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з 26 січня 2007 року по 07 листопада 2007 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 194 710,00 грн. застосовано відповідачем до ПАП «Озерна» рішенням № 00000242301 від 20 серпня 2010 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому згідно з частиною 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Озерна» задовольнити.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 00000242301 від 20 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного агропромислового підприємства «Озерна» витрати із сплати судового збору в розмірі 2 771,84 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.