Рішення № 41484391, 11.11.2014, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/7024/14-ц

Провадження № 2/206/1635/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючого судді: Маштак К.С.

при секретарі: Таран А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 19 березня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт, що складає кредитний договір між банком та відповідачем. В результаті чого відповідач отримав кредит у розмірі 34535,58 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється з першого по двадцять п'яте число кожного місяця відповідачем, який надає банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість станом на 14 жовтня 2014 року в розмірі 48026,90 грн., яка складається з 24953,05 грн. - заборгованість за кредитом; 1107,55 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 998,12 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 20968,18 грн. - залишок за несплаченим штрафом. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 48026,90 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову, надали суду письмові заперечення (а.с. 45-46).

Вислухавши доводи та пояснення сторін та їх представників, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 28 червня 2006 року став клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк» підписавши заяву № DNH4KP99730262, відповідно до якої позивач надав відповідачу строковий кредит у розмірі 10270 грн. на придбання скутера «Дефиант» «APOLO», заводський номер НОМЕР_2 вартістю - 8900,00 грн. і сплати комісії за консультативні послуги на строк двадцять чотири місяці по 27 червня 2008 року включно, з умовою сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09 відсотків у місяць. ОСОБА_2 був ознайомлений та погодився з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, крім цього, надав згоду на те, що підписана ним заява разом з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами, склала між сторонами кредитно-заставний договір (а.с. 5).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 19 березня 2013 року станом на 14 жовтня 2014 року ОСОБА_2 має заборгованість в сумі 48026,90 грн., яка складається з 24953,05 грн. - заборгованість за кредитом; 1107,55 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 998,12 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 20968,18 грн. - залишок за несплаченим штрафом (а.с. 4).

19 березня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 була укладена генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт укладеного з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до даного договору, банк надав позичальнику терміновий кредит в сумі 34535,60 грн. на строк тридцять шість місяців, з 19 березня 2013 року по 31 березня 2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків в розмірі 1,5 відсотків в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в строки зазначені в заяві. Крім цього, відповідач підтвердив своїм підписом, що генеральна угода разом з умовами та правилами, тарифами складають між сторонами кредитний договір (а.с. 7-30).

Відповідно до умов та правил надання банківських послуг, а саме п. 2.1.1.12.11 банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за договором (а.с. 33).

Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2013 року із ОСОБА_2 ,1976 року народження на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 28 червня 2006 року № DNH4KP99730262 у розмірі 40080,23 грн. та судовий збір (а.с. 47-48).

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

Оскільки, зазначений договір чи окремі його положення сторонами не оскаржувалися та недійсними в судовому порядку не визнавалися, вони є діючими для сторін, а виконання договору є обов'язковим.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що сторони в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, мають право скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідними клопотаннями про витребування доказів та ін.

Судом роз'яснювались учасникам процесу положення ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Суд критично ставиться до доводів представника відповідача, що генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт не є кредитним договором оскільки вище згадана угода відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, як встановлено судом під час судового розгляду, відповідач добровільно підписав дану угоду та погодився, що генеральна угода разом з умовами та правилами, тарифами складають між сторонами кредитний договір, що підтвердив своїм підписом.

Також, не відповідають дійсності посилання представника відповідача, що позивачем не було враховану суму сплачену відповідачем в розмірі 16900 грн., оскільки з розрахунку договору № б/н від 19 березня 2013 року вбачається, що станом на 14 жовтня 2014 року ОСОБА_2 має заборгованість в сумі 48026,90 грн. вже з урахуванням відповідних платежів на які посилається представник відповідача.

Крім цього, суд вважає безпідставними та помилковими доводи представника відповідача щодо повторного звернення позивача з тим же самим предметом позову, оскільки позивач по даній цивільній справі просить стягнути заборгованість саме за укладеною між сторонами генеральною угодою.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по поверненню коштів та сплати відсотків за користування ними не виконав, у зв'язку з чим у Банка виникло право вимагати повернення кредиту та стягнення заборгованості у примусовому порядку, з урахуванням викладеного суд вважає звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та судових витрат цілком обґрунтованим, та таким, що відповідає характеру та змісту цивільно-правових відносин.

Крім того, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 530, 611, 612, 623, 634, 625, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-64, 88, 169, 209, 214, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в розмірі 48026,90 грн., яка складається з 24953,05 грн. - заборгованість за кредитом; 1107,55 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 998,12 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 20968,18 грн. - залишок за несплаченим штрафом.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 480,27 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: К.С. Маштак