Рішення № 41488844, 17.11.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27646/13-ц Провадження № 22-ц/772/2408/2014Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія 27 Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Медвецького С.К.,

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» про розірвання договору банківського вкладу та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» про розірвання договору банківського вкладу та стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивував тим, що 17 грудня 2012 року між позивачем та ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» був укладений договір банківського вкладу № 157185 строком до 22 грудня 2013 року з відсотковою ставкою 16% річних. Згідно умов договору 17.12.2012 року позивачем було внесено кошти на відкритий відповідачем депозитний рахунок у розмірі 1000,00 грн. Пізніше, в рамках діючого договору банківського вкладу № 157185, позивач збільшував розмір вкладу на підставі додаткових договорів, загальна сума вкладу становить 2 154 030,00 грн. Позивач зазначає, що 11.02.2013 року він звернувся до відповідача з заявою про видачу коштів з депозитного рахунку в сумі 1 145 000,00 грн., на що відповідач повідомив, що залишок коштів на депозитному рахунку становить 1032,29 грн., а також про неможливість виплати грошових коштів у зв'язку з проведенням слідчих дій відносно працівників банку, що заволоділи шахрайським шляхом коштами вкладників. Відповідно до умов п. 4.1. договору банківського вкладу № 157185 від 17.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про дострокове розірвання договору та повернення коштів з депозитного рахунку в розмірі 2 154 030,00 грн., проте відповідач покладені на нього обов'язки не виконав, чим порушив умови договору. Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2014 року позов задоволено. Розірвано договір банківського вкладу № 157185 від 17.12.2012 року укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_2 суму коштів за депозитним вкладом у розмірі 2 154 030,00 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3441 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», подало апеляційну скаргу в якій просять скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2014 року та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та частково задовольнити позовні вимоги виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 грудня 2012 року між позивачем та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» був укладений договір банківського вкладу № 157185 строком до 22 грудня 2013 року з відсотковою ставкою 16% річних. Згідно умов договору, 17.12.2012 року позивачем було внесено кошти на відкритий відповідачем депозитний рахунок у розмірі 1000,00 грн. Відповідно до п.2.1.3. договору банк зобов'язаний повернути вклад вкладнику в порядку та на умовах, встановлених депозитним договором. Пунктом 4.1. договору передбачено можливість дострокового розірвання Депозитного договору за ініціативою вкладника при зверненні останнього з відповідною заявою до банку не менш, як за сім банківських днів.

Відповідно до пунктів 1.4., 1.5. Договору додаткові внески (поповнення) до Вкладу допускаються включно до дня, що передує «Даті повернення». Строк вкладу становить 370 днів. Часткове зняття суми ОСОБА_1 допускається з наступного дня після «Дати внесення» (надходженні) грошових коштів на депозитний рахунок до «Дати повернення» без штрафних санкцій за умови збереження мінімального не знижувального залишку 1000,00 грн.

На підтвердження внесення та поповнення депозитного рахунку № 157185 від 17.12.2012 року, позивач надає фотокопії квитанцій про збільшення розміру вкладу на підставі додаткових договорів, а саме: вклад поповнено на суму 249 000,00 грн., квитанція № 6576 від 17.12.2012 року; вклад поповнено на суму 250 000,00 грн., квитанція №1295 від 19.12.2012 року; вклад поповнено на суму 300 000,00 грн., квитанція № 695 від 25.12.2012 року; вклад поповнено на суму 730 030,00 грн., квитанція № 4843 від 11.01.2013 року; вклад поповнено на суму 150 000,00 грн., квитанція № 1476 від 11.01.2013 року; вклад поповнено на суму 150 000,00 грн., квитанція № 3520 від 17.01.2013 року; вклад поповнено на суму 325 000,00 грн., квитанція № 1297 від 18.01.2013 року.

05.03.2013 року позивач звернувся до ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» з заявою про повернення внесених ним коштів у сумі 2 154 030,грн.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ України направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції дійшов висновку, що суди не звернули уваги на те, що позивач на підтвердження заявлених ним вимог додав до позову електрофотокопії договору банківського вкладу, додаткових договорів та квитанцій, їх відповідність оригіналу не посвідчена, чим порушено вимоги ст. 64 ЦПК України. Крім цього, суд касаційної інстанції зазначив що, при вирішенні вимог позивача їх доведення чи спростування могло бути здійснене за допомогою висновку експерта.

Суд першої інстанції ухвалою від 29 січня 2014 року призначив судову почеркознавчу експертизу у справі та витребував у ОСОБА_2 оригінали додаткових договорів та банківських квитанцій (Т.2 а.с. 120).

Однак, експертиза так і не була проведена, матеріали справи повернуті експертною установою без виконання, оскільки, відповідач не оплатив вартість експертизи.

Представник ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» повторно заявив клопотання про призначення експертизи, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою від 07 липня 2014 року, оригінали документів повернуті представнику позивача (Т. 3, а.с. 8-21)

Разом з тим, ухвалою від 18 червня 2014 року суд першої інстанції витребував у Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України належним чином завірені копії висновку експерта № 479-П від 08.01.2014 року, №480-від 13.01.2014, проведенні в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013010010000111 від 11 лютого 2013 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував висновки експерта проведені під час досудового розслідування кримінального провадження, та виходив з того, що нормами ст.ст.525,530,625,1060 ЦК України передбачений порядок, що регулює виниклі між сторонами у справі правовідносини. Договір банківського вкладу, квитанції на внесення ОСОБА_2 готівкових коштів, як документи бухгалтерського обліку є належними і допустимими доказами в розумінні статей 58, 59 ЦПК України. Суд вважав встановленим факт укладення договору банківського вкладу та передачі банку ОСОБА_2 на виконання умов договору 2 154 030 грн.

До таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.4 статті 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З метою врахування висновків викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року та відповідно на виконання вимог ч. 4 ст. 338 ЦПК України, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 серпня 2014 року у справі призначено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизи, в якій також зобов'язано ОСОБА_2 надати оригінали додаткових договорів та банківських квитанцій. Оплату вартості експертного дослідження розподілено між сторонами.

28 жовтня 2014 року на адресу суду надійшли матеріали справи разом із повідомленням експерта від 23.10.2014 року №158/1590/1591/14-21 про неможливість надання висновку за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи з підстав не надання оригіналів документів, що підлягають дослідженню в тому числі і додаткових договорів та банківських квитанцій.

В судовому засіданні, що відбулось 13.10.2014 року, представник позивача повідомив суду про неможливість надати оригінали додаткових договорів та банківських квитанцій, оскільки останні знаходяться у позивача з яким відсутній зв'язок, а тому просив вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи неможливість проведення експертизи з підстав, що не залежать від суду, колегія суддів приходить до висновку про можливість слухання справи на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Як передбачено п. 1.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України 03.12.2003 № 516, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за № 1256/8577 (Положення) сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору, крім іншого, є умови про предмет договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно п.1.1 Договору № 157185 від 17.12.2012 року Банк приймає від Вкладника грошові кошти в сумі 1 000 грн. ( далі « Вклад») строком на 370 днів по 22.12.2013 року.

Умовами п.1.4 Договору передбачено право вкладника робити додаткові внески до дня, що передує «Даті повернення», тобто до 21.12.2013 року, а п.7.1 Договору визначено, що будь-які зміни і доповнення до цього Договору можуть бути здійснені тільки за згодою сторін у письмовій формі, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу(депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, які кореспондуються з п.1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних(депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516, п. 2.9 глави 2 розділу 4 Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року №174, якою передбачено вимоги до квитанції або іншого документа, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки чи іншого документу, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Поряд з цим, суд першої інстанції необґрунтовано залишив поза увагою ту обставину, що на засіданні Правління ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» було затверджено типову форму договору банківського вкладу «Ощадний». Дана обставина підтверджена копією протоколу засідання Правління № 01-2006/1 від 20.06.2011 року та копіями Типової форми договору банківського вкладу (вклад «Ощадний») та додаткового договору до договору банківського вкладу (вклад «Ощадний»)./ Т.3 а.с.46-51/

Колегія суддів критично оцінює надані позивачем ксерокопії додаткових договорів, оскільки, вони за формою та змістом не відповідають формі типового додаткового договору до договору банківського вкладу (вклад «Ощадний») затвердженої на засіданні 20 червня 2011 року. При цьому, ОСОБА_2 не надав для дослідження оригінали вище вказаних документів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 2 статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи позивача про внесення на депозитний рахунок 2 154 030 грн., не підтвердженні належним чином оформленими додатковими договорами та банківськими квитанціями, в облікових документах банку операції з поповнення депозитного рахунку № НОМЕР_1 не відображені, згідно виписки ПАТ «Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" по особовому рахунку ОСОБА_3 банківські операції (внесення, чи зняття готівки) за період з 17 грудня 2012 року по 06 лютого 2013 року на вказані позивачем суми не здійснювалися, та сума коштів на рахунку становить 1019,78 грн. (Т.1 а.с. 172).

Обставини справи, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, в даному випадку, належно оформленими додатковими договорами про зміну розміру депозиту та квитанціями, завіреними печаткою банку, як того вимагає Інструкція НБУ №174 «Про порядок проведення касових операцій банками України», не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів, з врахуванням вище викладених обставин приходить до висновку, що ОСОБА_2 не надав суду достовірних доказів, які б свідчили про прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу), а тому доводи та мотиви позову про поповнення депозитного рахунку №2620500153872 на суму 2 154 030 грн. не підтвердженні у спосіб передбачений ч. 2 статті 59 ЦПК України.

Також, суд першої інстанції не дотримався вимог статті 212 ЦПК України щодо оцінки доказів, та помилково врахував висновки експерта № 479-П від 08.01.2014 року, №480-від 13.01.2014, оскільки, вони стосуються досудового розслідування кримінального провадження №42013010010000111, та не доводять факту внесення позивачем коштів на депозитний рахунок, що входить у предмет доказування, а відповідно до ч. 3 статті 58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Більше того, у кримінальному провадженні №42013010010000111 на даний час проводиться досудове розслідування, будь-які процесуальні дії вчинені слідчим на цій стадії процесу не мають приюдиції для суду під час розгляду цивільної справи, оскільки, відповідно до ч. 4 статті 61 ЦПК України обставини встановлені під час кримінального провадження можуть використовуватися як докази, коли у справі постановлено вирок, який набрав законної сили, і лише під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питання чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Під час судового розгляду кримінального провадження №42013010010000111, позивач, у разі визнання його потерпілим, в праві буде заявити цивільний позов.

Вирішуючи даний спір колегія суддів враховує і положення ч.1 ст. 146 ЦПК України, згідно яких у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу не можливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для зясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Позивачем не представлено суду оригіналів додаткових договорів та квитанцій, відповідність фотокопій оригіналу не посвідчена, експертом ці документи не досліджувались, а тому не можна вважати, що позивачем доведено наявність укладеного між сторонами договору банківського вкладу на заявлену ним суму в розмірі 2 154 030 грн.

При вирішенні даного цивільно-правового спору також слід врахувати і правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 29 січня 2014 року по справі 6-149цс13 про стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди, яка вказує на те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки чи іншого документу, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року по справі №6-96цс14.

Суд першої інстанції вище вказані обставини не врахував, та дійшов помилкового висновку про доведення позивачем факту поповнення депозитного рахунку № НОМЕР_1 на суму 2 154 030 грн.

Договором № 157185 від 17.12.2012 року встановлено суму вкладу 1000 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що позивач з підстав зазначених ним у позовній заяві (договірні правовідносини) має право на повернення банківського вкладу в сумі 1000 грн.

Отже, відповідно до норм ст.ст. 1058,1059,1061 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню: розірванню договору та стягненню суми вкладу в розмірі 1000,00 гривень, тобто в межах заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Розірвати договір банківського вкладу № 157185 укладений 17 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_2 відповідно до Договору банківського вкладу № 157185 «Вклад «Ощадний» від 17 грудня 2012 року суму депозитного вкладу - 1 000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: О.С. Панасюк

С.К. Медвецький