Рішення № 41485363, 19.11.2014, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2350/13-ц

Провадження № 2/352/1090/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач 21.08.2013 р. звернувся в суд з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30076,97 грн.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 30.01.2007 р. відповідачка отримала кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір між сторонами укладено у порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті, складає між нею та банком договір. Згідно п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії, передбачені договором. У зв'язку з невиконанням відповідачкою цих зобов'язань станом на 31.07.2013 р. утворилась заборгованість у сумі 30076,97 грн., що складається з: 6901 грн. заборгованості за кредитом, 16022,78 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5244,76 грн. заборгованості по комісії, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1408,43 грн. штрафу (процентна складова). Просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, у поданій суду заяві просила справу розглянути в її відсутності, просила відмовити у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що 30.01.2007 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачкою укладено кредитний договір, згідно якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір, що укладений між сторонами у порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання, складається із заяви відповідача, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку (а.с.10-18).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с.4-9) заборгованість відповідачки станом на 31.07.2013 р. у зв'язку з невиконанням останньою зобов'язань за договором склала 30076,97 грн., що складається з: 6901 грн. заборгованості за кредитом, 16022,78 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5244,76 грн. заборгованості по комісії, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1408,43 грн. штрафу (процентна складова).

Встановлено, що з даним позовом до суду позивач звернувся 21.08.2013 р., у той час, як кредитна картка діяла два роки з часу підписання договору, тобто до 30.01.2009 р.

Згідно вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

У відповідності з вимогами ч.ч. 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з Правилами користування платіжною карткою кредит наданий відповідачці на строк дії кредитної картки. Після закінчення строку дії картки на вимогу клієнта йому повинна видаватися нова картка, якщо від нього не поступила заява про закриття картрахунку (п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 Правил).

Дія картки відповідачки закінчилась 30.01.2009 р., строк її дії позивачем не продовжений.

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку ні одна із сторін не повідомила іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Однак, зазначене положення договору, яке не відповідає вимогам ст.ст. 251, 252 ЦК України щодо поняття і визначення строку та терміну, не свідчить про те, що укладений між сторонами договір не має строку виконання.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача у позовній заяві на те, що укладений з відповідачкою договір діє до моменту повного виконання зобов'язань, та приходить до висновку, що п.п. 9.3, 9.4, 9.6, 9.7 Умов та правил надання банківських послуг, п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 Правил користування платіжною карткою свідчать про встановлення строку дії кредитного договору та початок перебігу строку, з якого дія кредитної картки припиняється, а банк набуває права вимоги за договором, а також початок перебігу строку, з якого у банку виникає право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

При цьому суд враховує правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 19.03.2014 р у справі № 6-14 цс 14 (а.с.45-51), що згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, згідно якої відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку; за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач, маючи об'єктивну можливість здійснити захист свого права, з позовом до суду звернувся після спливу позовної давності, не обґрунтував поважності причин пропущення позовної давності і не заявляв вимоги про поновлення строку; відповідачка заявила про пропущення позивачем позовної давності і просила з цієї підстави у позові відмовити, - суд дійшов висновку про відмову в позові за спливом позовної давності.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 261, 267 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Відмовити у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за спливом позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець