Рішення № 41490865, 20.11.2014, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2515/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого Ільтьо І. І.,

при секретарі Куні О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ка діє як законний представник в ітересах дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в інтересах дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту зазначивши, що 26.06.2007 року між сторонами був укладений договір кредиту №КF40486, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12 000 доларів США зі сплатою 13,7% річних за користування кредитом з остаточним терміном погашення не пізніше 20.06.2014 року.

22.06.2007 року між сторонами була укладена додаткова угода №2 до кредитного договору, згідно якої сторони змінили термін сплати частин кредиту та дійшли згоди про те, що у разі виникнення заборгованості по кредитному договорі процент за користування кредитом з 01.06.2009 року збільшується на 10%.

05.06.2007 року між сторонами була укладена додаткова угода №3 до кредитного договору, згідно якої сторони дійшли згоди про те, що у разі виникнення заборгованості по кредитному договору процент за користування кредитом з 01.05.2010 року збільшується на 10%.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами 26.06.2007 року був укладений іпотечний договір, згідно якого відповідач ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 54,8 м.кв., житловою площею 28,9 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Берегівського нотаріального округу ОСОБА_6 від 27.03.2002 року за реєстровим №3976.

Оскільки ОСОБА_1 всупереч умовам договору кредиту не сплачує щомісячні кошти на його погашення, відсотки за користування кредитом, пеню за несвоєчасність погашення кредиту, тому його заборгованість станом на 07.10.2014 року складає 3867,71 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.10.2014 року становить 50083,17 грн.. У зв'язку з цим позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 20.11.2014 року від нього поступила заява, згідно якої позовні вимоги підтримав, та просив справу розглянути без його участі. Проти венесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до суду не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до ст. 76 ЦПК України, а тому по справі необхідно постановити заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України через неявку відповідача в судове засідання.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає в позові відмовити, виходячи з наступного.

Так, 26.06.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №КF40486, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 12 000 доларів США зі сплатою 13,7% річних за користування кредитом з остаточним терміном погашення не пізніше 20.06.2014 року, для ремонту нерухомості (а.с. 9-11).

22.06.2007 року між сторонами була укладена додаткова угода №2 до кредитного договору, згідно якої сторони змінили термін сплати частин кредиту з 143 дол. США щомісячно на 114 дол. США та дійшли згоди про те, що у разі виникнення заборгованості по кредитному договорі процент за користування кредитом з 01.06.2009 року збільшується на 10% (а.с. 13).

05.06.2007 року між сторонами була укладена додаткова угода №3 до кредитного договору, згідно якої сторони дійшли згоди про те, що у разі виникнення заборгованості по кредитному договору процент за користування кредитом з 01.05.2010 року збільшується на 10% (а.с. 14).

В забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту між сторонами був укладений іпотечний договір, згідно якого відповідач ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 54,8 м.кв., житловою площею 28,9 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Берегівського нотаріального округу ОСОБА_6 від 27.03.2002 року за реєстровим №3976 (а.с. 25).

Згідно до розрахунку заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 07.10.2014 року становить 3867,71 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 07.10.2014 року становить 50083,17 грн., з яких 3053,93 доларів США, що дорівнює 39545,49 гривень - заборгованість по кредиту; 395,99 доларів США, що дорівнює 5127,69 гривень - заборгованість по відсотках 7 (а.с. 4).

Відповідно до п. 14 договору кредиту № КF40486, банк має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) (а.с. 24).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В той же час, в статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07.06.2014 року, зазначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» дано визначення споживчому кредиту - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири в АДРЕСА_1 та володіє нею на праві приватної власності на підставі договору дарування від 27.03.2002 року (а.с. 25). Загальна площа квартири становить 54,8 кв.м..

Кредит отриманий відповідачем був наданий останньому для ремонту нерухомого майна, що і зазначено в кредитному договорі.

Крім того, встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 відповідач постійно проживає разом із дружиною та трьома неповнолітніми дітьми (а.с.31), а іншого нерухомого житлового майна у власності відповідача не має.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що з урахуванням норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07.06.2014 року та обставин встановлених в судовому засіданні, звернення стягнення на предмет іпотеки житлової квартири не може відбутися, у зв'язку чим у задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк», слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 197 ч. 2, 212, 214, 224-226, 232 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07.06.2014 року,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Берегівським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Ільтьо І. І.