Постанова № 41482026, 21.11.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

______________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2014 року м. Рівне

Суддя апеляційного суду Рівненської області Шимків С.С., з участю секретаря судового засідання Степанюк В.О., прокурора Дейнека Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Млинівського районного суду від 29 жовтня 2014 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 172-7 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Постановою Млинівського районного суду від 29 жовтня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) грн., а також стягнуто з останнього на користь Управління Державного казначейства у Млинівському районі судовий збір у сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп..

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що постанова суду є незаконною, а притягнення його до відповідальності безпідставне.

Зазначає, що, відповідно до ст. 9 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", особи зазначені у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб. Положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються на осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, соціального захисту, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Вказує, що враховуючи те, що він працює у сфері охорони здоров'я, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Просить скасувати оскаржувану постанову суду, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

________________________

Справа №566/1436/14-п Головуючий у суді І інстанції - Бандура А.П.

Провадження № 33/787/232/2014 Суддя апеляційного суду Рівненської області - Шимків С.С.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, які просять про задоволення апеляційної скарги, думку прокурора, який просить про її відхилення, дослідивши матеріали справи приходжу до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку про корупційне правопорушення, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції"; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Суд також повинен з'ясувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням останньою службових (посадових) повноважень, а у відповідних випадках - мети правопорушення.

Цих вимог закону у повній мірі дотримано не було. Місцевий суд припустився помилкового висновку у даній справі про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП.

Суб'єктами правопорушень згідно примітки до ст. 172-7 КУпАП є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції".

Відповідно до п. п. "а" п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 року № 3206-VI з подальшими змінами суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету.

Адміністративна відповідальність за ст. 172-7 КУпАП настає у разі неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Відповідно до ст. 172-7 КУпАП під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Що стосується обмежень щодо роботи близьких осіб, встановлених ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції", то особи, зазначені у підпунктах "а", "в" - "ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції" безпосереднім підпорядкуванням є відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням.

Близькі особи - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається у неповідомленні особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Таким чином до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.172-7 КУпАП може бути притягнута особа, яка є суб'єктом даного адміністративного правопорушення та своїми діями спричинила конфлікт інтересів про який, у передбаченому законом порядку, не повідомила безпосереднього керівника.

Згідно матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено за те, що він допустив виникнення конфлікту інтересів під час виконання наданих йому службових повноважень, а саме - при прийнятті останнім рішень та вчинення ним дій, пов'язаних із визначенням розмірів надбавки за складність і напруженість у роботі, а також підвищення посадового окладу за оперативне втручання для ОСОБА_3, яка є його дружиною, не повідомив у письмовій формі керівництво про наявність конфлікту інтересів.

Відповідно до вимог абзацу 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Згідно з правилами абзацу третього ч. 1 ст. 9 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", вказані вище положення не поширюються на осіб, які працюють у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, соціального захисту, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Встановлено, що ОСОБА_1, займаючи посаду головного лікаря Млинівської центральної районної лікарні, яка належить до комунальної власності Млинівської районної Ради, працює в галузі охорони здоров"я у зв"язку з чим обмеження щодо можливості мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких собі осіб, в силу абзацу третього ч. 1 ст. 9 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", на нього не поширюються.

В п. 3.2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 21-рп/2010 від 06 жовтня 2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України "Про засади запобігання та протидії корупції", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) Конституційний Суд України звернув увагу на те, що у ратифікованих Україною Цивільній конвенції про боротьбу з корупцією 1999 року, Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією 1999 року, Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції 2003 року, які є частиною національного законодавства, корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватися до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.

Але, у будь-якому випадку, склад корупційного правопорушення передбачає наявність чотирьох взаємозумовлених взаємопов'язаних елементів: об'єкта та об'єктної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони і відсутність хоча б однієї із вказаних ознак виключає наявність корупційного діяння.

За змістом ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції", обов'язковою ознакою за якою будь-яка неправомірна або неетична поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави або прирівняних до них осіб визнається корупційною, є корисливий або інший особистий їх інтерес, або інтерес третіх осіб.

Втім, ця обов'язкова складова суб'єктивної сторони правопорушення у даній справі встановлена не була, що ставить під сумнів правомірність прийнятого місцевим судом судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" корупційним правопорушенням є тільки умисне діяння, що містить ознаки корупції.

У матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази, які б свідчили про умисність або корисливий мотив діяння або бездіяльності ОСОБА_1, як посадової особи при виконанні ним посадових обов'язків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній також конфлікт інтересів, у зв'язку з чим останній не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.172-7 КУпАП за неповідомлення, у встановленому законом порядку, про наявність конфлікту інтересів.

При постановленні постанови суддею суду першої інстанції вищезазначені обставини враховані не були, що призвело до неправильного вирішення справи та незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова Млинівського районного суду від 29 жовтня 2014 року підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі ст. 1, п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 9, п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", ст. 172-7, п. 1 ч.1 т. 247 КУпАП, керуючись ст.ст. 9, 245, 252, 280, 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Млинівського районного суду від 29 жовтня 2014 року скасувати. Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 172-7 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Шимків С.С.