Рішення № 41496005, 17.11.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/21018/13-ц

№пр.2/521/328/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого Буран О.М.,

при секретарі Янкул Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та уточнивши позовні вимоги просить визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 50 кв.м, житловою площею 32,9 кв.м, підсобною площею 17,1 кв.м в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно Рішення загальних зборів колгоспу ім.. Леніна від 10.05.1950 року (протокол №5), за гр.. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком позивача, було закріплено земельну ділянку, розміром 0,18 га за адресою: АДРЕСА_1 під забудову житлового будинку. Згідно висновку про реєстрацію домоволодіння, виданого БТІ м.Одеси від 15.11.1968 року, гр.. ОСОБА_3, прибувший у 1950 році, як переселенець, отримав суду у розмірі 5000 руб. та побудував будинок на земельній ділянці, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Згідно акту обстеження від 15.11.1968 року, вказана забудова складається з кам*яного одноповерхового будинку із залізним дахом, яке складається з двох житлових кімнат, кухні та веранди. Борг за забов*язанням по сплаті ссуди у розмірі 5000 руб., ОСОБА_3 сплачено у повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька, оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживав разом зі спадкодавцем. При зверненні ОСОБА_1 до нотаріальної контори на предмет прийняття спадщини, листом Державного нотаріуса П*ятої Одеської державної нотаріальної контори, Суслової О.М. від 11.03.2012 року за №1625/02-14, позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину було відмовлено на підставі того, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме будинок АДРЕСА_1. Враховуючи, що за життя батьком позивача не було належним чином оформлено вказане домоволодіння та отримано на нього правовстановлюючі документи, позивач, з метою відновлення свого порушеного права, змушений звернутися з вказаним позовом до суду.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, Одеської міської ради у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши й дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно Рішення загальних зборів колгоспу ім.. Леніна від 10.05.1950 року (протокол №5), за гр.. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком позивача, було закріплено земельну ділянку, розміром 0,18 га за адресою: АДРЕСА_1 під забудову житлового будинку. Згідно висновку про реєстрацію домоволодіння, виданого БТІ м.Одеси від 15.11.1968 року, гр.. ОСОБА_3, прибувший у 1950 році, як переселенець, отримав суду у розмірі 5000 руб. та побудував будинок на земельній ділянці, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Згідно акту обстеження від 15.11.1968 року, вказана забудова складається з кам*яного одноповерхового будинку із залізним дахом, яке складається з двох житлових кімнат, кухні та веранди. Борг за забов*язанням по сплаті ссуди у розмірі 5000 руб., ОСОБА_3 сплачено у повному обсязі. Згідно Акту державної приймальної комісії Іллічівського району м. Одеси від 27.12.1968 року про прийняття до експлуатації буд. АДРЕСА_1, загальна площа домоволодіння складає 49,8 кв.м, житлова площа складає 32,7 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 14.11.1995 року за №10601.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з будинку АДРЕСА_1. Оскільки заповіту ОСОБА_3 за життя складено не було, спадкування здійснюється за законом.

ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька, оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживав разом зі спадкодавцем, відповідно до ст.1261, ч.3 ст.1268 ЦК України.

При зверненні ОСОБА_1 до нотаріальної контори на предмет прийняття спадщини, листом Державного нотаріуса П*ятої Одеської державної нотаріальної контори, Суслової О.М. від 11.03.2012 року за №1625/02-14, позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину було відмовлено на підставі того, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме будинок АДРЕСА_1.

Згідно висновку ТОВ «ВІТІС» оцінювача ОСОБА_8 № 18-6 від 18.06.2013 року, ринкова вартість житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 складає 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Згідно технічного паспорту, виданого «БТІ» Одеської міської ради від 22.04.2014 року на ім.*я ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 має загальну площу 50 кв.м, житлову площую 32,9 кв.м, підсобну площу 17,1 кв.м У зв*язку з тим, що літня кухня, літ. «Б», сарай, літ. «Л», навіс літ. «М», душ літ. «Н», які знаходяться у користуванні ОСОБА_1 побудовані до 05.08.1992 року, відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об*єктів нерухомого майна, затвердженої наказом держбуду України від 24.05.2001 року №127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.07.2001 року за №582/5773 (із змінами та доповненнями) не належить до самочинного будівництва.

На момент відкриття спадщини у 1995 році був чинним ЦК України в редакції 1963 року. Відповідно до ч.1 п.1 ст. 549 ЦК України (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до п.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

П.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи те, що позивач прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини, проте останній не має можливості оформити в установленому актами цивільного законодавства порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, яким є домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_3 за час свого життя не зареєстрував в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, своїм листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснив, що «якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема житловий будинок, іншу споруду.»

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється:

- по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

При таких обставинах, у відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 15 ЦК України позивач має право на захист судом своїх невизнаних прав щодо спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3.

Згідно ст. 124 ч.2 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На момент смерті ОСОБА_3 мав тільки майнові права на домоволодіння АДРЕСА_1. ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини, але за відсутності правовстановлюючих документів на будинок позбавлений права одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом.

У п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року зазначено «у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

Відповідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3 Інформаційного листа від 16.05.2013 року № 24-753//0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спорів про спадкування, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять: міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно встановлює, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами БТІ, створеними до набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункти 1.1, 1.3).

Найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причини відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та /або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 4 цієї статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно п. 27 зазначеної Постанови, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст. 58, 59 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

При цьому, захист цивільних прав у випадку їх порушення (або оспорювання) за своїм змістом включає в себе передбачені законом матеріально-правові способи охорони цивільних прав (способи захисту), як загальні, що встановлені статтею 16 ЦК України, так і спеціальні способи захисту цивільних прав, що передбачені правовими нормами, які регулюють конкретні цивільні правовідносини. Взагалі, у будь-якому випадку, у сенсі статей 1, 3, 4, 16 ЦК України, обраний позивачем судовий спосіб захисту його цивільних прав повинен відповідати способам захисту, встановленим законодавством.

Тобто, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує цивільні правовідносини.

Отже враховуючи, що попередній власник, ОСОБА_3 не оформив документи на належне йому нерухоме майно та не зареєстрував його в органах БТІ і спадкоємець, ОСОБА_1 не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, тому його право має бути визнано у судовому порядку.

Відповідно до ст.. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55, ч.2 ст. 124 Конституції України, ст.ст. 15, 328, 1218, 1223, 1258, 1261, п.3 ст.1268, 1269 ЦК України, 10, 11, 57, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 50 кв.м, житловою площею 32,9 кв.м, підсобною площею 17,1 кв.м, в порядку спадкування за законом, після смерті батька, ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 50 кв.м, житловою площею 32,9 кв.м, підсобною площею 17,1 кв.м, в порядку спадкування за законом, після смерті батька, ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Буран О.М.