Вирок № 41486301, 20.11.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/4822/14-к

Номер провадження 1-кп/629/435/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Мішуровської С.Т.,

секретаря судового засідання - Казмерчук М.Т.,

за участю прокурора - Ковальова Р.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження за підозрою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дробишеве Краснолиманського району Донецької області, громадянина України, має середню спеціальну освіту, працюючого слюсарем у Локомотивному депо ст. Красний Лиман, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до обвинувального акту, 25 червня 2014 року ОСОБА_1, слідуючи у приміському електропотязі № 6282 сполученням «Дніпропетровськ - Лозова», після ст. Синельникове Придніпровської залізниці, почав розпивати пиво з раніше незнайомим ОСОБА_2. Після розпивання пива ОСОБА_2 пересів на інше місце у цьому ж вагоні та заснув, а на сидінні де він сидів та розпивав пиво, залишився його мобільний телефон марки «ЛЕНОВО А 369 І» у резиновому чохлі, у якому були вставлені дві сім-карти, одна оператора мобільного зв'язку МТС, а інша - оператора мобільного зв'язку «Київстар». ОСОБА_1, побачивши даний мобільний телефон на лавці та усвідомлюючи те, що даний телефон випав у ОСОБА_2 та належить останньому, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, скориставшись тим, що ОСОБА_2 заснув та що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав даний мобільний телефон, після чого о 23.00 годині 25 червня 2014 року, по прибутті електропоїзду на ст. Лозова ПЗ, вийшов з електропоїзда з викраденим телефоном та пішов до вокзалу ст. Лозова, таким чином остаточно заволодівши та розпорядившись викраденим майном. Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 270 від 20.10.2014 року вартість телефону марки «ЛЕНОВО А 369 І», викраденого у ОСОБА_2 складає 945 гривень 25 копійок. Резиновий чохол та сім - карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» входили у вартість телефону при його купівлі. Вартість сам-карти оператора мобільного зв'язку «МТС» в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилося можливим, оскільки ОСОБА_2 не пам'ятає, коли саме він її купував.

З місця скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_1 зник, викладеним майном розпорядився на власний розсуд, спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на вищевказану суму.

20 листопада 2014 року між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст.471 КПК України.

Згідно даної угоди потерпілий ОСОБА_2 та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_1 за ст.185 ч.1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести підозрюваний ОСОБА_1, а саме: за ч.1 ст. 185 КК України у виді штрафу на користь держави у розмірі 850,00 (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) гривень.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 ч.1 п.1 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ст.469 ч.3 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 185 ч.1 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Підозрюваний просив затвердити угоду про примирення, матеріальні збитки відшкодував в повному обсязі.

При цьому судом з'ясовано, що підозрюваний ОСОБА_1 цілком розуміє права визначені ст.474 ч.5 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.1 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Прокурор просив затвердити зазначену угоду.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст.469, 471 КПК України, міра покарання узгоджена та визначена у межах санкції ч.1 ст. 185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 і призначення підозрюваному узгодженої сторонами міри покарання.

У кримінальному провадженні є судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 270 від 20.10.2014 року в розмірі 196,56 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути їх з підозрюваного.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 374-376, 475 КПК України, суд -

з а с у д и в:

Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1, укладену 20.11.2014 року.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 850,00 (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дробишеве Краснолиманського району Донецької області, ідентифікаційний номер невідомий, працюючого слюсарем у Локомотивному депо ст. Красний Лиман, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи № 270 від 20.10.2014 року в розмірі 196, 56 (сто дев'яносто шість гривень 56 копійок) гривень, перерахував на р/р 31115115700006 в УДКС України у Ленінському районі м. Харкова, МФО 851011, ЄДРПОУ 37999696, призначення платежу: *;101;;, 24060300 «інші надходження».

Після набрання вироком законної сили речовий доказ: мобільний телефон марки «ЛЕНОВО А 369 І» та резиновий чохол, - вважати повернутим потерпілому.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя С.Т.Мішуровська