Рішення № 41483134, 19.11.2014, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа № 174/1081/14-ц

п/с № 2/174/520/2014

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Пелипас Н.І.

з участю: представника позивача Корінь Я.Ю.

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з погашення зайво виплаченої допомоги при звільненні по скороченню штатів,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 16.07.2014 р., позивач зазначив, що ОСОБА_2 працював в Комунальному підприємстві "Теплові мережі м. Вільногірськ" (далі підприємство) з 26.05.1997 р. по 16.12.2013 р. трактористом. 16.12.2013 р. ОСОБА_2 був звільнений з підприємства по ст. 40 КЗпП України по скороченню штату ( наказ № 254- к від 16.12.2013 р.).

Дніпродзержинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, відповідно до п. 1.2.4.1 плану роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на І квартал 2014р. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності комунального підприємства 'Теплові мережі м. Вільногірськ" за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. І відповідно до наданого висновку від 28.04.2014р. № 830-16/1017 виявлено зайво нараховану та виплачену вихідну допомогу працівникам, в тому числі ОСОБА_2, звільненому по скороченню штатів, за листопад-грудень 2013 р. на суму 462.60 грн., через невірне визначення середньомісячного числа робочих днів, без врахування 4-х денного робочого тижня по підприємству, чим порушено вимоги п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.99р.№ 996, п.8 "Порядку обчислення середньої заробітної плати"', затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 зі змінами.

З метою досудового врегулювання спору 14.05.2014 р. відповідачеві надсилався лист (вих. №125 від 14.05.2014 р.), в якому йому було запропоновано в добровільному порядку погасити наявну заборгованість. Проте у встановлений термін відповідач до адміністрації підприємства не звертався, заборгованість в добровільному порядку не погасив. Станом на 14.07.2014р. заборгованість відповідача з погашення зайво нарахованої і виплаченої допомоги при звільненні по скороченню штатів перед позивачем становить 462.60 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.3,107,118 ЦПК України, згідно п.1 ст.127 КЗпП, позивач прохає: Стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірськ" (р/р № 26003123068071 в КБ «Приватбанк» м. Вільногірськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 24422912, заборгованість по погашенню зайво виплаченої допомоги при звільненні по скороченню штатів в сумі - 462.60 грн., та стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати, а саме судовий збір в сумі 243,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача, Корінь Я.Ю., яка не обмежена в її повноваженнях, позовні вимоги та їх обгрунтування підтримала в повному обсязі. З її додаткових пояснень витікає, що наказ по підприємству № 39 від 05.02.2013 р. про перехід підприємства на 4 денний робочий тиждень з після закінчення опалювального періоду не скасовувався і діє до цього часу, з цим наказом були ознайомлені всі працівники підприємства під особистий розпис, в тому числі і відповідач ОСОБА_2 Під час підрахунку середнього заробітку перед звільнення працівників, в тому числі відповідача ОСОБА_2, з підприємства по скороченню штатів, була допущена арифметична помилка, внаслідок якої підрахунок було зроблено, виходячи з 5 денного робочого тижня, в той час, як на підприємстві був встановлений і фактично виконувався 4 денний робочий тиждень.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно він працював за 4 денним робочим тижнем перед звільненням в грудні 2013 р. і був ознайомлений з наказом про переведення підприємства на 4 денний робочий тиждень, проте він не прохав надавати допомогу, підприємство само здійснило виплату коштів при звільненні його за скороченням штатів. Згідно колективного договору на підприємстві був встановлений 5 денний робочий тиждень.

Із показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витікає, що вони також працювали на підприємстві позивача та були звільнені в грудні 2013 р. за скороченням штату, після чого їм також надходили письмові вимоги повернути частину виплаченої їм при звільненні допомоги. Оскільки їм за період роботи на підприємстві фактично не доплачувалася заробітна плата, то вони вважають, що вимога про повернення частини отриманих при звільненні коштів є незаконною. До такого висновку дійшов Вільногірський міський суд та Дніпропетровській апеляційний суд у справі, щодо стягнення коштів з ОСОБА_4

Дослідивши надані докази у справі, в тому числі, письмові, а саме: платіжне доручення про сплату судового збору - 243.60 грн.; розрахунок суми позову від 14.07.2014 р.; копію наказу № 254-к від 16.12.2013 р. про звільнення відповідача; копія листа позивача №125 від 14.05.2014 на адресу відповідача з вимогою повернути переплачені кошти; копію поштового повідомлення про вручення поштового відправлення; довідку з відділу кадрів про період роботи відповідача на підприємстві позивача; копію особового рахунку ОСОБА_2; копію витягу із Акту ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Теплові мережі м. Вільногірська», складеного Дніпродзержинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією № 830-21/12 від 03.04.2014 р.; копію вимог Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції № 830-16/1017 від 28.04.2014 р.; копії довідки ЄДРПОУ; копію довідки про державну реєстрацію юридичної особи; копію статуту (нова редакція) КП "Теплові мережі м. Вільногірськ" від 11.09.2009 року за № 1325-77/У, копію наказу № 39 від 05.02.2013 р. КП «Теплові мережі м. Вільногірська» - та оцінивши зазначені доказі в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову немає, за наступних підстав.

Відповідач перебував в трудових відносинах з підприємством відповідача, працював трактористом, та був звільнений з роботи 16.12.2013 р. згідно п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, в зв'язку з скороченням штатів, при цьому йому було нараховано та виплачено вихідну допомогу при звільненні в сумі 2660.68 грн. (а.с.4)

Під час проведення розрахунку коштів до виплати відповідачу при його звільненні, бухгалтерія підприємства позивача, внаслідок помилки в застосуванні нормативних актів, зокрема п. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та балансову звітність в Україні» від 16.07.1099 року № 966, та п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 зі змінами, здійснила надлишкове нарахування допомоги в сумі - 462.60 грн., що підтверджується розрахунком наданим позивачем (а.с.4), та копією акту Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції № 830-21/12 від 03.04.2014 року (а.с.10-11) та копією висновку від 28.04.2014 року № 830-16/1017 (а.с.12-15), згідно яких зазначено, що перевіркою правильності розрахунку сум вихідної допомоги працівникам підприємства, звільненим по скороченню штатів відповідно до ст. 40 п. 1 КЗпП, встановлено зайве нарахування та виплату вихідної допомоги 8 працівникам за листопад-грудень 2013 року на загальну сум 5449, 65 грн., через невірне визначення середньомісячного числа робочих днів без врахування 4-х денного робочого тижня по підприємству, чим порушено вимоги п. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та балансову звітність в України» від 16.07.1099 року № 966, п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 зі змінами.

Згідно ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 127 КЗпП України, передбачена можливість відрахування із заробітної плати працівників для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.

Згідно ст. 1212 ЦК України:1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст.1214 ЦК України: 1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. 2. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст.1215 ЦК України:1. Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Суд доходить висновку, що відповідач, дійсно, безпідставно заволодів коштами в сумі 462.60 грн. вихідної допомоги при звільненні по скороченню штатів, проте підстав для повернення цих коштів позивачу немає, відповідно до положень ст. 1215 ЦК України, оскільки: виплачені надлишково кошти прирівнюються до заробітної плати; позивачем не доведено, що виплата надлишково коштів відбулася, саме, внаслідок лічильної (рахункової) помилки, а не внаслідок неправильного застосування вищезазначених нормативних актів, що регулюють бухгалтерський облік та звітність, про що вказано в акті фінансової перевірки; позивач сплатив надлишкову суму відповідачу за власним волевиявленням, без звернення до нього відповідача; з боку відповідача відсутні дії, які б можливо були розцінити як недобросовісні та здійснені з метою отримання надлишкової суми допомоги при звільненні.

До таких висновків суд дійшов внаслідок оцінки всіх наданих доказів у справі в їх сукупності та взаємозв'язку та на підставі вимог закону, враховуючи, що позивач, на підтвердження факту надлишкового нарахування виплаченої допомоги внаслідок лічильної (рахункової) помилки та внаслідок недобросовісності відповідача, ніяких належних та допустимих доказів не надав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 214, ст. 360-7 ЦПК України та правової позиції, визначеної Верховним Судом України в постанові від 22.01.2014 року (справа № 6-151 цс 13), безпідставно набуті кошти, за умови відсутності розрахункової помилки і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд доходить висновку про покладення судових витрат у справі, в виді судового збору - 243.60 грн., на позивача.

На підставі викладеного та ст.ст. 3,11-16,22,1212,1213,1215 ЦК України, ст.ст. 1-3, 21, 40, 127, 221,232,233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215,218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за місцем проживання АДРЕСА_1, на користь Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська», юридична адреса: 51700, вул. Промислова, 17, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, банківські реквізити: р/р 26003123068071 в КБ «Приватбанк», м. Вільногірськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 24422912, - 462.60 грн. (чотириста шістдесят дві гривні 60 копійок), для погашення зайво виплаченої допомоги при звільненні по скороченню штатів.

Судові витрати у справі, в виді судового збору - 243.60 грн., покласти на позивача Комунальне підприємство «Теплові мережі м. Вільногірська».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.