Вирок № 41482473, 21.11.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13940/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2014 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді -Тарасюк К.Е.,

судді - Матійчук Г.О.,

присяжних - Каймакан В.Г., Бельського О.В., Кравець О.С.,

при секретарях - Коваленко Т.С., Фурмановій В.М., Лейко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014100060000828 від 03.03.2014 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дубровиця Рівненської області, громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судимого:

- 25.09.2001 Зарічненським районним судом Рівненської області за ст. 94 КК України в редакції 1960 року на 8 років позбавлення волі;

- 28.08.2009 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі, звільненого умовно-достроково на 4 місяці 7 днів на підставі постанови Рівненського районного суду Рівненької області від 22.05.2012,

у вчиненні злочинів, передбачених п. 6, п. 13, ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Костилєвої Т.І.,

захисника - ОСОБА_5,

потерпілих - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представників потерпілої ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_10,

ОСОБА_11

обвинуваченого - ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення умисного вбивства, вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, а також таємне викрадення чужого майна за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4, 19 січня 2014 року, приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, де він проводив ремонтні роботи, діючи з корисливих мотивів, дочекався коли інші працівники покинуть квартиру, з метою таємного викрадення чужого майна залишився в квартирі. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_7, а саме: холодильник вартістю 2177,00 Євро, електричну духову шафу вартістю 1926,00 Євро, газову варочну поверхню вартістю 722,00 Євро, електричну варочну панель вартістю 1104,00 Євро, посудомийну машину вартістю 2111,00 Євро, а всього, з урахуванням знижки в розмірі 5%, наданої СПД ОСОБА_12, на загальну суму 7642,82 Євро, що на час вчинення злочину в гривневому еквіваленті становило 81 243 грн. 18 коп., заподіявши потерпілій ОСОБА_7 значну матеріальну шкоду на вказану суму.

Окрім того, перебуваючи у вказаній квартирі в зазначений час, діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_4, шляхом вільного доступу таємно викрав належну потерпілому ОСОБА_8 дрель акумуляторну «Makita» вартістю 1800,00 грн., а також належну потерпілому ОСОБА_9 шліфувальну машину «Makita» вартістю 598, 00 грн. Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

ІНФОРМАЦІЯ_8 року, приблизно о 03 год. 40 хв., ОСОБА_4, перебуваючи в подвір'ї будинку АДРЕСА_5 в м. Києві, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_13, схопив частину шлейки від жіночої сумочки, яка була у ОСОБА_13 і, бажаючи настання смерті останньої, здавив нею горло ОСОБА_13, в результаті чого від механічної асфіксії внаслідок удавлення петлею наступила смерть ОСОБА_13

Відразу після вбивства потерпілої, ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, забрав речі, які були при ОСОБА_13, а саме: мобільний телефон «SAMSUNG-GT C5212 i» вартістю 814,00 грн., банківську картку «БАНК ВОСТОК», з якої через дві години після вбивства використав грошові кошти у розмірі 4,00 грн., банківську картку «ПриватБанк», з якої через годину після вбивства зняв готівку у розмірі 200,00 грн., та з якої приблизно через півтори години після вбивства використав 7,77 грн., а також заволодів ключами від кімнати ОСОБА_13 в гуртожитку.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на заволодіння майном ОСОБА_13, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 року, приблизно о 04 год. 00 хв., відчинив вхідні двері до кімнати АДРЕСА_6 в м. Києві, де проживала ОСОБА_13, проник всередину кімнати, звідки таємно викрав належний ОСОБА_13 цифровий фотоапарат «Саnon SХ 130 is» вартістю 1266, 99 грн., із картою пам'яті «Goodram Micro SD» вартістю 73,03 грн. та сумкою-чохлом від фотоапарата вартістю 73,03 грн.

Всього ОСОБА_4 заволодів майном потерпілої ОСОБА_13 на загальну суму 2438,82 грн., розпорядившись ним на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, по кожному з епізодів висунутого обвинувачення; вину у вчиненні злочину, передбаченого п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України визнав частково, не заперечував факту умисного вбивства потерпілої ОСОБА_13, проте стверджував, що його протиправні дії щодо позбавлення життя потерпілої були обумовлені почуттям ревнощів, а не корисливим мотивом.

З приводу фактичних обставин справи ОСОБА_4 пояснив, що з серпня 2012 року по 19 січня 2014 року він в складі будівельної бригади виконував ремонті роботи в трьохкімнатні квартирі АДРЕСА_7. В черговий раз зайшовши в приміщення зазначеної квартири 18 січня 2014 року, в одній із кімнат він помітив запаковану в коробках побутову техніку, а також дрель акумуляторну та шліфувальну машину. На місці зрозумів, що зазначені речі можна викрасти та здати в ломбард за грошову винагороду. 19 січня 2014 року, маючи ключі від квартири, він вирішив реалізувати свій злочинний умисел на викрадення чужого майна, для чого викликав таксі та попросив водія таксі допомогти йому винести побутову техніку з квартири, пояснивши, що він є власником квартири, а побутову техніку здає в ломбард, оскільки йому не вистачає грошей на ремонт, на що останній погодився. Загалом в цей день він викрав з квартири холодильник, електричну духову шафу, газову варочну поверхню, електричну варочну панель, посудомийну машину, дрель акумуляторну та шліфувальну машину, які в декілька етапів здав в ломбард «Скрабниця», отримавши в якості винагороди близько 10 000 грн.

З потерпілою ОСОБА_13 він познайомився в липні 2013 року через мережу «Інтернет», тривалий час підтримував з нею близькі стосунки, вони мали намір одружитися, проте згодом їх відносини погіршилися, ОСОБА_13 підозрювала його у викрадені ноутбука в жовтні 2013 року, у зв'язку з чим вони стали зустрічатися рідше, хоча і підтримували стосунки. 02 березня 2014 року, приблизно о 22.00 год, він зустрів ОСОБА_13 з роботи, вони тривалий час спілкувалися. Приблизно о 03.00 год., коли вони перебували у дворі будинку АДРЕСА_8 в м. Києві, ОСОБА_13 сказала йому, що в неї є інший молодий чоловік, з яким вони мають серйозні плани на майбутнє. Зазначені слова викликали в нього почуття ревнощі, образи та непотрібності. З думкою про те, якщо ОСОБА_13 не буде з ним, то вона не буде ні з ким, він схопис за шлейку сумки ОСОБА_13, підійшов до неї спереду та цією шлейкою від сумки здавив горло ОСОБА_13 Потерпіла чинила супротив, проте він продовжував здавлювати її горло, внаслідок чого ОСОБА_13 втратила життєві сили та впала на землю, з її роту потекла піна, він зрозумів, що задушив її. При цьому, коли потерпіла впала на землю, в неї з кишені пальто випали ключі від кімнати та банківські картки. Він їх підняв із землі і вирішив піти до неї в гуртожиток, щоб перевірити, чи є в кімнаті м'які іграшки, які він їй раніше дарував, оскільки ОСОБА_13 сказала, що викинула їх, щоб новий хлопець їх не бачив. Зайшовши в кімнату, він побачив, що всі іграшки на місці, після чого залишив кімнату, закривши за собою древі на ключ, будь-яких цінних речей з кімнати ОСОБА_13 він не брав. Вийшовши з гуртожитку, він викликав таксі, на якому поїхав до себе в хостел за адресою: АДРЕСА_9, взяв належний ОСОБА_13 фотоапарат «Саnon SХ 130 is», та в цей же день, приблизно о 05.00 год., здав фотоапарат до ломбарду «Скарбниця». В цей же день з банківської карточки ОСОБА_13 він зняв близько 200 грн., а наступного дня розрахувався банківською картою ОСОБА_13 в магазині «Кишеня» в ТРЦ «Україна».

Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_4 щодо часткового визнання вини, суд, провівши судове слідство у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідивши докази сторони обвинувачення та докази сторони захисту, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за встановлених судом обставин, яка підтверджується сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів, аналіз та оцінка яким будуть наведені у вироку нижче.

По епізоду умисного вбивства потерпілої ОСОБА_13 з корисливих мотивів та заволодіння її майном вина ОСОБА_4 підтверджується наступним.

Показаннями потерпілої ОСОБА_6 про те, що вона з чоловіком мала трьох доньок, серед яких ОСОБА_13. З 2009 року ОСОБА_13 проживала в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_10. В перших числах березня 2014 року їй повідомили, що було виявлено труп ОСОБА_13

Згідно даних протоколу огляду місця події від 03.03.2014, в дворі будинку АДРЕСА_11 в м. Києві, на відстані одного метру від фасаду будинку, було виявлено труп жінки, при якій знаходився студентський квиток на ім.`я ОСОБА_13 (Том 2 а.с. 9- 26).

Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, кожний окремо, в судовому засіданні показали, що приблизно о 03.30 год. 03.03.2014 вони чули крики в дворі будинку АДРЕСА_11 в м. Києві, в якому вони проживають, а в ранці на цьому місці було виявлено труп дівчини. При цьому свідок ОСОБА_15 зазначив, що дівчина кричала : «ОСОБА_4, нє надо».

Свідоцтвом про смерть серії № НОМЕР_7 констатовано факт смерті ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_8 року ( Том 2 а.с. 70).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 760 від 14.04.2014, в ОСОБА_13 було виявлено странгуляційну борозну, яка виникла за часовий проміжок 4-15 хв. до настання смерті від стиснення шиї петлею (зашморгом) при удавленні, та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді садна та синців лівої кисті, саден голови (на обличчі зліва), які утворилися незадовго (до 30 хв.) до смерті від дії тупого предмету. Смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок удавлення петлею (Том 3 а.с. 56-60).

У відповідності до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 72/760 від 29.04.2014, виявленні у потерпілої ОСОБА_13 тілесні ушкодження могли виникнути в строки та при обставинах, зазначених ОСОБА_4 (Том 3 а.с. 68-69).

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 204 мб від 04.04.2014 при дослідженні одинадцяти зрізів нігтьових пластин з рук трупа ОСОБА_13 виявлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразка букального епітелію (слини) обвинуваченого ОСОБА_4 (Том 3 а.с. 135- 140).

Окрім того, згідно висновку дактилоскопічної експертизи № 161 від 13.04.2014, один із слідів пальців, виявлених та вилучених під час огляду місця події в гуртожитку за місцем проживання ОСОБА_13, залишений ОСОБА_4 (Том 2 а.с. 38-41, Том 3 а.с. 90-99).

Свідок ОСОБА_17 в суді показав, що він проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_12. 03.03.2014, приблизно о 04.00 год., він вийшов в коридор, де побачив хлопця високого зросту, який тримав руки в кишенях, що ОСОБА_4 визнав в судовому засіданні.

Протягом всього провадження у справі ОСОБА_4 не заперечував факту умисного вбивства потерпілої ОСОБА_13 шляхом стиснення її шиї зашморгом, а при проведенні слідчого експерименту в присутності захисника та судово-медичного експерта на місці детально показав механізм удавлення потерпілої (Том 3 а.с. 50-52), що також підтверджується змістом переглянутого в судовому засіданні диску з відеозаписом вказаної слідчої дії (т.3 а.с. 53). Разом з тим, доводи ОСОБА_4 щодо мотиву вчинення вбивства на ґрунті ревнощів спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а відтак визнаються судом безпідставними.

Так, по показанням потерпілої ОСОБА_6 слідує, що її донька - ОСОБА_13 мало розповідала їй про своє особисте життя, стверджувала, що близьких відносин з хлопцями вона не підтримувала. 14 жовтня 2013 року їй зателефонувала донька та повідомила, що хлопець на ім'я ОСОБА_4 всупереч її волі забрав в неї ноутбук. Того ж дня ОСОБА_18 розповіла їй, що того ж вечора близько 22.00 год. її біля роботи чекав ОСОБА_4, який був без комп`ютера, і вона попросила його повернути їй ноутбук. Наступного дня приблизно о першій годині ночі їй зателефонувала ОСОБА_18 і повідомила, що ОСОБА_4 повернув їй ноутбук, і вона вже в гуртожитку. Після цього випадку, ОСОБА_18 повідомила їй, що відносини з ОСОБА_4 розірвала, і вони більше не зустрічаються. Стверджувала, що коли вона 15 лютого 2014 року була в гостях у ОСОБА_13, то бачила ноутбук та фотоапарат «Кенон», який остання придбала за власні кошти в 2012 році. ОСОБА_13 не повідомляла, що збирається фотоапарат комусь надати в користування чи продати, більше того, вона не дала фотоапарат в користування навіть своїй рідній сестрі ОСОБА_19.

Свідок ОСОБА_19 - рідна сестра ОСОБА_13 в суді показала, що в середині 2013 року ОСОБА_13 познайомила її з ОСОБА_4, якого представила своїм хлопцем. Незважаючи на те, що вона лише декілька разів бачила ОСОБА_4, зробила висновок, що ОСОБА_4 має великий вплив на сестру, він постійно її принижував, занижував її самооцінку, у зв'язку з чим вона ( свідок) була проти їх стосунків. Наприкінці вересня - на початку жовтня 2013 року ОСОБА_13 їй повідомила, що бажає розірвати стосунки з ОСОБА_4, оскільки останній намагається жити за її рахунок, вимагає в неї гроші, до того ж з'ясувалося, що він одружений. В жовтні 2013 року ОСОБА_4 забрав у сестри ноутбук, мотивувавши це тим, що ОСОБА_13 ставиться до ноутбука краще ніж до нього, і це плата за їх спілкування. ОСОБА_18 вирішила сказати ОСОБА_4, що в них все добре, їх стосунки не погіршились, щоб він повернув їй ноутбук, що він через деякий час і зробив. Після зазначеного випадку ОСОБА_13 почала уникати відносин з ОСОБА_4, ховала ноутбук серед своїх речей, періодично заносила його в кімнату до неї. Окрім того, ОСОБА_13 змінила замок від вхідних дверей кімнати гуртожитку, бо вважала, що ОСОБА_4 міг зробити дублікат ключа та викрасти інші речі. 21 жовтня 2014 року ОСОБА_4 прийшов привітати ОСОБА_13 з днем народження, однак ОСОБА_13 його в кімнату не пустила. Після цього до нового 2014 року про ОСОБА_4 чути не було, він до ОСОБА_13 не приходив. Зауважила, що ОСОБА_13 сторінка на сайті «ВКонтакте» була прив`язана до її поштової скриньки, і вона мала доступ і можливість читати всі листи, які на сторінку ОСОБА_13 надходили. Так, від ОСОБА_4 спочатку надходили листи про кохання, а потім почались погрози. Він, зокрема, писав ОСОБА_13: «Я тобі щось зроблю, і мені за це нічого не буде». Вона неодноразово просила сестру звернутися в міліцію з приводу погроз ОСОБА_4, проте ОСОБА_13 не хотіла розголошувати своє особисте життя, говорила, що поговорить з ним сама. Після того, як їй повідомили про смерть ОСОБА_13, вона оглянула кімнату останньої, серед речей знайшла ноутбук, фотоапарату не було. Стверджувала, що ОСОБА_13 ніколи не носила банківські картки розсипом в кишені пальто, а носила їх в гаманці.

Згідно показань свідка ОСОБА_20, його дружина ОСОБА_19 неодноразово просила його поговорити з ОСОБА_4 з приводу нетактовного відношення до ОСОБА_13. Вперше це було після викрадення ноутбука, а вдруге, коли ОСОБА_4 став погрожувати ОСОБА_13, переслідував її біля роботи та гуртожитку, вимагав в неї гроші. ОСОБА_13 боялася ОСОБА_4, у зв'язку з чим він також як і дружина рекомендував ОСОБА_13 звернутися до міліції.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_13 вона познайомилася в 2009 році, вони підтримували дружні стосунки. В середині серпня 2013 року через мережу «Інтернет» ОСОБА_13 познайомилася з хлопцем на ім'я ОСОБА_4, як згодом стало відомо ОСОБА_4 Спочатку вони ходили в кіно, в кафе, ОСОБА_4 дарував ОСОБА_13 квіти, згодом вони стало спільно проживати в гуртожитку. В жовтні 2013 року відносини між ними погіршилися, як пояснила ОСОБА_13, ОСОБА_4 забрав в неї ноутбук, який повернув лише через два дні. Після цього ОСОБА_13 стала ховати ноутбук , коли йшла на роботу заносила його до своєї сестри ОСОБА_19, змінила замок від вхідних дверей, боялася, що ОСОБА_4 знову може щось викрасти. Після того, як в жовтні 2013 року ОСОБА_13 розірвала стосунки із ОСОБА_4, вони не бачилися до середини лютого 2014 року. Саме в лютому 2014 року їй зателефонувала ОСОБА_13 та повідомила, що до неї приходив ОСОБА_4, пропонував відновити стосунки, проте вона відмовилася. З цього часу ОСОБА_4 переслідував ОСОБА_13, в ультимативних формах наполягав на відновленні стосунків, погрожував їй. ОСОБА_13 боялась його, кажучи їй, що якщо він один раз вкрав, вкраде і вдруге. Окрім того, зі слів ОСОБА_13 їй відомо, що в середині лютого 2014 року ОСОБА_4 просив в неї в борг 500 грн., однак ОСОБА_13 не погодилася позичити гроші, оскільки вважала, що ОСОБА_4 їх не поверне. 02.03.2014 вона розмовляла з ОСОБА_13 по телефону, остання на її запитання повідомила, що сховала ноутбук в шафу за речами. Як пояснила свідок, ОСОБА_13 дуже цінувала придбані нею ноутбук та фотоапарат, оскільки збираючи гроші на їх придбання багато в чому собі відмовляла, обмежувала себе, і не збиралася їх комусь давати в користування, а тим більше подарувати.

Згідно показань свідка ОСОБА_22, з 2008 року вона зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_10, проте фактично за цією адресою не проживала, гуртожиток відвідувала рідко. В 2010 році вона познайомилася з ОСОБА_13, яка посилилася в кімнату за місцем її реєстрації. З ОСОБА_13 вона підтримувала дружні стосунки. Із цінних речей, що належали ОСОБА_13, в кімнаті були холодильник, мікрохвильова піч, електрочайник, фотоапарат, ноутбук та телевізор. Наприкінці літа 2013 року ОСОБА_13 повідомила їй, що ходить на побачення з хлопцем, з яким познайомилися через мережу «Інтернет». В наступному, вона познайомилася з цим хлопцем, яким виявився ОСОБА_4, проте спілкування з ним не підтримувала. Коли вона приходила в кімнату гуртожитку між ними, навіть,виникали суперечки через нетактовну поведінку ОСОБА_4, який періодично вів себе зухвало. Про свої особисті відносини з ОСОБА_4 ОСОБА_13 майже нічого їй не розповідала, хоча він декілька разів залишався переночувати. Приблизно в середині жовтня 2013 року вона побачила, що у ОСОБА_13 відсутній ноутбук. На її запитання, куди він подівся, ОСОБА_13 відповіла, що здала його в ремонт, проте згодом від ОСОБА_19 вона дізналася, що ноутбук викрав ОСОБА_4, у зв'язку з чим ОСОБА_13 поміняла замок на вхідних дверях до кімнати. Свідок також пояснила, що у ОСОБА_13 був фотоапарат «Кенон», який вона придбала в 2012 році. Востаннє, цей фотоапарат вона бачила тоді ж, коли і ОСОБА_13, за 2-3 тижні до вбивства, в кімнаті гуртожитку. За її переконанням ОСОБА_13 дуже дбайливо ставилася до своїх речей, фотоапарат та телефон ніколи не давала в користування іншим особам, і не могла їх подарувати, оскільки важко заробляла гроші.

Таким чином, по показанням свідків ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_20, фактично визнаних обвинуваченим в судовому засіданні, слідує, що після того, як в жовтні 2013 року ОСОБА_4 всупереч волі ОСОБА_13 взяв в неї ноутбук, остання йому не довіряла, уникала зустрічей з ним, а також поміняла замок від вхідних дверей в кімнату, у зв'язку з чим, стверджувати що ОСОБА_13 добровільно дала ОСОБА_4 фотоапарат за місяць до події злочину, як на цьому наполягав обвинувачений в обґрунтування процесуальної позиції захисту, не надається можливим.

Свідок ОСОБА_25 в суді показав, що 03.03.2014, приблизно о 04.00 год., він прийняв замовлення на виклик таксі до будинку АДРЕСА_13 До автомобіля підійшов раніше не знайомий ОСОБА_4, сів на переднє сидіння, вибачився за запізнення, при цьому перебував у спокійному стані. При собі ОСОБА_4 мав невелику чорну сумку як чохол від фотоапарата, з лейбою світлого кольору. За вказівкою ОСОБА_4 він довіз його до ТРЦ «Україна», розташованого на перехресті вул. Жилянської та вул. Старовокзальної в м. Києві. Під час слідства, при пред'явленні особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_25 вказав на ОСОБА_4, як на особу, яку він підвозив до ТРЦ «Україна» в ночі 03.03.2014, що підтверджується фактичними даними відповідного протоколу (Том 3 а.с. 40-42). Окрім того, ОСОБА_25 вказав на сумку від фотоапарата, яка знаходилася в руках у ОСОБА_4 03.03.2014 ( Том 3 а.с. 28-30). Отже, зі змісту показань свідка ОСОБА_25 слідує, що ОСОБА_4 мав при собі сумку для фотоапарата в той момент, коли він лише від'їжджав від будинку АДРЕСА_10 тобто від місця проживання потерпілої, що спростовує версію обвинуваченого, що за фотоапаратом він нібито заїжджав до себе в хостел.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показав, що він працює на посаді оцінювача -експерта в ПТЗТ «Скрабниця», його місце роботи знаходиться в ломбарді за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 127. 03.03.2014, приблизно о 05.00 год., до ломбарду зайшов чоловік, в якому він на досудовому розслідуванні впізнав ОСОБА_4 ( Том 3 а.с. 47-49), який за 300 грн. заклав фотоапарат «Кенон». Зазначене також підтверджується листом за підписом Генерального директора ПТЗТ «Скарбниця» (Том 3, а.с. 247), за змістом якого ОСОБА_4 03.03.2014 о 05:30:38 здав у ломбард фотоапарат цифровий «Canon PowerShot SX 130 is», а також договором з ОСОБА_4 №200-14003963 на підтвердження факту отримання ОСОБА_4 за цей фотоапарат 300 грн. (т.3 а.с. 248). Крім того, вказане підтверджується фактом вилучення фотоапарату згідно протоколу доступу до речей та документів від 14.03.2014 (Том 3 а.с. 226 - 229), а також даними протоколу огляду диску із відеозаписом камер відео спостереження ломбарду «Скарбниця» по вул.Саксаганського, 127, за змістом якого встановлено факт здачі в ломбард ОСОБА_4 03.03.3014 приблизно о 05.30 год. вказаного фотоапарату (т.4 а.с. 46-48), зміст якого обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював.

В судовому засіданні ОСОБА_4 не зміг дати логічних показань чим була викликана невідкладна необхідність здавати фотоапарат в ломбард серед ночі, Між тим, на підставі показань свідків та самого ОСОБА_4 судом встановлено, що він позичав гроші та закладав в ломбард речі ще з 2013 року, відтак версія обвинуваченого, що він буцімто не мав корисливого мотиву вбивства ОСОБА_13, а вирішив здати фотоапарат серед ночі за пару годин після вчинення її вбивства, оскільки ніби то згадав, що має заборгованість по платі за оренду кімнати в хостелі, хоча зі слів ОСОБА_4 майже місць зберігав цей фотоапарат в себе і тобто мав можливість у будь-який момент вчинити такі дії і отримати гроші, щоб розрахуватись за хостел, - на думку суду є надуманою позицією захисту ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.

Згідно протоколу огляду місця події від 04.03.2014, за місцем проживання ОСОБА_4 в кімнаті АДРЕСА_4 в м. Києві, серед іншого було виявлено та вилучено банківську картку ПАТ «Банк Восток» НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_13, а також ключі від кімнати ОСОБА_13 в гуртожитку, які були впізнані її сестрою - свідком ОСОБА_19 (Том 2 а.с. 43-62, Том 3 а.с. 31-33).

Відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2014 було здійснено доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, та знаходяться у володінні ПАТ «БАНК ВОСТОК», а саме стосовно руху грошових коштів по банківській картці ОСОБА_13 НОМЕР_9. Встановлено, що 03.03.2014 вищезгадану банківську картку було використано чотири рази, а саме: двічі о 04.47 год. за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 3; о 05.38 год. за адресою: м. Київ, вул. Комінтерна; та о 05.39 год. в м. Києві ( без визначення адреси), в ході останньої операції було знято 4 грн. ( Том 3 а.с. 156- 167)

Крім того, відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2014 було здійснено доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, та знаходяться у володінні ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме стосовно руху коштів по банківській картці НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_13 Встановлено, що 03.03.2014 вищезгадану банківську картку було використано двічі, а саме: о 04.36 год. із банкомату, який встановлено в універмазі «Україна» за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 3, було знято грошові кошти у розмірі 200,00 грн., та о 05.04 год. в «Фудмаркеті» в м. Києві було використано 7,77 грн. (Том 3 а.с. 170-177).

У відповідності до показань свідка ОСОБА_27, який в період з листопада 2013 року по березень 2014 року проживав в одній кімнаті з ОСОБА_4, останній постійного місця працевлаштування не мав, майже весь свій денний час проводив в кімнаті хостелу, а останні дві неділі - до 04.03.2014 по ночах не ночував, додому приходив вранці. ОСОБА_4 неодноразово звертався до нього з проханням позичити гроші, востаннє за тиждень до його затримання, також з таким проханням він звертався до інших. Окрім того, ОСОБА_4 взяв в нього ноутбук, не повертав його протягом місяця, стверджував, що ноутбук зламався та знаходиться в ремонті. Він надав ОСОБА_4 близько 500 грн. на ремонт комп'ютера, проте після затримання ОСОБА_4 з'ясувалося, що ноутбук був зданий ним в ломбард. Фотоапарата в нього він ніколи не бачив. Також, під час допиту свідок ОСОБА_28 зазначив, що ОСОБА_4 одночасно зустрічався з двома дівчатами, з першою постійно розмовляв по телефону, а друга дівчина - ОСОБА_25, проживала в тому ж хостелі що й ОСОБА_4, але в іншій кімнаті.

Свідок ОСОБА_29 - адміністратор хостелу, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 в суді також показала, що за два тижні до затримання ОСОБА_4 позичала йому гроші, останній мав фінансові труднощі, в нього була заборгованість з оплати житла. Вона позичила ОСОБА_4 500 гривень, які він повернув в ранці ІНФОРМАЦІЯ_8 року.

Свідок ОСОБА_30 показала, що з ОСОБА_4 вона знайома з листопада 2013 року, оскільки вони проживали в одному хостелі на АДРЕСА_4. Їй відомо про те, що ОСОБА_4 приблизно з грудня по січень 2013 зустрічався з ОСОБА_26 (покоївкою хкостелу), а потім (до його затримання працівниками міліції) зустрічався з її сусідкою по кімнаті ОСОБА_30, яка на даний час проживає в Криму. При цьому, відносини між ОСОБА_4 і ОСОБА_30 були тісні, вони багато часу проводили разом, гуляли, інколи ночували разом у ОСОБА_4 в кімнаті. ОСОБА_4, коли зустрічався з ОСОБА_30, ніколи не розповідав, що в нього є інша дівчина, з якою він має серйозні наміри, планує одружитись. Прізвище ОСОБА_13 їй не відомо.

Крім того, ОСОБА_4 з 04.10.2008 перебуває в шлюбі з гр-кою ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованим ВРАЦ Бутінського виконкому сільради Чернігівської області.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_32 підтвердив правильність складеного ним у складі комісії висновку ОСОБА_26 судово-психіатричної експертизи №262 від 27.03.2014, за змістом якого ОСОБА_4 у період часу, до якого відноситься діяння, в якому він підозрюється, яким - небудь психічним захворюванням не страждав, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На даний час ОСОБА_4 яким-небудь психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_4 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру (т.3 а.с. 75-78). Експерт роз`яснив також, що експертом психологом у складі комісії не було також зафіксовано факту перебування ОСОБА_4 на момент вбивства у стані фізіологічного аффекту, або в іншому емоційному стані. Тобто, ОСОБА_4 не перебував у стані сильного душевного хвилювання, який є юридичним терміном, тотожним стану фізіологічного аффекту.

Зазначені обставини, наведені експертом, на думку колегії суду, додатково спростовують той факт, що ОСОБА_4 вбив ОСОБА_13 на грунті ревнощів, несподівано викликане нібито її повідомленням про існування у неї іншого хлопця і висловленого прохання припинити відносин між ними.

Наведені судом показання потерпілої ОСОБА_6, свідків, експерта ОСОБА_32, дані щодо руху грошових коштів по банківських картках ОСОБА_13, а також поведінка ОСОБА_4, який до позбавлення життя потерпілої мав значні фінансові труднощі, неодноразово позичав гроші в третіх осіб, протягом тривалого часу здавав до ломбарду різноманітні речі, а відразу після вбивства потерпілої вжив дієвих заходів до виявлення майна потерпілої та його реалізації, в своїй сукупності беззаперечно вказують на те, що в ОСОБА_4 не було іншого мотиву до позбавлення життя потерпілої ніж із корисливих спонукань.

Та обставина, що після вбивства ОСОБА_13 обвинувачений не забрав з її кімнати ноутбук зазначених висновків не спростовує. Як пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_20, потерпіла ховала ноутбук, оскільки боялася, що ОСОБА_4 може його викрасти. ОСОБА_24 водночас зазначила, що після смерті сестри вона знайшла ноутбук схованим серед її речей. Крім того, свідок видала акт приймання - передачі товарів від 13.10.2011 на підтвердження факту придбання і наявності у ОСОБА_13 мобільного телефону «Самсунг С5212» , вартістю 814 грн. та картки пам`яті вартістю 35 грн. (т.2 а.с.102), а також товарний чек від 27.04.2012 на підтвердження факту придбання ОСОБА_13 фотоапарата «Canon Power Shot» на суму 1266,99 грн., картки пам`яті на суму 73,03 грн., сумки-чохла для фотоапарата на суму 73,03 грн. (т.2 а.с.103).

Вироком Зарічненського районного суду Рівненської області від 25.09.2001 ОСОБА_4 було засуджено за ст. 94 КК України в редакції 1960 року ( умисне вбивство) на 8 років позбавлення волі, зазначена судимість не знята та не погашена.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого п.6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки він, будучи раніше судимим за умисне вбивство, вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів.

Між тим, визнавши доведеним, що ОСОБА_4 вчинив умисне вбивство ОСОБА_13 з корисливих мотивів з метою заволодіння її майном, суд вважає запропоновану органом досудового розслідування кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_13 зайвою.

По епізоду таємного викрадення майна з квартири АДРЕСА_1 19 січня 2014 року вина ОСОБА_4, наряду з його визнавальними показаннями в судовому засіданні, підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_7 про те, що її знайомий ОСОБА_33, який проживає в Москві, попросив допомоги з ремонтом квартири за адресою: АДРЕСА_2. Вона погодилася та будучи дизайнером інтере`єрів контролювала процес ремонту в цій квартирі В цей час змінилося декілька підрядників, останнім виконробом був ОСОБА_34, а серед працівників вона бачила ОСОБА_4 В грудні 2013 року вона для тимчасового зберігання завезла в цю квартиру придбану для власного користування побутову техніку, а саме: варочні поверхні газові, варочні поверхні електричні, посудомийну машину, холодильник, загальною вартістю приблизно 80 0000 грн. 17.01.2014 вона приїхала на об'єкт, щоб подивитися, як проходять роботи, в цей момент вищезгадана побутова техніка знаходилась в приміщенні квартири, а вже 20.01.2014 їй повідомили, що техніка зникла. Підтвердила факт викрадення у неї побутової техніки за специфікацією до договору на її придбання від 15.04.2013 на загальну суму 81243,18 грн. (т.5 а.с. 31-35).

Згідно показань потерпілого ОСОБА_8, з обвинуваченим ОСОБА_4 він познайомився в червні 2013 року в ході проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_7. Коли він прийшов на об'єкт, то приніс із собою деякі інструменти, серед яких була дрель акумуляторна «Makita» вартістю 1800,00 грн 17 січня 2014 року він працював до 19 години, разом з ним в квартирі знаходилися ОСОБА_9 та ОСОБА_4 20 січня 2014 року він приїхав на квартиру, та виявив відсутність в ній побутової техніки ОСОБА_7, а також належної йому акумуляторної дрелі. З'ясувалося, що 19.01.2014 останннім з квартири пішов ОСОБА_4, після цього він більше на роботу не вийшов, на телефонні дзвінки не відповідав. Потерпілий ОСОБА_8 матеріальних претензій до обвинуваченого не висловлював.

По показанням потерпілого ОСОБА_9 слідує, що в складі будівельної бригади він виконував ремонті роботи в квартирі АДРЕСА_1. Свій робочий інтструмент, в тому числі шліфувальну машину «Makita» вартістю 598 грн., залишав в квартирі. 17 січня 2014 року він дав шліфувальну машинку ОСОБА_4, оскільки останній стверджував, що вона йому потрібна в роботі. Коли він наступного разу 20 січня 2014 року прийшов в квартиру, шліфувальної машинки там не виявив. ОСОБА_8 сказав йому, що у вчиненні крадіжки підозрює ОСОБА_4, з тих підстав, що саме він останнім залишив квартиру 19 січня 2014 року.

Свідок ОСОБА_34 в суді показав, що 19.01.2014 в приміщенні квартири АДРЕСА_1, виконувались ремонтні роботи. В дану квартиру було завезено нову побутову техніку, а саме: варочні поверхні газові, варочні поверхні електричні, посудомийну машину, холодильник. Того ж дня, приблизно о 17.00 год., до квартири прийшов ОСОБА_4 та пояснив, що буде виконувати роботи по електриці. Після того, як інші робочі розійшлись, ОСОБА_4 залишився на об'єкті один, маючи ключі від квартири. 20.01.2014 в квартирі було виявлено відсутність побутової техніки, а сам ОСОБА_4 на зв'язок не виходив.

Згідно показань свідка ОСОБА_35, у вільний від роботи час він підробляє на автомобілі «Фольксваген поло» д.н.з. НОМЕР_2 в таксі «Ірбіс» 19.01.2014 о 18 год. 37 хв., він отримав від диспетчера замовлення на поїздку від клієнта за адресою: АДРЕСА_14. Через деякий час йому на мобільний телефон зателефонував клієнт та запитав про його місцезнаходження, після чого до його автомобіля підійшов раніше не знайомий ОСОБА_4, тримаючи в руках коробку з побутовою технікою, сів в автомобіль та повідомив, що маршрут руху до ломбарду «Скарбниця», який розташований за адресою: м. Київ, б-р Д. Народів, 28. Під'їхавши до вищезгаданого ломбарду ОСОБА_4 вийшов із автомобіля, взяв коробку та пішов в ломбард, до цього він повідомив, що окрім цієї коробки в нього ще є посудомийна машина та холодильник, які необхідно також привезти в ломбард. Після того, як вони повернулись до будинку АДРЕСА_15 в м. Києві, ОСОБА_4 попросив його допомогти знести холодильник, на що він погодився. Як ОСОБА_4 відкривав вхідні двері квартири, він не бачив. Забравши холодильник, вони знову поїхали до ломбарду «Скарбниця». Після того, як ОСОБА_4 вийшов з ломбарду, вони знову поїхали до будинку АДРЕСА_15 в м. Києві, звідки останній виніс коробку із посудомийною машиною. Після того, як він втретє завіз клієнта до вищезгаданого ломбарду, останній заплатив йому 250,00 грн. як послуги таксі, та 50 грн. за допомогу у винесенні холодильника. Про те, що ця техніка не належить ОСОБА_4 і була ним викрадена з вказаної квартири, йому відомо не було.

Згідно відповіді ПТЗТ «Скарбниця», ОСОБА_4, 19 січня 2014 року, в перод часу з 20.00 год. по 22.33 год, перебуваючи в приміщенні ломбарду «Скарбниця» за адресою: м. Київ, б-р Дружби Народів, 25, заклав «варочні поверхні газові № 130900026», «варочні поверхні електричні № 1312565059», «духові шафи електро», «холодильник № 2570170624800023», «посудомийну машину № 0276132627» ( Том 5 а.с. 25). Окрім того, ОСОБА_4 здав в ломбард ПЗТП «Скарбниця» за адресою: м. Київ, вул.. Саксаганського, 127 « шліфувальну машинку Кут. 720WT МАКІТА GA5030» та «дріль акумуляторну 12V МАКІТА 6227 DWE» (Том 3 а.с. 247).

Найменування та вартість викраденого майна по епізоду від 19 січня 2014 року визначена на підставі показань потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, товарного чеку ОСОБА_9 на придбання шліфувальної машинки ( Том 4 а.с. 201), товарного чеку наданого потерпілим ОСОБА_8 на придбання дрелі акумуляторної (т.4 а.с. 176), договору купівлі - продажу побутової техніки від 15.04.2013 № 150413 між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_12, вартість якої становила 81243, 18 грн ( Том 5 а.с. 31-35) , - стороною захисту в судовому засіданні не оспорювались.

Таким чином, обставини вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, по епізоду від 19 січня 2014 року знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки він своїми умисними діями вчинив крадіжку - таємне викрадення чужого майна, що в тому числі завдало значної шкоди потерпілому.

Судом вивчалися дані про особу потерпілої ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_4, при цьому встановлено.

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженка села Бужанка Лисянського району Черкаської області, громадянка України, до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем роботи та навчання характеризувалася виключно позитивно ( Том 2 а.с.66-74)

ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення умисного вбивства, відбував покарання у виді позбавлення та обмеження волі, після звільнення офіційно не працевлаштувався, хоча має професійно-технічну освіту, з його слів слідує, що до затримання він працював різноробочим, за місцем відбування покарання характеризувався позитивно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, протиалкогольного чи протинаркоманійного лікування не потребує (Том 3 а.с. 1, 3, 4, 6-7, 13, 17, 25-26, 27, 82-83). Відповідно до акту судово-психіатричної експертизи № 262 від 27.03.2014, у період часу, до якого відносяться інкриміновані діяння, ОСОБА_4 був осудним.

Обставин, що пом'якшують покарання, передбачених ст. 66 КК України, судом під час розгляду справи не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання для обвинуваченого ОСОБА_4, із передбачених ст. 67 КК України, суд визнає рецидив вчинення злочину.

Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який в 2001 році був засуджений за умисне вбивство, а в 2009 році - за заподіяння тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, тривалий час відбував покарання у виді позбавлення та обмеження волі, проте належних висновків для себе зробив, через незначний проміжок часу після звільнення вчинив інкриміновані злочини, в результаті яких настали тяжкі наслідки у вигляді смерті людини, що свідчить про значну суспільну небезпечність особи обвинуваченого, збитки потерпілим по епізоду крадіжки майна не відшкодував, а тому, суд, хоча і враховуючи позитивну характеристику ОСОБА_4 з попереднього місця відбуття покарання, приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 за сукупністю злочинів основного покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки вважає, що позбавлення волі на певний строк вже не спроможне запобігти вчиненню ОСОБА_4 нових злочинів та досягненню інших цілей покарання.

При вирішенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суд виходить з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Таким чином, вимоги потерпілих про стягання з обвинуваченого матеріальної шкоди, заподіяної злочином, а також вимоги потерпілої ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди, яка виразилася в її емоційних та душевних стражданнях, змінні звичайного ритму життя у зв'язку з втратою близької людини, ґрунтуються на законі. Оскільки, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав підстави та розмір кожного з цивільних позовів, суд задовольняє цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в повному обсязі.

На підставі п.3 ч.1 ст. 118, ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз, а долю речових доказів вирішує у відповідності до положень до п. 9 ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 371, ч. 2 ст. 373, ст. 374, ст. 376 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити покарання:

- за п.6, п. 13, ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири ) роки.

На підставі ч. 1, ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного його затримання - з 04 березня 2014 року.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) 81 243, 18 грн. (вісімдесят одну тисячу двісті сорок три гривні 18 коп.) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_6) 15 177, 98 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, та 500 000 грн. ( п'ятсот тисяч гривень) моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судово - дактилоскопічної експертизи № 161 від 13.03.2014 в розмірі 589, 68 грн;

- судово - дактилоскопічної експертизи № 162 від 11.03.2014 в розмірі 491, 40 грн;

- судово - молекулярної - генетичної експертизи № 202 мб від 28.03.2014 в розмірі 1182, 72 грн;

- судово - молекулярної - генетичної експертизи № 204 мб від 04.04.2014 в розмірі 1626, 24 грн;

- судово - молекулярної - генетичної експертизи № 203 мб від 04.04.2014 в розмірі 1478, 40 грн., -

а всього на загальну суму 5368 грн. 44 коп.

Речові докази:

- зрізи нігтьових пластин з пальців рук ОСОБА_13, 5 слідів папілярних узорів, вилучених при огляді за місцем проживання ОСОБА_13; зразок крові трупа ОСОБА_13, зрізи з вінців нігтьових пластин правої та лівої рук ОСОБА_4, відтиски пальців рук потерпілої ОСОБА_13, зразок буквального епітелію ОСОБА_4, зрізи нігтьових пластин ОСОБА_13, мікрочастки з рук потерпілої ОСОБА_13, в`язку ключів із чотирьох металевих ключів сірого кольору та одного магнітного ключа, ніж розкладний металевий сіро-коричневого кольору з написом на ручці «U.S.A», два ключі із пластиковими ушками чорного кольору, з`єднані металевим кільцем, картонну коробку від стартового пакету «МТС» номер телефону НОМЕР_11, картонну коробку від стартового пакету «Київстар» без зазначення номеру телефону на корпусі, договір 003-14006127 від 16.02.2014, 18:03:39 між ПТЗТ «Скарбниця» в особі ОСОБА_23 та ОСОБА_4, стосовно застави мобільного телефону «Sony Xperia V LT25i» с/н: НОМЕР_12 на суму 910 грн., договір 200-14002675 від 11.02.2014, 10:05:58 між ПТЗТ «Скарбниця» в особі ОСОБА_36 та ОСОБА_4 стосовно застави ноутбуку «Asus AMD A6 3400 1,4 GHZ» на суму 1500 грн.; шкіряний гаманець чорного кольору, в якому містяться: пластикова банківська картка «НОМЕР_13 «UNIVERSAL», пластикова клубна картка Спортмастер №153971436, пластикова клубна картка КОСМО №3376737, пластикова картка «Укрсиббанк» особистий ключ НОМЕР_14, пластикова картка «МТС» НОМЕР_15, пінг-понг клубна картка №7002393, пластикова картка «Благо» №0001037156, електронна картка проїзду в Київському метрополітені НОМЕР_16, пластикова банківська картка «Укрсиббанк» НОМЕР_17 на ім'я ОСОБА_4, прибуткова пластикова картка Ельдорадо №9643 7745 1332 1210, пластикова картка «Скарбниця» №ВР000688048, пластикова картка «Скарбниця» №ВР000327738, чотири візитні картки на ОСОБА_4, електрик-монтажник тел. НОМЕР_18; тел.. НОМЕР_19 пластикова картка «Фора» №105978931, пластикова картка «Сільпо» №0290132640636, дві візитки магазину «LED STAR» м.Київ, вул..Вернадського, 36, оф.702, пластикова картка «Велоспринт» ОСОБА_37, візитка магазину «IgroTexnika», візитка магазину «MAESTRO HOUSE» м. Київ, вул.Кибальчича, 2-а, оф.307, візитка магазину «Електросистеми», візитна картка таксі «Десятка», візитна картка «Квартири посуточно» тел.НОМЕР_20 ОСОБА_21, картонна картка на знижку 50% «Дрова», візитна картка ательє «Ремонт одягу» тел. НОМЕР_21, подарунковий сертифікат на 120 грн. «Космо» №0513374743009273, шматок паперу з написом кульковою ручкою синього кольору «Номер счета НОМЕР_22 (закреслено ручкою) та під ним НОМЕР_23, з іншої сторони шматка НОМЕР_24, матерчату куртку з капюшоном темного кольору із нанесеними світлими полосами фірми «TERMIT» ХL розмір та пакет з 10 пляшками від пива ( квитанція № ФП 35 ), які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві (квитанції №ФП 34, 35 т.4 а.с. 49-57), - знищити;

* навушники до мобільного телефону чорного кольору «SAMSUNG», матерчату сумку чорного кольору «B&V»; пластикову банківську картку «ВОСТОК Сільпо» НОМЕР_8 на ім`я «ОСОБА_13», цифровий фотоапарат «CANON Pover Shot SX 310 is», які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути потерпілій ОСОБА_6;

*посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_25 на ім`я ОСОБА_4, трудову книжка серії НОМЕР_26 на ім`я ОСОБА_4, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, повернути довіреній особі ОСОБА_4, а при його відмові від отримання - знищити.

* годинник з металу сірого кольору з написом на циферблаті «PATEK PHILIPPE GENEVE», мобільний телефон «Nokia X1» чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_27, ІМЕІ 1: НОМЕР_28 із стартовим пакетом «МТС», які знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, звернути в дохід держави в порядку виконання вироку в частині конфіскації майна.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Головуюча - суддя К.Е. Тарасюк

Суддя Г.О. Матійчук

Присяжні В.Г. Каймакан

О.В. Бельський

О.С. Кравець