Постанова № 41512000, 11.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 р. Справа № 804/8819/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ЛВС-Оіл-Транс» про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Західно-Донбаська об`єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до суду з позовом до ПП «ЛВС-ОІЛ-ТРАНС», в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках № 26008307822 в банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805; № 26004301019810 в банку ПАТ «Терра Банк», МФО 380601.

01.07.2014 р. справа за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Західно-Донбаська ОДПІ, позивач) до Приватного підприємства «ЛВС-Оіл-Транс» (далі ПП «ЛВС-Оіл-Транс», відповідач) про накладення арешту надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду на новий розгляд.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ПП «ЛВС-Оіл-Транс» станом на 13.12.2012 р. має податковий борг в сумі 453068, 86 грн., який виник з серпня 2011 р. внаслідок несплати податкових зобов'язань. Позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості. В ході проведених заходів встановлено відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу та відсутність факту самостійного погашення платником податків податкового боргу. У зв'язку з вказаним, для забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України, керуючись положеннями п. 20.1.17 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач звернувся до суду з відповідним позовом про накладення арешту на кошти і та інші цінності ПП «ЛВС-Оіл-Транс», що знаходяться в банку.

На адресу відповідача судом направлено повістки про виклик у судові засідання, призначені на 17.07.2014 р. та 11.08.2014 р. проте конверти повернулись до суду із відміткою поштового відділення про повернення «за закінченням терміну зберігання». Згідно до ч. 11 ст. 35 КАС України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» зареєстроване Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 19.07.2010 р., перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ як платник податків.

19.07.2011 р. посадовими особами Західно-Донбаській ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» за травень 2011р., за результатами якої встановлено заниження відповідачем суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 р., про що складено акт від 19.07.2011 р. № 321/15/225/37172659.

На підставі акту перевірки від 19.07.2011 р. № 321/15/225/37172659 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003531542 від 04.08.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» з податку на додану вартість на суму 459612, 22 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення-рішення надіслане відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та отримане посадовою особою відповідача 10.08.2011 р.

Співробітниками Західно-Донбаської ОДПІ 20.09.2011 р. проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» за II квартал 2011 р., за результатами якої Західно-Донбаською ОДПІ складено акт № 514/15/1-37172659 від 20.09.2011 р., в якому зафіксовано порушення відповідачем п. 57.1 ст. 57 ПК України - порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

20.09.2011 р. Західно-Донбаською ОДПІ на підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003491541 про визначення суми штрафу на підставі ст. 126 ПК України в розмірі 874, 4 грн., яке вручено особисто посадовій особі відповідача 20.09.2011 р.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 674, 10 грн., на підставі ст. 129 ПК України 23.11.2011 р. відповідачу нараховано пеню в розмірі 9, 77 грн. за період з 20.11.2011 р. по 23.11.2011 р.

Відповідно до вимог чинного законодавства, відповідачем 20.09.2011 р. подано до Західно-Донбаської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за 8 місяць 2011 р. № 9007923983, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 20, 00 грн.

26.10.2011 р. відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 10 місяць 2011 р. № 9009539777, в якому визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 41434, 00 грн. та суму штрафу, нараховану платником самостійно у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в розмірі 1243, 00 грн.

26.10.2011 р. відповідно до п.п.129.1.2 п. 129.1 ст.129 ПК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 279, 49 грн. за період з 30.09.2011 р. по 26.10.2011 р.

20.10.2011 р. відповідачем подано до Західно-Донбаської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за 9 місяць 2011 р. № 9009353031, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 137060, 00 грн.

02.11.2011 р. відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 11 місяць 2011 р. № 9011044020, в якому суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету зменшена відповідачем на 14145, 00 грн. та сума від'ємного значення на погашення боргу з податку на додану вартість збільшена на 17762, 00 грн.

15.11.2011 р. відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 306, 35 грн. на суму 14145, 00 грн., 384, 68 грн. на суму 17762, 00 грн. за період з 21.08.2011р. по 15.11.2011 р.

15.11.2011 р. відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 11 місяць 2011 р. № 9011080083, в якому сума від'ємного значення на погашення боргу з податку на додану вартість збільшена на 159700, 00 грн.

15.11.2011 р. відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПКУ відповідачу нарахована пеня в розмірі 3458, 71 грн. на суму 159700, 00 грн. за період з 21.08.2011 р. по 15.11.2011 р.

24.01.2012 р. посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ПП «ЛВС-ОІЛ-ТРАНС» за ІІ - ІІІ квартали 2011 р., за результатами якою позивачем складено акт № 12/151-37172659 від 24.01.2012 р., в якому встановлено зафіксовано порушення відповідачем п. 57.1 ст. 57 ПК України - порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

На підставі акту перевірки № 12/151-37172659 позивачем 24.01.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008741541 про визначення на підставі ст. 126 ПК України суми штрафу в розмірі 198, 69 грн., яке вручено особисто посадовій особі відповідача 24.01.2012 р.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 31.12.2012 р. податковий борг ПП «ЛВС-ОІЛ-ТРАНС» складав 453068, 86 грн.

04.07.2011 р. Західно-Донбаської ОДПІ, керуючись положеннями ст. 59 ПК України, винесено податкову вимогу № 516 про обов'язок платника податків сплатити податковий борг в розмірі 2485, 04 грн., яка 08.07.2011 р. була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та отримана відповідачем 13.07.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення останнім податкової заборгованості.

З метою виявлення та реалізації рухомого та нерухомого майна боржника було направлено запит до КП Павлоградського міжміського бюро технічної інвентаризації та згідно відповіді від 18.10.2012 р. № 12668 на який зазначено, що нерухомість за відповідачем не зареєстрована, до Павлоградської МРЕВ, згідно відповіді від 30.10.2012р. № 1505 - автотранспорт не значиться.

Позивачем направлено запит до Держкомзему у м. Павлоград. 19.10.2012 р. останнім надано відповідь № 6573/0116 про те, що інформації щодо наявності земельних ділянок за ПП «ЛВС-ОІЛ-ТРАНС»не знайдено.

З відповіді Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 23.11.2012 р. за № 2875/05/1 на відповідний запит контролюючого органу вбачається, що інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки на ПП «ЛВС-ОІЛ-ТРАНС» відсутня.

30.08.2012 р. позивачем складено акт № 4407/19, за висновками якого встановлено, що податкова адреса ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» становить собою квартиру у житловому багатоквартирному будинку. На час виходу 30.08.2012 р. посадові особи ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» за вищевказаною адресою були відсутні, у зв'язку з чим провести співбесіду щодо погашення податкового боргу ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» не вдалось.

Працівниками відділу податкової міліції Західно-Донбаської ОДПІ здійснено оперативні заходи щодо розшуку майна відповідача, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Згідно довідки від 04.08.2012 р. за вих. 2396/7/07-0907, місцезнаходження такого майна ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» не встановлено.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.10.2011 р. постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було задоволено позов Західно-Донбаської ОДПІ у справі № 2а/0470/13147/11 щодо стягнення коштів з рахунків ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» у банках, обслуговуючих платника податків, у сумі 674, 10 грн. Платіжні вимоги повернуто невиконаними у зв'язку із відсутністю коштів для виконання рішення суду від 24.10.2011р.

14.02.2012 р. постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено позов Західно-Донбаської ОДПІ у справі № 2а/0470/1910/12 про стягнення коштів з рахунків ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» у банках, обслуговуючих платника податків, у рахунок погашення боргу в сумі 452186, 30 грн. Платіжні вимоги повернуто невиконаними у зв'язку із відсутністю коштів для виконання рішення суду від 14.12.2012 р.

Згідно з довідкою про рахунки платника податків станом на 14.12.2012 р. по підприємству ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» є наступний відкритий банківський рахунок: № 26008307822 АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Київі , МФО 380805 (а. с. 14).

На вимогу суду представником позивача надано суду довідку про стан розрахунків ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» з бюджетом, відповідно до якої, у відповідача станом на 16.07.2014 р. наявний податковий борг в розмірі 452186, 30 грн. Судом встановлено, що грошове зобов'язання є узгодженим, докази протилежного суду не надано. Сума боргу станом на час розгляду справи відповідачем не погашена.

Як вже було встановлено судом, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення існуючої заборгованості, але було встановлено, що нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано. У відповідача навні лише відкриті розрахункові рахунки у банківських установах.

Відповідно до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача з відповідним позовом) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Положення п. 94.2 ст. 94 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків.

У відповідності до п. 94.2. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Порядок накладення арешту органом державної податкової служби на майно та/або кошти платника податків встановлено нормами ст. 94 ПК України та було врегульовано Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. за № 1398 (який був чинний на момент звернення позивача з відповідним позовом).

Так, п. 7.1 п., п. 7.3 розділу VII Порядку № 1398 було встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суд зазначає, що вказані норми кореспондуються з положенням пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 ПК України та п. 7.1, п. 7.3 розділу VІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 568.

При цьому, положеннями п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п. 94.2 ст. 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398.

Тотожна правова позиція закріплена в інформаційному Листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 № 642/12/13-13.

Як вже було встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, у відповідача відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства, суд доходить висновку, що наявність у відповідача податкового боргу та відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений відповідний податковий борг, є підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків, що безпосередньо врегульовано п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України (в редакції станом на час подання адміністративного позову) та п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України (в редакції станом на день винесення рішення), якими визначено питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом враховано, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом забезпечення погашення податкового боргу платником податків, проте позивачем доведено вжиття всіх необхідних заходів для погашення відповідачем податкового боргу, доведено неможливість погашення існуючого у ПП «ЛВС-ОІЛ-Транс» податкового боргу в інший спосіб.

Поряд з цим суд зазначає, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне у контролюючого органу на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному Листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 № 642/12/13-13.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «ЛВС-Оіл-Транс» у межах суми податкового боргу в розмірі 452186, 30 грн., що знаходяться на рахунках № 26008307822 в банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві , МФО 380805; № 26004301019810 в банку ПАТ «ТЕРРА БАНК», МФО 380601.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса