Рішення № 41511907, 18.11.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11217/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"18" листопада 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 11.07.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та відповідачем було укладено кредитний договір № 10117914000, за яким відповідачу було надано кредит в сумі 89 000,00 доларів США, зі сплатою 11,80 % річних за користування кредитом, на строк до 11.07.2027 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідач передав у іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м., про що свідчить Договір іпотеки № 32-8ВG/07-2006И від 11.07.2006 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 11.07.2006 року, за реєстром № 2688. 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі даного договору до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до відповідача у повному обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. Через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору у нього утворилася заборгованість у розмірі 135 738,40 доларів США, еквівалент 1 372 206,63 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 77 345,39 доларів США, еквівалент 781 900,01 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 58 393,01 доларів США, еквівалент 590 306,62 грн. Враховуючи вимоги законодавства вони мають право на звернення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмет іпотеки, виселення з спірної квартири та витребування документів на квартиру.

В судовому засіданні представник позивача обставини викладені в позовній заяві та позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Зауважив, що згідно Закону України «Про мораторій» необхідно виконати усі умови для його застосування. Проте, відповідач має інше житло в м. Миколаєві. У зв'язку з неявками відповідача в судові засідання не заперечував щодо заочного порядку розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщався належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, що дає підстави для прийняти рішення по суті спору без присутності відповідача, по доказам наданим стороною позивача.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, надіслав на адресу суду письмові пояснення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В суді встановлено, що 11.07.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та відповідачем було укладено кредитний договір № 10117914000, за яким відповідачу було надано кредит в сумі 89 000,00 доларів США, зі сплатою 11,80 % річних за користування кредитом, на строк до 11.07.2027 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідач передав у іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м., про що свідчить Договір іпотеки № 32-8ВG/07-2006И від 11.07.2006 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 11.07.2006 року, за реєстром № 2688.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі даного договору до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до відповідача у повному обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у нього утворилася заборгованість у розмірі 135 738,40 доларів США, еквівалент 1 372 206,63 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 77 345,39 доларів США, еквівалент 781 900,01 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 58 393,01 доларів США, еквівалент 590 306,62 грн.

У зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті 04.03.2014 року відповідач повідомлявся про необхідність погашення заборгованості, а в разі невиконання вимоги, буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. На даний час кредитна заборгованість не погашена.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з п.п. 4.1-4.6 договору іпотеки нерухомого майна у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань основного договору, що обумовлює основне зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до статті 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів до ст. 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених ст. 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З довідки Форми 3 від 27.10.2014 року, виданої ЖРЕО № 407 в квартирі АДРЕСА_1 з 09.10.2007 року зареєстрований лише ОСОБА_1 - відповідач по справі.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Проте, 03.06.2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який на час розгляду справи є чинним. Згідно даного Закону, протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки). Кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

В суді було встановлено, що спірна квартира, має 61,90 кв.м. загальної площі, 41,50 кв.м. житлової площі, використовується відповідачем для проживання. Посилання представника позивача на те, що відповідач має на праві власності інше нерухоме майно суд не може прийняти до уваги, оскільки було встановлено, що відповідач дійсно володіє 1/3 частиною квартири АДРЕСА_3, однак, дана частка квартири відповідача перебуває в іпотеці згідно Іпотечного договору від 07.09.2007 року укладеного з ВАТ «Мегабанк». Таким чином, суд має застосувати вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та на час дії даного Закону зупинити виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати, відповідно до суми задоволених вимог. По даній справі відповідач має сплатити позивачу судовий збір в розмірі - 3 897,60 грн. (3 654,00 грн. та 243,60 грн.).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 33, 38, 39, 40, 41 Законом України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. ст. 60, 88, 212-215, 217, 218, 223, 224-228, 233, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 135 738,40 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 1 372 206,63 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 10117914000 від 11.07.2006 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м. (на підставі Договору іпотеки № 32-8ВG/07-2006И від 11.07.2006 року) шляхом передачі Іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: 01001, Київська область, м. Київ, вулиця Щорса, будинок № 36, копр. Б) права власності на вказане майно.

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: 01001, Київська область, м. Київ, вулиця Щорса, будинок № 36, копр. Б) право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м.

Припинити право власності Іпотекодавця ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м., в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.

Витребувати від ОСОБА_1 та передати ПАТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: 01001, Київська область, м. Київ, вулиця Щорса, будинок № 36, копр. Б) технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в розмірі 3 897,60 грн.

Зупинити виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення не було подано.

Суддя: