Ухвала суду № 41480612, 19.11.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/4271/14-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 24 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Забродського М.І., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат за навчання

за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 12 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - ХНУВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 Просив стягнути з відповідача витрати, понесені на його навчання, у розмірі 22 063,86 грн. В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 звільнився зі служби за власним бажанням до закінчення трирічного терміну після закінчення навчального закладу.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 12 червня 2014 року провадження у справі закрито з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ХНУВС подав апеляційну скаргу. Просить, посилаючись на порушення норм процесуального права, ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира. Зазначає, що спір між сторонами по справі виник не з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а з приводу порушення зобов'язань по договору, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюються ЦК України; спори щодо договорів, укладених відповідно до норм ЦК України, інших актів цивільного законодавства, розглядаються за правилами цивільного судочинства.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спір, який виник між сторонами, стосується проходження відповідачем публічної служби в міліції та стягнення з нього витрат, пов'язаних із його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, а саме, у Харківському національному університеті внутрішніх справ, а тому спір має публічно-правовий характер, а відтак справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що з 30 серпня 2010 року ОСОБА_1 був курсантом у ХНУВС (а.с.7).

Сторони уклали договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України 01 вересня 2010 року (а.с.4-5).

Зі змісту пункту 2.3.6 вказаного договору вбачається обов'язок відповідача у випадку звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного строку перебування на службі відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням.

02 червня 2012 року відповідач закінчив навчання, отримав звання лейтенанта міліції та був відкомандирований для подальшого проходження служби (а.с.8).

Наказом по Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 20 травня 2013 року ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с.9).

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ.

Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок) затверджено постановою КМ України від 01 березня 2007 року №313 «Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України».

Відповідно до ст.1 Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Згідно з ст.3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.

Сторонами такого договору є:виконавець - навчальний заклад, замовник - головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.

Відповідно до ч.1 ст.6 Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, їх стягнення здійснюється у судовому порядку.

Отже, спір у справі випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом України в ухвалі від 28 липня 2010 року (справа №6-8384св10).

У пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам роз'яснено, що за правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо договорів та інших правочинів, укладених відповідно до норм ЦК, інших актів цивільного законодавства, оскільки вони відрізняються від адміністративних договорів, спори щодо яких розглядаються адміністративними судами, тим, що згідно зі статтею 3 КАС адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої становлять права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди. Для таких спорів характерна наявність відносин влади і підпорядкування, а для правочинів, укладених згідно із цивільним законодавством за участю суб'єкта владних повноважень, відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції вищенаведене до уваги не взяв та помилково вважав, що справа не підлягає розгляду в порядку ЦПК України.

Відповідно до ст.311 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира, оскільки порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 12 червня 2014 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: