Рішення № 41495308, 18.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/7622/13-ц 18.11.2014 18.11.2014 18.11.2014

Провадження №22-ц/784/3043/14 Суддя по 1 інстанції - Прохоров П.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю:

- представника позивача - Банку - Филиппової Т.М.,

- представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2013 року у справі

за позовом

публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову позивач посилався на те, що 18 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк), та ОСОБА_3 укладено кредитний договір «Автопакет» на придбання транспортного засобу. За умовами договору ОСОБА_3 отримав 41 805 грн. кредитних коштів строком до 17 серпня 2012 року під 19,7 % річних та зобов'язався належно виконувати умови кредитного договору.

В порядку забезпечення вказаного кредитного зобов'язання, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виступили поручителями позичальника за договорами поруки й зобов'язалися нести солідарну відповідальність з ним у повному обсязі за кредитним договором.

Посилаючись на те, що позичальник неналежно виконує умови кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 7 червня 2013 року утворилося 14 525,10 грн. заборгованості, позивач просив стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_5 посилався на повне та дострокове виконання кредитного зобов'язання на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2011 року про дострокове стягнення кредитної заборгованості, яке набрало законної сили.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2013 року позовні вимоги Банку задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь Банку 13 221,86 грн. заборгованості за кредитним договором, а також по 76,46 грн. судового збору з кожного з відповідачів.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі з підстав повного виконання кредитного зобов'язання у 2011 році.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши докази в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Частково задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідачів про дострокове погашення заборгованості за цим же кредитним договором на підставі рішення суду від 25 травня 2011 року, яке набрало законної сили, в зв'язку з чим невірно встановив фактичні обставини спору, не перевірив розрахунок заборгованості та дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України позикодавець має право вимагати дострокового повернення усієї частини кредитних коштів та відсотків, що залишилися у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики, та пені.

За змістом ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частин 1,2, 4 ст. 543 ЦК, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається із матеріалів справи, 18 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір «Автопакет» на придбання транспортного засобу. За умовами договору ОСОБА_3 отримав 41 805 грн. кредитних коштів строком до 17 серпня 2012 року під 19,7 % річних та зобов'язався належно виконувати умови кредитного договору та графік погашення кредиту, яким передбачено щомісячну виплату на погашення кредиту та відсотків по 1 273,36 грн.

Цей же кредитний договір містить в собі і договір поруки, який сторони уклали з поручителем ОСОБА_6 Тоді як між Банком та ОСОБА_5 укладено окремий договір поруки лише 27 серпня 2010 року, тому поручителі між собою не є солідарними боржниками, як помилково вважав позивач та суд першої інстанції.

Поручителі за окремими договорами поруки зобов'язалися нести солідарну відповідальність з позичальником у повному обсязі за вказаним кредитним договором.

Крім того, окремими додатковими угодами № 1 та № 2 до кредитного договору, які укладені Банком 18 серпня 2008 року з позичальником ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_6 узгоджено збільшення строку позовної давності до 10 років.

Позичальник неналежно виконував умови кредитного договору, тому ще 21 вересня 2010 року Банк звернувся до суду з позовом до позичальника та поручителів про дострокове стягнення усієї кредитної заборгованості та зазначав, що станом на 6 липня 2010 року вона складала 9 115,69 грн., із яких:

- 8 814,13 грн. - основний борг (тіло кредиту);

- 171,17 грн. - проценти за користування кредитом;

- 130,39 грн. - пеня.

За клопотанням представника відповідачів судом першої інстанції до матеріалів справи долучена копія рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2011 року, яке набрало законної сили 4 червня 2011 року, про дострокове стягнення з відповідачів заборгованості за вказаним кредитним договором, яке суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав йому відповідної оцінки (а.с. 50-65).

Судом апеляційної інстанції досліджені матеріали цивільної справи № 2 -1070/11, розглянутої Центральним районним судом м. Миколаєва 25 травня 2011 року між цими ж сторонами, із якої вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2011 року задоволені уточнені позовні вимоги Банку та достроково стягнута з відповідачів солідарно за цим же кредитним договором кредитна заборгованість станом на 6 липня 2010 року в сумі 8 615,69 грн. За змістом рішення суду вона становила залишок основного боргу (тіло кредиту).

Із матеріалів справи № 2 -1070/11 та розрахунку Банку також вбачається, що за рахунок страхового відшкодування 11 червня 2009 року погашено тіло кредиту на суму 23 942,81 грн., що також свідчить про часткове дострокове погашення кредиту. Під час розгляду справи позичальник також здійснив платежі, які пішли на погашення пені, відсотків та частково основного боргу (тіла кредиту), про що зазначено в рішенні суду та підтверджено квитанцією.

Рішення суду від 25 травня 2011 року не оскаржувалось, набрало законної сили 4 червня 2011 року, і відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для справи, яка розглядається.

9 листопада 2011 року представник Банку отримав виконавчі листи, які не пред'являлися до примусового виконання, оскільки ОСОБА_3 добровільно виконав рішення суду від 25 травня 2011 року, здійснивши наступні платежі на погашення заборгованості:

- 2000 грн. сплатив 16 вересня 2011 року;

- 6 615 грн. сплатив 24 листопада 2011 року;

- 2 грн. доплатив 28 листопада 2011 року на вимогу банку (а.с. 5, 51-53), однак довідка про відсутність заборгованості видана йому не була.

В липні 2013 року Банк знову звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на наявність заборгованості станом на 7 червня 2013 року у розмірі 14 525,10 грн., із яких:

- 10 669,39 грн. - заборгованість за кредитом (тіло);

- 784,52 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 1 767,95 грн. - пеня;

- 1 303,24 грн. - штраф.

Цей розрахунок заборгованості у справі, яка переглядається, зроблено Банком без урахування рішення суду від 25 травня 2011 року. Тоді як позивач не має правових підстав для повторного стягнення заборгованості. До того ж, розрахунок заборгованості не узгоджується із розрахунком та порядком зарахування коштів у попередній судовій справі. Розбіжності позивачем не усунуті та належне обгрунтування таким розбіжностям не надано.

Разом з тим, колегія вважає, що позивач не позбавлений права на стягнення заборгованості по відсоткам на залишок по тілу кредиту, яка утворилася за період з 6 липня 2010 року і до часу повного погашення заборгованості, визначеної рішенням суду від 25 травня 2011 року.

Позивач не надав суду належний розрахунок заборгованості у відповідності до умов кредитного договору та рішення суду від 25 травня 2011 року, а наявні розрахунки не узгоджуються між собою, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Виходячи із умов кредитного договору (пункт 1.1.3.1) з урахуванням сум та дат, здійснених позичальником виплат, розрахунок заборгованості по відсоткам становитиме:

- за період з 6 липня 2010 року по 16 вересня 2011 року (всього 437 днів) - 8 615,69 грн. х 19,7 % х 437 дні : 360 днів у році = 2 060,32 грн.;

- за період з 19 вересня 2011 року по 24 листопада 2011 року (всього 69 дні) - 6 615,69 грн. х 19,7 % х 69 днів : 360 днів у році = 249,80 грн.;

- за період з 24 листопада 2011 року по 28 листопада 2011 року (всього 4 дні) - 2 грн. х 19,7 % х 4 дні : 360 днів у році = 0,44 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості по відсоткам становив 2 310,56 грн. (2 060,32 грн. + 249,80 грн. + 0,44 грн. = 2 310,56 грн.).

22 лютого 2013 року ОСОБА_3 на вимогу Банку сплатив 2 650 грн. (а.с. 5), які й зараховані на погашення відсотків. Однак, незважаючи на це 4 липня 2013 року Банк направив до суду позов про стягнення 14 525,10 грн. заборгованості, який не довів належними та допустимими доказами.

Таким чином, на час звернення позивача до суду із цим позовом заборгованість по кредитному договору відсутня, тому підстав для стягнення неустойки колегія також не вбачає.

Враховуючи викладене, рішення районного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову Банку, в зв'язку з його недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: