Ухвала суду № 41480649, 13.11.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/12729/13-ц Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В. В.

Категорія 27 Доповідач Худяков А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Кочетова Л.Г.,

Снітка С.О.,

при секретарі судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургторгпостач" на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 04 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургторгпостач" про стягнення боргу та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургторгпостач" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 04 вересня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Укрметалургторгпостач" та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 450000 грн. заборгованості за договором позики.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Укрметалургторгпостач" про визнання недійсним договору поруки від 20.09.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрметалургторгпостач» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У апеляційній скарзі ТОВ "Укрметалургторгпостач", посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати постановлене по справі рішення та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Рішення суду про стягнення суми боргу з ОСОБА_3 останнім не оскаржується, тому його законність й обґрунтованість в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано керувався фактом укладення сторонами договору позики та поруки. Оскільки відповідачі порушили грошове зобов'язання та своєчасно не повернули позивачу на його вимогу отримані кошти, суд вірно стягнув з них в солідарному порядку суму боргу в сумі 450000 грн.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду приймаючи до уваги таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20.09.2013 року укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла та зобов'язалась повернути 20.11.2013 року грошові кошти у розмірі 450000 грн.

Факт отримання ОСОБА_3 коштів підтверджується відповідною розпискою від 20.09.2013 року.

Згідно договору поруки від 20.09.2013 року ТОВ «Укрметалургторгпостач» поручилось перед ОСОБА_2 за виконання ОСОБА_3 зобов'язання за договором позики.

Матеріалами справи підтверджується та ніким не спростовано, що боржник (ОСОБА_2) та поручитель (ТОВ «Укрметалургторгпостач») у встановлений договором строк гроші не повернули, чим прострочили виконання зобов'язання в повному обсязі.

Порука на момент пред'явлення первісного позову є чинною, не є припиненою, позов до поручителя пред'явлено в межах строку її дії у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Борг на момент прийняття рішення у справі не погашено.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається .

Відповідно до вимог ч.1,2 ст. 554 ЦК Україні у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, первісні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору позики, суд першої інстанції виходив з того, що доводи представника ТОВ «Укрметалургторгпостач» про те, що такий договір ніколи не підписувався, спростовуються матеріалами справи.

Також судом зазначено, що матеріали справи не містять доказів обізнаності ОСОБА_2 з обмеженнями керівника ТОВ «Укрметалургторгпостач» щодо укладення оспоюваного договору.

Апелянт, вказує, що згідно Статуту ТОВ «Укрметалургторгпостач» виключно загальними зборами учасників товариства вирішуються питання щодо затвердження договорів та угод на суму понад 50000 грн., угоди про відчуження майна, балансова вартість якого складає понад 10000 грн., кредитні угоди та договори застави. Позивач є професійним юристом, в період укладення оспорюваного договору надавав правову допомогу ТОВ «Агрохімбуд-Житомир», у якого також були правовідносини з ТОВ «Укрметалургторгпостач», а отже не міг не знати про обмеження директора останнього відповідно до положень Статуту, оскільки є професійним юристом.

Проте, колегія суддів встановила наступне.

В матеріалах справи міститься копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.09.2013 року (день укладення оспорюваного правочину), з якого вбачається, що керівником, особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є Григоренко Єлізавета Львівна. Відомості про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи відсутні.

Доказів того, що ОСОБА_2 ознайомлювався зі Статутом чи будь-якими іншими установчими документами ТОВ «Укрметалургторгпостач», матеріали справи не містять.

У тексті оспорюваного договору відсутнє посилання про Статут ТОВ «Укрметалургторгпостач», не зазначено, що Григоренко Є.Л. діє саме на підставі Статуту. Проте, саме така умова договору могла б свідчити про факт ознайомлення ОСОБА_2 із цим документом.

Відповідно до положень ч.3 ст.92 у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Виходячи зі змісту вказаної норми, обов'язок доведення обставин обізнаності контрагента про наявність певних обмежень повноважень щодо представництва покладається на юридичну особу, від імені якої такий представник діяв із перевищенням повноважень.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Натомість, доводи апелянта фактично зводяться до того, що ОСОБА_2 ймовірно міг би бути ознайомлений зі Статутом, що, однак, ніяким чином не може бути доказом такої обставини.

Доводи зустрічного позову, що апелянт ніколи не укладав оспорюваний договір, спростовуються матеріалами справи, а саме: самим договором поруки від 20.09.2013 року, підписом директора та печаткою товариства, поставлених на ньому. Доказів зворотнього апелянтом не подано.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з тих доказів, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В справі відсутні належні та допустимі докази про фальшованість або підробку документів.

Отже зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю обставин, на яких вони грунтуються.

Враховуючи, викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, надано їм та доводам сторін вірну правову оцінку, правильно встановлено характер спірних правовідносин та вірно застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Апелянт як під час розгляду справи у суді першої, так і апеляційної інстанції не надав жодних доказів, що спростували б правильність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування рішення, з мотивів, наведених в скарзі, немає.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургторгпостач" відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 04 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді