Рішення № 41486948, 13.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

провадження № 22ц/790/6527/14 Головуючий 1 інст. - Ольховський Є.Б.

Справа №642/9830/13 Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Котелевець А.В.,

Кіпенка І.С.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс», ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», відділу державної виконавчої служби Ленінського району Харківського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_6, про визнання не чинним та скасування виконавчого напису нотаріуса, визнання прилюдних торгів та протоколу прилюдних торгів недійсними, скасування свідоцтва про право власності та повернення майна,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним та не підлягаючим виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_5, прилюдні торги та протокол №20-0104/12-32 від 31.08.2012 року, скасувати свідоцтво про право власності на об»єкт нерухомості на ім»я ОСОБА_2, витребувати у нього зазначений об»єкт нерухомості та визнати за позивачем право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 94 кв.м., що розташована у м. Харкові по АДРЕСА_1; стягнути на його користь судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_4 та ЗАТ «ПроКредитБанк» було укладено 14.07.2008 року рамкову угоду, за якою перший отримав кредит на суму еквівалент 150000 доларів США. Кредитні зобов»язання були забезпечені іпотечним договором від 14.07.2008 року, предметом якого стала нежитлова будівля літ. А-1. загальною площею 94 кв.м., що розташована у м. Харкові по АДРЕСА_1, і її вартість складала 849502,50 грн. Банк 01.02.2012 року звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_5 для звернення стягнення на предмет іпотеки і за виконавчим написом №177, остання, посилаючись на безспірність виниклих правовідносин, звернула стягнення на вищезазначену нерухомість. Позивач стверджує, що виконавчий напис було вчинено незаконно, оскільки Банк ввів нотаріуса в оману щодо безспірності заборгованості позичальника. Продаж з торгів спірної нерухомості повинен був відбуватись за ціною 764552,25 грн. замість початкових 149379,16 грн. Про зазначені торги ОСОБА_4 не був повідомлений, ціна від продажу не покрила кредитних зобов»язань позичальника, у зв»язку з чим, він вважає, що його права було порушено.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2014 року позов ОСОБА_4 - задоволено.

Визнано недійсним та таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис (реєстр №177), вчинений 01.02.2012 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5

Визнано недійсними прилюдні торги та протокол №20-0104/12-32 від 31.08.2012 року проведення прилюдних торгів.

Скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 (НОМЕР_1) на об»єкт нерухомості: нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 94 кв.м., що розташована у м. Харкові по АДРЕСА_1, витребувавши зазначений об»єкт нерухомості у ОСОБА_2, зобов»язавши повернути цей об»єкт нерухомості ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_4. право власності на нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 94 кв.м., що розташована у м. Харкові по АДРЕСА_1.

Стягнуто з ПАТ «ПроКредит Банк» на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 229,40 грн.

З таким рішенням суду не погодився представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справи судом встановлено, що 14 липня 2008 року між АТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4 було укладено рамкову угоду, згідно якої банк зобов'язався здійснювати кредитування ОСОБА_4 на умовах та в межах лімітів, визначених угодою, зокрема, ліміт суми кредитування - еквівалент 150 000, 00 доларів США, ліміт строку - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за рамковою угодою позивач передав Банку в іпотеку нежитлову будівлю АДРЕСА_1 у м. Харкові, згідно договору іпотеки від 14. 07. 2008 року.

Позичальником були порушені умови кредитного договору, внаслідок чого АТ « ПроКредит Банк» вручив ОСОБА_4 вимогу про повне дострокове погашення кредиту від 26. 12. 2011 року і попередив про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки. Отримання вказаної вимоги підтверджується особистим підписом ОСОБА_4 від 29. 12. 2011 року на копії вимоги.

Вказана вимога не була виконана.

30. 01. 2012 року АТ « ПроКредит Банк» звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису. До заяви надано, зокрема, розрахунок заборгованості.

01. 02. 2012 року на договорі іпотеки був вчинений виконавчий напис, який було подано до Ленінського ВДВС ХМУЮ.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 32 вказаного Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушенного зобов 'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Зазначене забезпечує право іпотекодержателя розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного боржником зобов 'язання у тридцятиденний строк.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що, встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Частиною 4 пункту 283 Інструкції передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень

Згідно пункту 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктом 283 Інструкції встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Аналізуючи викладене необхідно дійти висновку, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє можливість спору між сторонами щодо кредитної заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахування положень Переліку (згідно Постанови КМУ «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусами» № 1172 від 29 червня 1999 року), тобто перевіряє щоб документи, з яких обчислена заборгованість не були спірними.

Судом встановлено, що приватному нотаріусу для вчинення виконавчих написів відповідачем на підтвердження наявності безспірної заборгованості зокрема було подано вимоги про повернення заборгованості, докази її вручення позивачу та розрахунок боргу, з яких не вбачалося спору між сторонами щодо кредитної заборгованості.

Позивач, оскаржуючи розмір заборгованості, будь - яких розрахунків не наводить, отримавши 29.12.2011 року вимогу банку про погашення боргу будь - яких заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості кредитору не висував. ( т. 1 а.с. 327)

Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не були надані відповідні розрахунки, та документи, які б свідчили, що на момент вчинення виконавчого напису, розмір заборгованості був іншим ніж той, що вказаний нотаріусом. Крім того, нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не зобов'язаний перевіряти правильність нарахування заборгованості, а перевіряє лише її безспірність.

За таких обставин, колегія суддів уважає посилання позивача щодо того, що виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням вимог Інструкції та всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості на підставі кредитного договору - безпідставними та такими що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24. 10. 2012 року у цивільній справі № 6 - 11532.

Крім того, дії нотаріуса, щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії, розглядаються за позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зокрема, з тих підстав, що сума заборгованості не є безспірною

Проте, позивач з такими вимогами не звертався.

Посилання позивача на те, що після отримання Банком виконавчого напису нотаріуса від 01. 02. 2012 р. кредитор знову звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми тієї ж суми заборгованості за кредитним договором не свідчить про те, що сума заборгованості у виконавчому написі нотаріуса не є безспірною.

Крім того, позовні вимоги Банку були змінені, з урахуванням отриманих коштів від реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів.

Умови та порядок виконання рішень судів інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27 жовтня 1999 року.

На виконання виконавчого напису нотаріуса постановою відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Харкові 02. 03. 2012 р. було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_7 на користь ЗАТ «ПроКредит Банк» заборгованості у розмірі 1 421 035, 72 грн., звернення стягнення на нерухоме майно, на нежитлову будівлю літ. А -1, загальною площею 94, 0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1

У відповідності до вимог ст.ст. 13, 58 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 19. 03. 2012 року винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до висновку з незалежної оцінки майна, ринкова вартість нерухомого майна становить 254854, 00 грн. станом на 22.05. 2012 р.

У відповідності до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повідомив про результати визначення вартості майна сторонам виконавчого провадження.

Позивач був обізнаний про вартість майна та отримав акт про ознайомлення з оцінкою під особистий підпис. Крім того, йому було також надіслано рекомендований лист з повідомленням про оцінку майна. Отже, позивач був двічі обізнаний про вартість майна.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх сумнівів щодо об'єктивності та достовірності проведеної оцінки вартості майна.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Дії допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Вказаний висновок суду відповідає правовий позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 р. у справі №6-116 цс 12.

03.08. 2012 року не відбулися перші прилюдні торги із - за відсутності покупців. Після цього була проведена переоцінка спірного нежитлового приміщення на 25% від вартості, визначеної відповідно до звіту про оцінку майна та призначені повторні прилюдні торги на 31. 08. 2012 року, де переможцем визнано ОСОБА_2 та придбано спірне майно за 191140, 50 грн.

Відповідно до п. 3.5. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів Спеціалізована організація, яка проводить прилюдні торги, не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення прилюдних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/ 7709 зі змінами, на відповідному веб - сайті та не менше ніж на трьох загальнодоступних веб - сайтах на вибір спеціалізованої організації інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Відповідна інформація розміщується на загальнодоступних веб - сайтах на термін не менше, ніж до дати проведення прилюдних торгів. Ця інформація розміщується не менше ніж у двох друкованих засобах масової інформації, які розповсюджуються за місцезнаходженням майна, що реалізується.

Оголошення про проведення прилюдних торгів було розміщене на офіційному сайті ДП «Інформаційний центр» в «Системі реалізації арештованого та конфіскованого майна». (а.с. 97, том 2)

Крім того, ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» письмово повідомило державного виконавця, стягувача та боржника про проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна, що такі торги не відбулися і проведення переоцінки майна. (а.с. 98, том 2)

Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2012р. у справі 6-116 цс-12 , ухваленою в порядку ст.360-7 ЦПК України, визначено, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Враховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Оскільки прилюдні торги є спеціальною процедурою, за результатами якої укладається договір купівлі-продажу, то такий договір можна визнати недійсним з підстав недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України.

При цьому, торги визнаються недійсними лише в тих випадках, коли під час їх підготовки і проведення були допущені порушення, що могли вплинути на результати торгів.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, є недотримання вимог закону саме в момент його вчинення, а не порушення, які мали місце раніше, тобто при виконавчих діях чи підготовці торгів. Існування підстав для визнання договору недійсним повинно мати місце саме на момент вчинення правочину.

Таких доказів не надано як до районного суду так і до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2014 року - скасувати.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс», ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», відділу державної виконавчої служби Ленінського району Харківського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_6, про визнання не чинним та скасування виконавчого напису нотаріуса, визнання прилюдних торгів та протоколу прилюдних торгів недійсними, скасування свідоцтва про право власності та повернення майна.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: