Ухвала суду № 414878, 12.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 жовтня  2006року                                                                                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Сергейчука О.А., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретрі Бойченко Ю.П.

за участю від:

позивача не з’явилися

відповідача:  Беспалова В.А., Унинець А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року по справі  № 32/636-25/158 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна» до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь  судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами  першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та  процесуального права, а також правову оцінку обставин у справі, колегія 

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2004 року позивач -підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0000172306/1 від 14.04.2003р., № 0000172306/2 від 24.06.2004р., № 0000172306/3 від 28.08.2003р. та просило їх задовольнити.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2003р. у справі № 32/636, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від15.04.2004р., позов був задоволений повністю та вказані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2005р. рішення Господарського суду м. Києва 24.12.2003р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2004р. у справі № 32/636 скасовані в частині визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень про нарахування податку на репатріацію у сумі 3 668,52 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 7 336,66 грн., та в цій частині справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду України від 17.03.2005р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України.

Останнім рішенням Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року, позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна» до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000172306/1 від 14.04.2003 року, №0000172306/2 від 24.06.2003 року, № 0000172306/3 від 28.08.2003 року про нарахування податку на репатріацію в сумі 3668,52 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 7336,66 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовим рішенням, відповідач 28 грудня 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом’янському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення вимог, оскільки попередніми судами  дана неправильна юридична оцінка обставин справи, що призвело до постановлення незаконних рішень.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що державною податковою інспекцією у Солом'янському р-ні м. Києва була проведена перевірка підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Монсанто Україна", за наслідками якої було складено Акт №018/23-0111/21681926 від 11.02.2003р. „Про результати комплексної документальної перевірки підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Монсанто Україна" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства".

Відповідачем в акті вказано на наступне:

-  ТОВ „Монсанто Україна" в період, що перевірявся, здійснювало погашення кредиту та відсотків по кредиту компанії MonsantoFinanceS.А. (Швейцарія), наданого за угодою№б/н від 01.08.2000р. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.13.1, ст.13 Закону     України „Про оподаткування прибутку підприємств", донараховано податок на прибуток тазастосовано штрафні (фінансові) санкції;

-  між позивачем та акціонерним товариством „ForceLimagrainS. А." (Франція) було укладено договір №01 від 01.01.1999р., відповідно до якого акціонерне товариство товариством „ForceLimagrainS. А."  уступає на користь ТОВ "Монсанто Україна" ексклюзивні права на виробництво та продаж насіння польових культур. Згідно договору ставка роялті становилана 2000р. - 5%, на 2001р. - 7%, на наступні роки - 10%. Оплата здійснюваласьзгідновиставленого інвойсу №2910003 від 25.07.2001р. на суму 2538,31 дол.США., інвойсу №2910002 від 25.07.2001р. на суму 4593,25 дол. США. Позивач в порушення п.п 13.1, 13.2 ст.13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" самостійно нараховував та сплачував податок на репатріацію в розмірі 10% від суми нарахованих роялті (замість 15%).

У зв'язку з цим, позивачу донараховано податок на репатріацію у сумі 1 899,61 грн. та                              

застосовані штрафні (фінансові) санкції.

На підставі акту перевірки від 11.02.2003р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.04.2003р. №0000172306/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на репатріацію у розмірі 12 098,12 грн. (основний платіж - 4 032,9 грн. та штрафні (фінансові)  санкції - 8 065,22 грн.).

За результатами розгляду скарг позивача, на підставі рішень контролюючих органів, прийнятих в процесі апеляційного узгодження, податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.04.2003р. №0000172306/1 залишено без змін та Державною податковою інспекцією у Солом'янському р-ні м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення №0000172306/2 від 24.06.2003р. та №0000172306/3 від 28.08.2003р., якими підтверджено податкове зобов'язання ТОВ „Монсанто Україна" у розмірі 12 098,12 грн.

В зв’язку з частковим скасуванням попередніх рішень, предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва №0000172306/1 від 14.04.2003р., № 0000172306/2 від 24.06.2003р. та № 0000172306/3 від 28.08.2003р. в частині нарахування позивачу податку на репатріацію в сумі 3 668,52 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 7 336,66 грн.

Задовольняючи  позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування податку на репатріацію в сумі 3 668,52 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 7 336,66 грн., суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з наступного.

Відповідно до п. 13.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

 Положення п.18.1 ст.18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають,  якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виплачено роялті на користь акціонерного товариства „ForceLimagrainS. А." (Франція) на загальну суму 7131,56 дол. США за користування ексклюзивними правами на виробництво та продаж насіння польових культур певних сортів згідно договору №01 від 01.01.1999р.

При цьому ТОВ „Монсанто Україна" самостійно нараховувало та сплачувало податок на репатріацію в розмірі 10% від суми нарахованих роялті, тобто, здійснювало виплати по податковому зобов'язанню по податку на репатріацію доходів згідно положень Конвенції, укладеної між Урядом України і Урядом Французької Республіки „Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно". Вказана конвенція була ратифікована законом від 03.03.1998р. №150/98-ВР.

За змістом ст.1 вказаної Конвенції її дія поширюється на осіб, що є резидентами однієї або обох Договірних держав.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.12 Конвенції „Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави,            можуть оподатковуватись у цій другій державі.  Однак, такі роялті можуть також оподатковуватись  у  Договірній  Державі,  в  якій  вони  виникають,  і  відповідно  до            законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник роялті є резидентом другої        Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів валової суми роялті.

За умовами, викладеними у ст.29 вказаної Конвенції, компетентні органи Договірних Держав можуть вирішувати спільно або окремо спосіб застосування конвенції.

З метою одержання в Договірній Державі переваг, передбачених ст.ст. 10, 11, 12 Конвенції, резиденти другої Договірної Держави повинні, якщо інше не вирішено компетентними органами, представити форму посвідчення резиденції, яка передбачає, зокрема, характер і суму даного доходу і включає посвідчення податкової адміністрації цієї другої держави.

Системний аналіз зазначеної норми, як правильно зазначили суди, дає підстави для висновку, що вона носить альтернативний відсилочний характер, оскільки встановлює порядок вирішення способу застосування даної Конвенції шляхом відсилання до норм національного характеру або у спосіб, що вирішений спільно компетентними органами Договірних Держав.

Частина 2 даної норми носить диспозитивний характер і застосовується у випадку, коли компетентні органи Договірних Держав не передбачили способу застосування конвенції.

Національним законодавством України порядок застосування вказаної конвенції регламентується положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470 "Про затвердження порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування "

Відповідно до ст.1 Постанови № 470, даний порядок визначає процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України.

За змістом ст.2 Постанови № 470, її дія поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому законом порядку (нерезиденти), та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.

У відповідності до ст.4 Постанови № 470 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених, пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Крім того, коментована стаття міститься перелік необхідних умов відповідності вимогам законодавства та реквізитів по формі, яким має відповідати надана особою довідка.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що наявна у позивача довідка не суперечить вимогам вищевказаних нормативно-правових актів.

З питання підтвердження факту резиденства акціонерного товариства „ForceLimagrainS. А."/Франція/, судова колегія вважає, що суди правильно виходили з наступного.

Статтею 1 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької республіки «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно  податків на доходи та майно» встановлено коло суб’єктів, на яких поширюється її дія, а саме – резиденти однієї чи обох Договірних Держав.єктів, на яких поширюється її дія, а саме – резиденти однієї чи обох Договірних Держав.

Будь-яких застережень з приводу того, що вказані суб’єкти мають відповідати якимось іншим вимогам чи застереженням, цією статтею Конвенції не вказується.

Відповідно до ст..4 вказаної Конвенції, термін «Резидент» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.

Наданою довідкою встановлюється, що акціонерне товариство „ForceLimagrainS.А." здійснює постійну діяльність у Французькій Республіці за вказаною у довідці адресою та підлягає оподаткуванню в цій державі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що довідка, надана позивачем на підтвердження факту місцезнаходження контрагенту по договору з приводу сплати роялті, відповідає вимогам Конвенції та Постанови КМ України від 06.05.01 р. №470.

У зв’язку з цим судами правильно не були взяті до уваги  твердження відповідача про невідповідність наданої позивачем довідки.

Враховуючи вищевикладене, донарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на репатріацію у розмірі 1899,61 грн. з виплат нерезиденту роялті за договором №01 від 01.01.1999 р. судом обґрунтовано   визнані  неправомірними.

Колегія суддів, також погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на репатріацію по операціях з погашення відсотків по кредиту компанії MonsantoFinanceS.А. (Швейцарія). При цьому суди  правильно  виходили  з наступного.

У відповідності до ч.1ст.1 Угоди, укладеної між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Швейцарською Конфедерацією з податкових питань від 05.09.1986р. (надалі -Угода від 05.09.1986р.), дана угода застосовується щодо всіх податків на прибуток, що стягуються у Договірних Державах у відповідності до діючого там законодавства, незалежно від порядку їх стягнення. До існуючих податків, щодо яких застосовується вказана Угода, зокрема, у Союзі Радянських Соціалістичних Республік є прибутковий податок з іноземних юридичних осіб, прибутковий податок з населення.

Відповідно до ст.2 вказаної Угоди, термін „особа з постійним місцеперебуванням" в одній Договірній Державі означає особу, яка по законодавству цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на основі місця проживання, постійного місця перебування, місця перебування керівного органу чи іншої аналогічної ознаки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано сертифікат на підтвердження того, що компанія MonsantoFinanceS.А.., (Швейцарія) є резидентом Швейцарії у період з   2000р. по 2002р. і на даний момент у розумінні Договору про уникнення подвійного оподаткування, укладеного між Урядом України та Урядом Швейцарії, ратифікованого Законом України від 03.03.1998р. №150/98-ВР.

Доводи відповідача про те, що наданий сертифікат не дає підстав стверджувати, що компанія MonsantoFinanceS.А.., (Швейцарія) є резидентом Швейцарії у розумінні Угоди від 05.09.1986р., судами правильно  до уваги не були  прийняті з огляду на наступне.

Згідно до ст. 17 Закону України „Про міжнародні договори України" від 12.22.1993р. №3767-ХП укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства України. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до ст.1 Конвенції між Урядом України і Швейцарською ФедеральноюРадою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал(яка ратифікована Законом України від 10.01.2002р. №2929-111),ця конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.

Виконуючи вказівки касаційної інстанції, суди підставно прийшли до  висновку, що основоположним  та  таким,   що   є   спільним  для   обох  договорів,   критерієм, застосовуваним для визначення кола суб'єктів, на яких поширюється дія правових норм названих угод, є критерій резидентства (доміцилію).

Відповідно до ст.4 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, резидент Договірної Держави означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного проживання, постійного місцеперебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію.

Аналіз  даної статті  та аналогічної по цільовому направленню статті Угоди, укладеної між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Швейцарською Конфедерацією з податкових питань, дає підставу зробити висновок, що надана позивачем довідка підтверджує факт резидентства компанії MonsantoFinanceS.А , (Швейцарія) урозумінні угоди, що була чинною на момент виникнення правовідносини за кредитною угодою від 01.08.2000р.

За таких обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на репатріацію по операціях з погашення відсотків по кредиту компаніїMonsantoFinanceS.А. (Швейцарія)  та в цілому визначення відповідачем позивачу оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання по податку на репатріацію та застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст..ст.210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія _

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва залишити без задоволення,  рішення Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий: /підпис/_______ Шипуліна Т.М.

Судді:/підписи/________  Карась О.В.

                                      _____Маринчак Н.Є

_____ Сергейчук О.А.

_____Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

                                               Суддя:                                   Т.М.Шипуліна