Рішення № 41484423, 11.11.2014, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5070/14-ц

Провадження 2/206/1245/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"11" листопада 2014 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя: Сухоруков А.О.,

при секретарі: Кудрявцев Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, про звернення стягнення на предмет іпротеки, виселення,

ВСТАНОВИВ :

01 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 19.11.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNU0GA00001559, згідно якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 38500,00 доларів США на термін до 19.11.2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом 11,04% на рік на суму залишку заборгованості. Погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісяця. Відповідач зобов'язання належним чином за договором не виконав. Станом на 08.07.2014 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 137716,60 доларів США, що за курсом 11,71, відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.07.2014р. складає 1612661,34грн. В забезпечення виконання зобов'язань за договором сторони уклали договір іпотеки № DNU0GA00001559 від 19.11.2007 року, згідно з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 52,50кв.м, житловою площею 29,90кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право власності. Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки дорівнює 277750,00 грн. Договором іпотеки передбачена право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотеко держателя письмової згоди на такі дії.

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNU0GA00001559 від 19.11.2007 року в розмірі 137716,00 доларів США, що за курсом 11,71 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.07.2014 року складає 1612661,34 грн.: звернути стягнення на квартиру загальною площею 52,50кв.м., житловою площею 29,90кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNU0GA00001559 від 19.11.2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати (а.с.2-3).

Представник позивача Дорофєєв Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові, проти заочного розгляду справи не заперечував. Зазначив, що у 2013 році залишали справу без розгляду, бо відповідач почав платити, але наразі зовсім не платить.

Представник третьої особи: Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради Козир О.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, оскільки там зареєстрована малолітня дитина і не відомо, чи є інше житло. Проти заочного розгляду не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причина неявки суду невідома.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України за правилами глави 8 розділу ІІ ЦПК України та винести по справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали, дійшов висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити частково з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що 19.11.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNU0GA00001559, згідно якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 38500,00 доларів США на термін до 19.11.2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом 11,04% на рік на суму залишку заборгованості (а.с.13-14).

Факт отримання коштів ОСОБА_1 за кредитним договором № DNU0GA00001559 підтверджується ордером-розпорядженням про надання кредиту від 19.11.2007 року у сумі 38500,00 доларів США (а.с.15).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 52,50кв.м, житловою площею 29,90кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1., що підтверджується договором іпотеки № DNU0GA00001559 від 19.11.2007 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с.16-18).

Згідно п. 33.3 Договору іпотеки предмет іпотеки належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 09.10.2007р.

З розрахунку заборгованості станом на 08.07.2014р. вбачається, що через неналежне виконання умов кредитного договору з боку відповідача ОСОБА_1, у останнього утворилась заборгованість в загальній сумі 137716,60 доларів США, що за курсом 11,71, відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.07.2014р. складає 1612661,34грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 37996,89 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 19205,15 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 5467,00 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання - 68469,29 доларів США, а також штрафи відповідно до договору штраф (фіксована частина) - 21,35 доларів США, штраф (процентна складова) - 6556,92 доларів США (а.с.5-9).

31.05.2014 року вих. № 30.1.0.0/2-329 позивачем направлялася відповідачу ОСОБА_1 досудова вимога, що підтверджується реєстром відправок № 2467 від 04.06.2014р. (а.с.10-12).

На запит суду КП "Житлове господарство Самарського району" було надано довідку № 2255 від 29.09.2014р. про те, що в квартирі АДРЕСА_1 дійсно зареєстровані: ОСОБА_2, 1954р.н., ОСОБА_1, 1978р.н., ОСОБА_6, 2009р.н. (а.с.41).

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У відповідності до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок переданий ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не всі встановлено договором або законом.

За загальними положеннями ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 585 ЦК України передбачає, що право застави виникає з моменту укладання договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

За змістом ст. 37 Закону України "Про іпотеку", Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог вказаної норми закону, позивачем було направлено письмову вимогу про виконання зобов'язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимогу про виселення мешканців (у зв'язку із зверненням стягнення) та вимогу про направлення іпотекодержателю усієї наявної документації на предмет іпотеки разом з ключами, однак позивач залишив їх поза увагою (а.с.10).

Невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотеко держателя, про що звертається увага у п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин».

Обираючи такий спосіб забезпечення виконання прострочених зобов'язань відповідача, як звернення стягнення на предмет іпотеки, є правом позивача, яке передбачено зокрема укладеним з відповідачем кредитним договором, договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку».

У пункті 9 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", звертається увага на те, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Відповідно до п. 39 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб визначений п. 5 договору іпотеки - є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у обраний позивачем спосіб.

При цьому суд, при ухвалені рішення, враховує положення п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", відповідно до яких, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України "Про іпотеку", а так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України.

Приходячи до висновку про задоволення позовних вимог саме у такий спосіб, суд виходив з того, що зареєстроване за Іпотекодавцем право власності на предмет іпотеки, яке не припинено, може стати підставою для відмови у реєстрації права власності за Іпотекодержателем, що вбачається із змісту ст. 19, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

З метою захисту прав та інтересів позивача, у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, існують всі підстави для припинення права власності іпотекодавця (в т.ч. право володіння, користування і розпорядження) на предмет іпотеки, оскільки за змістом ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів та інших осіб, які зареєстровані у квартирі, що є предметом іпотеки зі зняттям їх з реєстрації, оскільки за змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», лише після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Оскільки позовні вимоги в частині виселення заявлені не конкретно, також проживає малолітня дитина, позов у цій частині заявлено передчасно і задоволенню не підлягає.

В той же час, 11 червня 2014р. набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року №1304-VII, відповідно до якого на даний час не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Отже рішення може бути виконане у примусовому порядку лише після закінчення дії зазначеного мораторія.

Аналізуючи зміст вказаних вище норм права та розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215, 218, 224-225 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, про звернення стягнення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNU0GA00001559 від 19.11.2007 року в розмірі 137716,00 доларів США, що за курсом 11,71 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.07.2014 року складає 1612661,34 грн.: звернути стягнення на квартиру загальною площею 52,50кв.м., житловою площею 29,90кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNU0GA00001559 від 19.11.2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІНН НОМЕР_1) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ІНН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 3654,00 грн., з кожного по 1827,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідачем - у разі відмови в перегляді заочного рішення.

Суддя А.О. Сухоруков