Ухвала суду № 41492527, 20.11.2014, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5454/14-к

Провадження № 1-кп/461/217/14

УХВАЛА

про зміну запобіжного заходу

20.11.2014 колегія суддів Галицького районного суду м. Львова в складі головуючого-судді Мисько Х.М., суддів Городецької Л.М., Стрельбицького В.В., при секретарі Коружинець Н.В., з участю прокурора Замараєва Р.М., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - ОСОБА_5, захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - ОСОБА_6, захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - ОСОБА_7, захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 та клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу,

в с т а н о в и л а :

22 травня 2014 року в провадження Галицького районного суду м.Львова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42012150030000004 від 22 листопада 2012 року, згідно якого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 28 березня 2014 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 366 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 терміну тримання під вартою, оскільки такий закінчується 29 листопада 2014 року.

Обвинувачена та її захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою, просили обрати більш м'який запобіжний захід, мотивуючи тим, що у обвинуваченої важкий стан здоров'я, в умовах слідчого ізолятору неможливо надати належну медичну допомогу в достатньому обсязі, крім цього зазначили, що відсутні ризики, зазначені прокурором.

Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченої, її захисника, інших учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді від 02 квітня 2014 року застосовано щодо обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави. Ухвалами суду від 30 травня 2014 року, 24 липня 2014 року, 22 вересня 2014 року продовжено строк дії запобіжного заходу до 29 листопада 2014 року.

Згідно ч.1,2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Згідно ст. 183 ч. 2 п.4 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Наявність підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що належить до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалого тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ Калашников проти Росії від 15 липня 2002 року).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочину перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

Також, суд бере до уваги і правову позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Колегія суддів, при вирішенні клопотання враховує конкретні обставини справи, тяжкість можливого покарання, наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків в місці постійного проживання, її вік та стан здоров'я, оскільки як вбачається із довідки Львівського слідчого ізолятору №6028 від 15 вересня 2014 року, обвинуваченій ОСОБА_1 встановлено наступний діагноз: бронхіальна астма, інфекційно - алергічна форма, персистуючий перебіг, гормонозалежна, середньої ступені важкості, ХОЗЛ, хронічний обструктивний бронхіт, часто рецидивуючий, емфізема легень ЛН-2ст., хронічний вазомоторний реніт, ІХС, гіпертонічна хвороба 2 ступеню, крім того являється інвалідом третьої групи загального захворювання. Також, згідно вищевказаної довідки, ОСОБА_1 з приводу захворювань перебуває на диспансерному обліку в медичній частині у лікаря терапевта, постійно отримує лікування амбулаторно, однак від отриманого лікування загальний стан здоров'я не покращився, крім цього, при даних захворюваннях рекомендовано до обстеження та лікування в спецмедзакладі (т.2 а.с.6).

Таким чином, з врахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, враховуючи стан здоров'я останньої, те, що в ході розгляду справи обставини, які б давали підстави вважати, що обвинувачена, перебуваючи на волі, перешкоджатиме кримінальному провадженню, впливатиме на свідків, буде переховуватись від органів досудового розслідування, не відпали, проте з врахуванням вищенаведених доводів, а також з метою захисту конституційних прав обвинуваченої, в тому числі на отримання належної медичної допомоги, ОСОБА_1 слід змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки такий буде достатній для запобіганням вказаних ризикам та забезпечить належну поведінку обвинуваченої.

Керуючись ст.331 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - задоволити.

Змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт цілодобово із застосуванням електронних засобів контролю.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- цілодобово не залишати місце свого проживання - будинок на земельній ділянці АДРЕСА_1

Роз'яснити підозрюваній ч.5 ст.181 КПК України.

Строк дії ухвали - 2 місяці, тобто до 20 січня 2015 року включно.

Виконання ухвали покласти на Жовківський РВ УМВСУ у Львівській області та ЛСІ УДДУ ПВП у Львівській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Х.М. Мисько

Судді: Л.М. Городецька

В.В. Стрельбицький