Ухвала суду № 41490683, 18.11.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1604/2014(м)

264/10136/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Хараджа О.О.

Категорія 27 Доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Сорока Г.П.

при секретарі Одінцові Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі матеріали справи за заявою державного виконавця Іллічівського Відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про роз'яснення рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про передачу предмета іпотеки в управління іпотеко держателя

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

11.09.2014 року до суду звернувся державний виконавець Іллічівського відділу ДВС Атабекян Е.В. з заявою про роз'яснення зазначеного рішення, посилаючись на те, що на час виконання рішення предмет іпотеки, а саме: приміщення кафе-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 256 кв.м. по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 знищено, а існуюче приміщення відбудовано іншою особою на підставі укладеного з попереднім власником договору про спільну діяльність, із збільшенням площі до 482 кв.м. Просив роз'яснити судове рішення від 02 квітня 2014 року на предмет чи є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 482 кв.м., власністю ОСОБА_4 та на підставі яких правовстановлюючих документів, та чи є воно предметом іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» і на підставі якого договору.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2014 року заяву державного виконавця Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області Атабекян Е.В. про роз'яснення рішення по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателя задоволено. Роз'яснено, що нежитлова будівля, розташована по АДРЕСА_1 в м. Маріуполі, площа якої становить 482 кв.м., зведена на земельній ділянці, яка також є предметом іпотеки, на день ухвалення рішення суду не була прийнята в експлуатацію, є незавершеним будівництвом, а відповідно на неї ніхто не набув право власності. Укладений 08.01.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір про спільну діяльність є недійсним, оскільки укладений без згоди іпотекодержателя. При цьому недійсність вказаного договору прямо встановлена Законом України «Про іпотеку». Нежитлова будівля площею 482 кв.м., розташована по АДРЕСА_1, є предметом іпотеки, оскільки зведена на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, а відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» об'єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об'єкта незавершеного будівництва.

В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та відмовити заявнику у задоволенні заяви про роз'яснення рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та відсутність підстав для роз'яснення рішення з питань, які виникли в процесі виконання судового рішення, оскільки вони свідчать про зміну його редакції.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 та ч.2 ст.197 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу без участі сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про що свідчать отримання факсу, телефонограм за Р.№662 , поштові повідомлення та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до ч.1,3 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.

Згідно з п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 відповідно до статті 221 ЦПК ( 1618-15 ) роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення

в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого

рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Як вбачається зі справи, рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2014 року було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та передано в управління останнього нерухоме майно за судовими рішеннями від 10.07.2012року та від 14.05.2013року про звернення стягнення на нежитлову будівлю і земельну ділянку загальною площею 0,0482га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на період до його реалізації або повного виконання умов кредитного договору № 46/МК-06 від 24.07.2006р. Зобов'язано ОСОБА_4 на період до реалізації предмету іпотеки або повного виконання умов цього кредитного договору повністю звільнити предмет іпотеки від будь-яких осіб та їх майна. Вирішено питання з розподілом судових витрат. Це рішення набрало чинності 10 червня 2014 року.

Постановою державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 22.07.2014 року за виконавчим листом відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню зазначеного рішення. 05.09.2014 року до державного виконавця звернулась ОСОБА_4 з заявою, в якій повідомила про зміну, шляхом збільшення площі предмету іпотеки та складу власників на підставі договору про сумісну діяльність.(а.с.52-55)

Звертаючись до суду з поданням про роз'яснення рішення, державний виконавець посилався на те, що в цьому є необхідність у зв»язку з тим, що на час виконання судового рішення від 02.04.2014 року про передачу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, на яке звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі судового рішення від 10 липня 2012 року, за якими нежитлова будівля складала до пожежі 256 кв.м., збільшилась площа до 482 кв.м. внаслідок відновлення після пожежі на підставі договору про сумісну діяльність. Тому просив роз'яснити зміст рішення суду від 02 квітня 2014 року, шляхом зазначення в ньому: чи є нежитлова будівля за зазначеною адресою після відновлення власністю ОСОБА_4, на підставі яких правовстановлюючих документів та чи є вона предметом іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» і на підставі якого договору.

Однак із цієї заяви не вбачається, що саме є незрозумілим державному виконавцю у резолютивній частині рішення на час його виконання, в той час як резолютивна частина рішення не припускає кілька варіантів тлумачення.

Між тим, вирішуючи питання про роз'яснення рішення суд належним чином не перевірив обставини справи та не з'ясував у державного виконавця в чому полягає незрозумілість судового рішення і припустився до з'ясування додаткових обставин у справі, у тому числі за межами позовних вимог, які виникли під час виконання судового рішення і які не можуть бути вирішені в порядку роз'яснення судового рішення.

В той час, як із наведених положень закону суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє його реалізації.

У відповідності із п.3 ч.1 статті 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу суду скасувати як таку, що не відповідає вимогам закону, а подання державного виконавця про роз'яснення рішення суду від 02 квітня 2014 року повернути до суду першої інстанції для розгляду у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України , колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2014 року скасувати.

Подання державного виконавця Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про роз'яснення рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2014 року направити до суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді