Рішення № 41498237, 20.11.2014, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4781/14

Провадження № 2/740/1543/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2014 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд

в складі судді Куровського Ю.В.

при секретарі Ісаєнко А.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Ніжин розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживача фінансових послуг,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь 38000 доларів шляхом виконання платіжного доручення № 1 від 01.10.2014 року, стягнення з відповідача на її користь відсотки за місяць незаконного володіння її коштами згідно процентної ставки 12,5% річних установи банка - отримувача, оскільки банк повинен був перерахувати кошти згідно платіжного доручення №1 від 01.10.2014 р., що складає 585 доларів США станом на день подання позову, стягнення з відповідача на її користь пеню відповідно до п.5.4 банківського договору НОМЕР_1 від 02.07.2014р.у розмірі 1% облікової ставки НБУ за період з 06.10. по 12.112014р. в сумі 2177 дол.США, повернути їй комісію за переказ коштів на рахунок в іншому банку у розмірі 14769,95 грн., оскільки небажання банка виконувати свої обов»язки по поверненню коштів з депозитного рахунку змусило її понести фінансові витрати: стягнути з відповідача кошти у вигляді процентів за існуючою ставкою у банку 21% річних у гривні за користування коштами, сплаченими за комісією невиконаного доручення від 01.10.2014 року, що станом на день подання позову складає 382грн., стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та 2000 грн.оскільки вона їй спричинена неповерненням її коштів з банківського рахунку та спричиненням моральних та фізичних страждань та додаткових зусиль спрямованих на повернення своїх коштів, посилаючись на те, що 01.07.2014 року та 17.07.2014 року між нею та відповідачем в Ніжинському відділенні ПАТ «ДельтаБанк» були укладені депозитні договора №010-24907-010714 та № 001-24901-170714 т у відповідності з якими вона розмістила в установі банку депозити на суму 25000 доларів США та 15000 доларів США відповідно на строк 30 днів з виплатою % в кінці терміну . Згідно п.1.11 срок дії цього договору міг подовжуватись на той же самий строк.

02.07.2014р. між нею та відповідачем був укладений договір банківського рахунку і після сплину другого терміну продовження депозитних вкладів ці кошти були зараховані на поточний рахунок.

15.09.2014 та 30.09.2014 року після закінчення строку вкладів, вона звернулась до відповідача з письмовою заявою про намір забрати вклад і нараховані відсотки. Однак відповідач відмовив їй у видачі вкладу, посилаючись на відсутність грошових коштів у вигляді доларів США. Після зовсім незначних виплат валюти на протязі двох тижнів, які згодом зовсім припинились, вона була змушена платіжним дорученням №1 від 01.10.2014 року відправити 38000 доларів США на свій валютний рахунок в установі іншого банку. Всупереч зазначеним нормам і умовам договору операцію банк не виконав. 3 часу подання заяви минуло 30 днів. Таким чином банк на протязі місяця незаконно використовує її кошти.

Вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують її права як споживача фінансових послуг, тому і звертається до суду для захисту її прав.

Вважає відмову відповідача у видачі їй суми вкладу незаконною, такою що позбавляє її права вільно розпоряджатися власними грошовими коштами.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився але від нього надійшло клопотання про порушення правил територіальної підсудності та заміну підсудності, оскільки позивачем подано позов з порушенням правил територіальної підсудності справ, даний спір не підсудний Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області і повинен розглядатися Печерським районным судом м. Києва, що знаходиться за адресою: 01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А.

Звертаючись до суду за місцем свого проживання з позовними вимогами про зобов'язання АТ «Дельта Банк» задовольнити вимогу позивача про стягнення з банківської установи 38 000 дол. США шляхом виконання платіжного доручення № 1 від 01.10.2014 р., позивач посилається на ч. 5 ст. 110 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Проте, вказаний спір витікає із правовідносин, що склались між сторонами не на підставі договору банківського вкладу як це зазначає позивач, а на підставі договору банківського рахунку НОМЕР_1 від 02.07.2014 р. та не відноситься до спорів у сфері захисту прав споживачів, а отже до нього не можуть застосовуватись правила підсудності справ за вибором позивача.

Договір банківського рахунку НОМЕР_1 від 02.07.2014 р. був укладений між АТ «Дельта Банк» та фізичною особою ОСОБА_1, а отже Ніжинське відділення АТ «Дельта Банк» є неналежним відповідачем та не наділений повноваженнями представляти інтереси юридичної особи в суді.

Із аналізу Положення про Ніжинське відділення АТ «Дельта Банк», яке затверджено рішенням Ради директорів від 14.04.2010 року протокол № 248 вбачається, що відділення є структурною одиницею Банку та не має статусу юридичної особи, а також здійснює банківські та інші операції в межах ліцензії Банку та дозволу, наданого Банком. Згідно довіреності виданої керівнику відділення, йому надано право на здійснення представництва юридичної особи лише відносно укладення, зміни та припинення дії відповідних договорів та право підписання документів пов язаних із здійсненням вищевказаних правочинів.

Таким чином, Ніжинське відділення АТ «Дельта Банк» не є стороною договору НОМЕР_1 від 02.07.2014 р., а є структурним підрозділом Банку, що не має статусу юридичної особи, та здійснює банківські та інші операції в межах ліцензій наданих Національним банком України та дозволу наданого АТ «Дельта Банк» Ніжинському відділенню, а отже Ніжинське відділення не може мати статус відповідача в судовому процесі.

Вважає, що до даних правовідносин не може застосовуватися правила підсудності за вибором Позивача на підставі ст. 110 ЦПК України і зазначений висновок постає з аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», надалі по тексту - Закон: «цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів».

Договір банківського рахунку, в якому стороною є фізична особа, є публічним договором.

За договором банківського рахунку банк не надає клієнту послуги в тому розумінні, що регламентується Законом України «Про захист прав споживачів», а саме: банк не надає/не передає споживачеві певного визначеного матеріального чи нематеріального блага (навпаки, саме банк приймає від клієнта матеріальне благо у вигляді коштів, гарантуючи право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами); індивідуальне замовлення споживача відсутнє (договір банківського рахунку з фізичною особою є публічним), також відсутнє і задоволення особистих потреб споживача (банк не задовольняє потреби фізособи, він навпаки отримує від неї кошти).

Отже, не можна ототожнювати поняття «послуга» в аспекті визначеному Законом України «Про захист прав споживачів» з поняттям «банківська діяльність» визначення якої міститься та регулюється виключно Законом України «Про банки і банківську діяльність». Банки не відносяться до установ в сфері обслуговування та не надають клієнтам послуг, а здійснюють банківську діяльність шляхом залучення у вклади грошових коштів, розміщення цих коштів від свого імені, відкриття і ведення банківських рахунків.

Єдине виключення, яке містить законодавство, відноситься до правовідносин які виникають між банком і клієнтом з приводу надання споживчого кредиту та регулюється Законом України «Про захист прав споживачів».

А отже, Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється та не регулює правовідносини, що виникають між сторонами з приводу виконання договорів банківського рахунку.

Таким чином, після укладення договору банківського рахунку між сторонами виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положениями укладеного договору банківського рахунку, які не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, опираючись на те, що на правовідносини, що виникають на підставі договорів банківського рахунку не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вказані правовідносини є зобов'язальними правовідносинами та підпадають під дію зобов'язального права та спеціального законодавства, постає висновок про те, що позовні вимоги Позивача витікають з фактичного виконання зобов'язального правочину, що робить не можливими та неправомірним і застосування до цих позовних вимог норм спеціальної підсудності за вибором позивача, що було зроблено в їхньому випадку.

Натомість вказаний спір підлягає розгляду за загальними правилами підсудності, передбаченими ст.109 ЦПК України, згідно з якими позови до юридичних осіб пред»являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а у даному випадку - це Печерсткий районний суд м.Києва.

Суд вислухавши позивача,вивчивши матеріали справи вважає,що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.Між позивачем та відповідачем 01.07.2014 року та 17.07.2014 року були укладені договори банківського вкладу /депозит/ відповідно за № 010-24907-010714 та № 001-24001-170714 в доларах США із терміном дії відповідно по 31.07.2014р. та по 16.08.2014р. із сумою вкладу відповідно 25000 та 15000 дол. США. Дія договорів відповідно до п.1.11 договору могла бути продовжена але не більше ніж на два строки. Після закінчення цього терміну кошти були перераховані на поточний рахунок позивача. Позивач неодноразово, про що свідчать заяви від 06.10.,08.10., 16.10., 20.10.,21.10.,26.10.,11.11,07.11.2014р., звертався до відповідача з вимогою про перехавуння коштів з поточного рахунку на рахунок банку «Фінанси та кредит» в сумі 38000дол.США згідно платіжного доручення №1 від 01.10.2014р..Однак вимоги позивача не були виконані.Відповідно до ст.1066 ЦК України банк за договором банківського рахунка зобов»язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатись грошовими коштами на власний розсуд. Відповідно до п.3.1.2-3.1.5,1.2 договору банківського рахунку укладеного між сторонами відповідач зобов»язувався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків позивача, в тому числі своєчасно здійснювати розрахункові та інші операції за рахунком.Отже відповідач був зобов»язаний виконати вимогу позивача щодо перерахунку його коштів з його рахунку на інший рахунок в іншому банку та видати кошти які знаходились на його рахунку за його вимогою. Щодо постанови Правління НБУ №540 від 29.08.2014р. в ньому мова йде про обмеження продажу та інших операцій готівкової іноземної валюти, а отже на вимоги позивача вона не розповсюджується. Відповідно до ст.1060 ЦК України За договором банківського вкладу, банк зобов»язаний видати вклад на першу вимогу вкладника.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 585 дол.США. які він міг би отримати в разі перерахунку даних коштів до банку «Фінанси та кредит», то суд вважає,що дані вимоги нічим не обгрунтовані оскільки дані кошти залишаються на рахунку позивача в установі, що належить відповідачу і відповідач повинен нести встановлену відповідальність за користування коштами позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2177 дол.США, то суд вважає,що дані вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до п.5.4 договору банківського рахунку у разі порушення Банком термінів перерахування коштів за цим договором, Банк сплачує пеню з розрахунку облікової ставки НБУ,яка діяла в такий період, за кожен день прострочення, що не може перевищувати одного відсотка від простроченої суми. Банком не було виконано вимог позивача щодо надання йому коштів з рахунку та переказ коштів на рахунок іншого банку. Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі порушення банком розпорядження клієнта про перерахування коштів з його рахунка банк повинен відшкодувати завдані збитки. Прострочка вимог позивача становить 45 днів і сума визначена позивачем становить 2177 дол.США, що не відповідає умовам п.5.4 договору, де зазначено, що пеня не може перевищувати 1% від простроченої суми. Прострочена сума становить 38000дол.США,отже пеня не може бути більше 380 дол.США.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 3000грн. та 2000грн. то суд вважає,що договором укладеним між сторонами відповідальність за моральну шкоду не передбачена,а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за переказ коштів до банку «Фінанси та кредит» в сумі 14768,95грн., то суд вважає,що вони не підлягають задоволенню оскільки внесені позивачем кошти є умовою виконання її вимог про перерахунок коштів до іншого банку.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за існуючою ставкою у банку 21% річних у гривні за користування коштами сплаченими за комісію невиконаного доручення від 01.10.2014р,. що на думку позивача становить 382грн. із розрахунку,що якби ці кошти знаходились на депозитному рахунку відповідача під 21% то вона б отримала дохід за 45 днів в сумі 382грн. не може бути прийнято до уваги оскільки дані кошти були внесені не на зберігання на рахунках відповідача, а як умова перерахунку коштів до іншого банку, тому передбачати можливий дохід позивача із-за перебування даних коштів у відповідача неможливо.Вони були надані не на зберігання і обслуговування.

Суд вважає, що відповідач був своєчасно повідомлений про виклик до суду, але не з»явився без поважних на те причин. Суд вважає, що клопотання відповідача щодо порушення правил територіальної підсудності та її зміни шляхом передачі справи на розгляд до Печерського суду м. Києва , оскільки не відноситься до спорів у сфері захисту прав споживачів не може бути прийнято до уваги оскільки відповідно до п..2 Постанови пленуму ВСУ №5 від 12.04.1996 року ЗУ «Про захист прав споживачів» поширюється на надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян /у тому числі про відкриття й ведення рахунків,проведення розрахункових операцій/.що має місце в даному спорі.

Керуючись ст.1058,1060,1066,1068,1073,1074 ЦК України ,ЗУ «Про захист прав споживачів»,ЗУ «Про банки та банківську діяльність, договором банківського рахунку, договорами банківських вкладів,ст.213-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» задовільнити частково.

Зобов»язати ПАТ «Дельта банк» про виконання розпорядження ОСОБА_1 щодо виконання платіжного доручення №1 від 01.10.2014 року про перерахування 38000 дол.США на зазначений в доручення рахунок НОМЕР_2 банку «Фінанси і Кредит»

Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 пеню за договором банківського рахунку в розмірі 380 дол.США.

Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» судовий збір в сумі 3654грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача поданою на протязі 10 днів з часу отримання копії рішення.У разі відмови в перегляді рішення воно може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області в 10 денний строк.

Суддя Ю.Куровський