Вирок № 41481657, 21.11.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9736/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючої - судді Пальчик О.О.,

при секретарі Тараненко А.Г.,

з участю:

прокурора Рябенко О.М.,

законного представника

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014170090002475 від 26.08.2014 року про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, приватного підприємця, не одруженого, на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, обвинувачений у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, достовірно знаючи про малолітній вік свого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у період часу з грудня 2012 року по 25 серпня 2014 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, систематично здійснював фізичне та інтелектуальне розбещення потерпілого ОСОБА_4, що виразилося в оголенні обвинуваченим своїх та потерпілого статевих органів, мацанні та непристойному торканні, а також у схилянні малолітнього потерпілого ОСОБА_4 до задоволення статевої пристрасті неприродним оральним способом.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується визнав частково та по суті обвинувачення повідомив, що 25 серпня 2014 року його дружина ОСОБА_1 зайшла у спальну кімнату та застала обвинуваченого в той час, як він схиляв їх спільного малолітнього сина до задоволення статевої пристрасті обвинуваченого неприродним способом. При цьому, молодший шестирічний син спав поряд на дивані у цій же кімнаті. Свою вину обвинувачений визнав частково, оскільки заперечив той факт, що розбещення сина відбувалося з 2012 року, вказував на те, що це відбувалося лише один раз.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні злочину, що йому інкримінується підтверджується наступними доказами дослідженими та перевіреними судом.

Показаннями законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_1, яка була допитана у справі як свідок та дала суду свідчення про те, що в один із днів приблизно в 22 год. застала свого чоловіка в той час, коли їх спільний малолітній син задовольняв неприродним способом статеву пристрасть обвинуваченого. Побачивши це, свідок забрала сина в іншу кімнаті і стала розпитувати як довго це відбувається. Син розповів, що такі дії обвинуваченого продовжуються довго, вперше це відбулося тоді коли ОСОБА_1 разом з молодшим сином поклали в лікарню, тобто у грудні 2012 року. Свідок проживала разом з обвинуваченим однією родиною з 2001 року, мають двох спільних дітей, а саме - потерпілого, якому дванадцять років та молодшого сина, якому шість років. Син розповідав свідку про те, що обвинувачений регулярно вчиняв відносно нього розпусні дії. Одного разу, обвинувачений зайшов у кімнату оголеним і у присутності молодшого шестирічного сина розбудив та повів з собою в іншу кімнату потерпілого.

Показаннями малолітнього потерпілого ОСОБА_4, який показав суду, що вперше батько вчинив відносно нього розпусні дії тоді, коли мама з молодшим братом лежали в лікарні, це відбувалося на протязі двох з половиною років. В один з періодів, коли хворів менший брат, потерпілий спав в одній кімнаті з батьком і той вчиняв розпусні дії з ним щодня.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 985 від 01.10.2014 року, у потерпілого ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено (а.с. 50-51).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 986 від 01.10.2014 року, у обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено тілесне ушкодження у виді опікової поверхні на правому стегні, яке утворилося від дії високої температури не менше ніж за одну-дві доби до початку експертизи (28.06.2014 року) і відноситься до легких тілесних ушкоджень. (а.с. 55-56).

Згідно акту судово-психіатричної експертизи № 506 від 10.10.2014 року, обвинувачений ОСОБА_2 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння та на час проведення експертизи буд-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився і стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с. 57-61).

Згідно висновку судово-медичної цитологічної експертизи № 256 від 21.10.2014 року, на марлевому тампоні із змивами зі статевого члену обвинуваченого ОСОБА_2 виявлені сліди слини, що може походити від потерпілого ОСОБА_4 ( а.с. 74-79).

Згідно акту судово-психіатричної експертизи № 504 від 02.10.2014 року, потерпілий ОСОБА_4 на час вчинення відносно нього кримінального правопорушення буд-яким хронічним психічним захворюванням або тимчасовим розладом психічної діяльності не страждав, міг правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати про ці обставини показання. Яскраво виражених індивідуально-психологічних особливостей, які б могли суттєво впливати на характер його дій потерпілий ОСОБА_4 не виявляє. На момент вчинення проти нього протиправних дій, ОСОБА_4 не перебував в особливому емоційному стані, який би міг суттєво вплинути на його свідомість і діяльність. ОСОБА_4 не має змін в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджали б активному соціальному функціонуванню його як особистості та виникли в результаті скоєння відносно нього протиправних дій. Ситуація, яка досліджується по справі не являється психотравмуючою для малолітнього потерпілого ОСОБА_4 Враховуючи рівень і особливості розумового розвитку малолітнього потерпілого ОСОБА_4, його вікові та індивідуально-психологічні особливості, емоційний стан та умови мікросоціального середовища, він міг правильно усвідомлювати реальний зміст власних дій і керувати ними, а також міг правильно усвідомлювати характер вчинених проти нього протиправних дій та чинити опір, але не міг повною мірою розуміти їх фактичний зміст ( а.с. 101-109).

Оцінивши сукупність досліджених доказів керуючись законом та за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 156 КК України, оскільки він вчинив розпусні дії щодо малолітньої особи, будучи батьком цієї особи

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а саме: характер та тривалість вчинюваних обвинуваченим розпусних дій, обставини вчинення таких дій у присутності іншої малолітньої дитини, вік потерпілого та особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно. Враховується також вік і стан здоров'я обвинуваченого.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання суд не знаходить.

Врахувавши характер, конкретні обставини та тривалість злочинних дій, вчинених обвинуваченим ОСОБА_2, суд не знаходить підстав для застосування до нього положень ст. ст. 69, 75 КК України і вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання цього обвинуваченого буде покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, що передбачений санкцією ч. 2 ст. 156 КК України.

Вирішуючи питання про необхідність призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд враховує положення абз. 3 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до якого, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину.

Зважаючи на те, що до затримання обвинувачений ОСОБА_2 не займав посад, пов'язаних із вихованням дітей, або іншою роботою з дітьми, суд не вбачає підстав для призначення додаткового покарання.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд враховує суть заявлених позовних вимог, характер та обставини заподіяння моральної шкоди, пов'язаної з посяганням на статеву недоторканість потерпілого, його фізичний та моральний розвиток, наявність психологічних страждань потерпілого через почуття сорому, а також сімейно-майновий стан обвинуваченого, як заподіювача шкоди. Одночасно з цим, при вирішенні цих позовних вимог, суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що в рахунок відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого п'ятдесят тисяч гривень.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 331 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України та призначити йому покарання у виді восьми років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання, тобто з 26.08.2014 року, зарахувавши в цей строк термін перебування під вартою під час досудового розслідування.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов законного представника потерпілого задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілого п'ятдесят тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: