Постанова № 41485289, 12.11.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2014 Провадження №2-а/425/57/14

Справа №425/2224/14-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С., розглянувши у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Рубіжному Луганської області про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

встановив:

26 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в місті Рубіжному Луганської області про визнання незаконною відмови щодо призначення та виплати грошової допомоги у розмір десяти місячних пенсій, яка передбачена п. 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та зобовязання відповідача призначити їй пенсію за віком, а також нарахувати та виплатити зазначену грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що з 10.01.1993 року вона працювала у загальноосвітньому навчальному закладі, який на теперішній час має назву Обласний навчально-реабілітаційний Центр, тобто була працівником освіти та має спеціальний педагогічний стаж, що дає їй право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 71 Перехідних положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», проте УПФУ в м. Рубіжне 03.09.2014 року відмовило позивачу у призначені грошової допомоги, тому ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.

В судове засідання позивач не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача та письмові заперечення проти позову, відповідно до яких дії УПФУ у м. Рубіжне були правомірними, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у даній справі, скористалися правом заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає адміністративну справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в адміністративній справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області з 22.08.2014 року та з 29.07.2014 року їй призначено пенсію за віком (а.с. 44, 45).

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 з 01.10.1980 року вона була прийнята до Кремінського міськпрофтехучилища на посаду викладача, далі працювала на посаді викладача в різноманітних закладах освіти, з 10.01.1993 року прийнята на посаду вчителя обслуговуючої праці за переведенням до Рубіжанської санаторної школи-інтернату, яка неодноразово реорганізовувалася та змінювала назву та на час звернення до суду з цим позовом позивач працює на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи у Рубіжанському обласному навчально-реабілітаційному центрі. На час розгляду справи заклад має назву Комунальний заклад «Рубіжанська обласна загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» (а.с. 9-12, 47-49).

01 вересня 2014 року УПФУ у м. Рубіжне листом № 36/Л-14 від 01.09.2014 року відмовило ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій, передбаченої п. 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», в звязку з тим, що навчально-реабілітаційний центр не включений до Переліку закладів, установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а тому період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги не може бути зарахований до спеціального стажу (а.с. 34).

Відповідно до п. 71 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоровя та соціального захисту при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджений у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про освіту» для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сімї, створюються загальноосвітні школи-інтернати; для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки; для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.

Відповідно до Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 363 від 12.06.2003 року загальноосвітня школа-інтернат це загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ, І-ІІІ ступенів, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують соціальної допомоги, на загальну середню освіту; загальноосвітня санаторна школа-інтернат це загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ, І-ІІІ ступенів з відповідним медичним профілем, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують тривалого лікування та реабілітації, на загальну середню освіту.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» № 963 від 14.06.2000 року, викладачі всіх спеціальностей є педагогічними працівниками.

Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.2003 року затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років працівникам освіти при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років, серед яких і викладачі загальноосвітніх навчальних закладів.

Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» від 23.11.2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, які починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та які на день

досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п. 6 цієї ж Постанови для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із ст.ст. 27, 28 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

За таких обставин, відповідно до вищенаведених норм законодавства, позивач має право при призначенні їй пенсії за віком на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд вважає, що відповідач, відмовивши позивачу в призначені та виплаті грошової допомоги відповідно до п. 71 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», діяв протиправно.

Разом з тим, в частині позовних вимог стосовно призначення позивачу пенсії за віком, суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують, що позивач перебуває на обліку в УПФУ у м. Рубіжному та з 29.07.2014 року позивачу вже було призначено пенсію за віком за її заявою від 05.08.2014 року, яку вона отримує.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що наявні підстави для визнання відмови УПФ України в місті Рубіжному Луганської області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмір десяти місячних пенсій незаконною, а також зобовязання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу позивачу, а тому позов ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Позивач не вимагає компенсації за понесені нею судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи. Відповідач є державною установою, тому суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 71, 94, 100, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції», суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Рубіжному Луганської області про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Рубіжному Луганської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 71 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в місті Рубіжному Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 71 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

В задоволені решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Ш. Мирошникова