Рішення № 41479866, 12.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16879/14 12.11.14За позовом Заступника Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної організації 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710)

до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» («GOOIOORD B.V.»), що діє в Україні через представництво «Гоойоорд Б.В.»

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві;

2) ОСОБА_2;

3) ОСОБА_3;

4) ОСОБА_4

про розірвання договору зберігання №01/02-11 від 01.02.2011 та зобов'язання вивезти товарно-матеріальні цінності з території 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710).

Головуючий суддя Сташків Р.Б.,

судді: Отрош І.М.,

Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача - Олійник С.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Ліпатов І.А. (представник за довіреністю);

від прокуратури - Козакевич О.С. (посвідчення №024840).

від третіх осіб - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної організації 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) (далі - Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» («GOOIOORD B.V.»), що діє в Україні через представництво «Гоойоорд Б.В.» (далі - Відповідач) про розірвання договору зберігання №01/02-11 від 01.02.2011 та зобов'язання вивезти товарно-матеріальні цінності з території 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710).

До участі у справі судом було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4.

Розгляд справи судом відкладався, в судових засіданнях оголошувалися перерви.

Ухвалою суду від 15.10.2014 призначено колегіальний розгляд справи №910/16879/14, та розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 15.10.2014 розгляд доручено здійснити колегіально у наступному складі: головуючий суддя Сташків Р.Б., судді Отрош І.М. та Спичак О.М.

Позовні вимоги мотивовані тим, що змінилися істотні обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, та Позивач не може більше зберігати передане йому майно. Відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що не відбулася істотна зміна обставин, та натомість Позивач бажає уникнути виконання договору.

Треті особи в судові засідання представників не направили (в т.ч. особисто не з'явилися), хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення їх про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адреси їх місцезнаходження згідно відомостей, які містяться у матеріалах справи та в ЄДРЮО та ФОП. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників (або третіх осіб особисто) у судові засідання покладаються на кожну з Третіх осіб відповідно.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 між Позивачем, як зберігачем, та Відповідачем, як поклажодавцем, було укладено Договір про надання послуг зберігання № 01/02-11 (далі - Договір) на виконання вимоги державного виконавця від 25.11.2010 з метою забезпечення схоронності майна боржників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (треті особи по справі) під час проведення виконавчих щодо останніх.

За умовами Договору Позивач надає Відповідачу послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), вичерпний перелік яких визначений в Акті приймання-передачі (Акті опису майна, складений державним виконавцем), на критому приміщенні (складі) Позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5. Відповідна копія акту від 01.02.2011 про приймання-передачу майна на зберігання залучена до матеріалів справи.

Вартість послуг Позивача по Договору за перший базовий місяць складає 1000 грн. (у т.ч. ПДВ), а подальші нарахування ведуться з врахуванням індексу інфляції.

За умовами розділу 5 Договору, він набуває чинності з моменту підписання даного Договору і діє до « 31» травня 2011 року включно. Обчислення строку зберігання починається з моменту підписання Сторонами Актів приймання-передачі і закінчується датою закінчення дії цього Договору.

Якщо Договір є таким, що пролонгований чи переукладений Сторонами, останній набирає чинності з моменту підписання угоди про пролонгацію або з моменту переукладення. Дія Договору може бути продовжена або достроково припинена за згодою Сторін, про що укладається додаткова угода.

У випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за Договором, інша Сторона має право розірвати договір, з обов'язковим попередженням іншої Сторони не менше, ніж за 30 днів (не враховуючи час поштового обігу) до моменту розірвання. Натомість, у разі закінчення строку дії цього Договору, якщо Поклажодавець має намір продовжити строк дії Договору або переукласти останній, Поклажодавець не пізніше, ніж за 15 робочих днів до закінчення строку дії Договору, зобов'язаний письмово повідомити Зберігача: про дійсність Заявки на площу, що займається Поклажодавцем; відомості про представників, які будуть направлені для проведення відповідних переговорів зі Зберігачем щодо питань пролонгації або переукладення Договору;

У відповідності до розділу 5 Договору, сторонами було укладено ряд додаткових угод про продовження строку його дії, та останньою Додатковою угодою №8 строк дії Договору було продовжено до 30.06.2013.

Позивач та Відповідач посилаються на подальше продовження строку дії Договору після 30.06.2013, що на їх думку встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 у справі № 910/18450/13, тому не потребує доведення за ст. 35 ГПК України.

Проте з такими доводами сторін суд не погоджується, оскільки з тексту вищеописаного рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 у справі № 910/18450/13, яке є чинним та не скасованим, убачається встановлення судом фактичного продовження між сторонами правовідносин зі зберігання майна, а не продовження строку дії Договору у встановленому цим договором порядку, тобто шляхом укладення додаткової угоди.

Так, у рішенні по справі № 910/18450/13 суд зазначає, що після 30.06.2013 сторони продовжували взаємовідносини зі зберігання майна, а саме: підписували акти наданих послуг за липень, серпень 2013 року, була здійснена оплата за період з червня 2013 року по жовтень 2013 року. Суд дійшов висновку про фактичне продовження сторонами зберігання майна на невизначений строк у вигляді їх волевиявлення та підтвердження надання передбачених Договором послуг, та зазначив про фактичне продовження існування між сторонами відносин зі зберігання майна, які раніше були оформлені Договором.

Тобто, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 у справі № 910/18450/13 не встановлено продовження строку дії Договору, у відповідності до ст.ст. 251, 252 ЦК України, та не встановлено продовження строку дії Договору в порядку, погодженому сторонами в розділі 5 Договору, тобто шляхом укладення додаткової угоди.

Натоміть фактичне продовження «договірних правовідносин» зі зберігання майна, та що вказується в рішенні від 06.11.2013 у справі № 910/18450/13, тобто продовження однією стороною зберігати майно, а іншою платити, та виконувати це все на попередньо погоджених умовах, свідчить лише про згоду сторін мати правовідносини зі зберігання майна на умовах, що раніше влаштовують їх обох та продовжують влаштовувати, та не є продовженням строку (терміну) дії Договору в розумінні визначень «строку» та «терміну», визначених ст.ст. 251, 252 ЦК України.

Натомість, за приписами ст. 938 ЦК України, законодавець надає сторонам право визначити в Договорі зберігання строк зберігання майна, що є відмінним від строку (терміну) дії Договору в розумінні ст.ст. 251, 252 ЦК України.

У п. 5.1 Договору сторони погодили, що строк зберігання обчислюється з моменту підписання Сторонами Актів приймання-передачі і закінчується датою закінчення дії цього Договору.

Тобто, договірною датою закінчення обчислення договірного строку зберігання майна є дата закінчення дії цього Договору, тобто 30.06.2013 відповідно до Додаткової угоди №8 до Договору, та єдина можливість пролонгації за Договором передбачена у п. 5.1.1 та 5.2 Договору шляхом укладення відповідних угод, натомість умов автоматичної пролонгації стоку дії Договору його положення не місять.

Крім того, як убачається із поведінки сторін усі продовження строку дії Договору відбувалися за взаємною згодою сторін у порядку п.п. 5.1.1 та 5.2 на підставі додаткових угод, про що зокрема свідчать Додаткові угоди з №1 по №8.

Отже, в рішенні від 06.11.2013 у справі № 910/18450/13 йдеться про фактичне продовження між сторонами саме правовідносин, в порядку, оформленому раніше Договором, та фактичне продовження строку зберігання, а не продовження строку дії самого Договору.

Відтак, сторонами невірно розтлумачено обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 у справі № 910/18450/13, та продовження строку дії Договору після 30.06.2013 у вищевказаній справі та у даній справі сторонами не доведено.

Письмової угоди у відповідності до ст.ст. 937, 208 та п.п. 5.1.1 та 5.2 Договору про продовження строку дії Договору між сторонами не укладалося.

Відтак, строк дії Договору закінчився 30.06.2013 та з 01.07.2013 Договір вже не діяв.

Позаяк судом встановлено, що Договір не діє з 01.07.2013, то в суду відсутні підстави розглядати позовні вимоги заступника прокурора про розірвання Договору, оскільки розірваним може бути лише діючий Договір, тому в цій частині в задоволенні позову суд відмовляє.

Натомість п. 5.1 Договору встановлено, що обчислення строку зберігання закінчується датою закінчення дії цього Договору, тобто 30.06.2013, тому в силу ст. 948 ЦК України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Позаяк встановленого ст. 948 ЦК України обов'язку забрати річ від зберігача Відповідачем виконано не було, то позовні вимоги про зобов'язання його виконати це в примусовому порядку судом задовольняються.

Щодо порушення інтересів держави в межах даного спору, що стали підставою для подання даного позову заступником прокурора Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної організації 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Закон не обмежує право прокурора на подання позову в інтересах держави в особі того її органу, що перебуває поза територією, на яку поширюються повноваження даного прокурора, та право прокурора на подання позову до господарського суду не ставиться законом у залежність від наявності у прокурора матеріалів прокурорської перевірки з того питання, з якого подано позов.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 1 Закону України «Про державну спеціальну службу транспорту» визначено, що Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим державним органом транспорту у складі центрального органу виконавчої влади, галузі транспорту, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану.

Державна спеціальна служба транспорту є складовою центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту Міністерства інфраструктури України.

Згідно зі ст. 4 вказаного Закону до Держспецтрансслужби входять органи управління Держспецтрансслужбою, об'єднані загони, окремі загони та ін.

Таким чином, органом державною виконавчої влади на місцях в системі Державної спеціальної служби транспорту складової Міністерства інфраструктури України, є командир, начальник структурного підрозділу Державної спеціальної служби транспорту, в тому числі начальник 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту, якому Законами України «Про державну спеціальну службу транспорту», «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних сил України» та Положенням «Про 195 центральну базу Держспецтрансслужби (військова частина Т0710)» (затв. 18.05.2010 № 105) головою адміністрації надається повноваження органу виконавчої влади на місцях.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну спеціальну службу транспорту» майно, що закріплене за Державною спеціально службою транспорту є державною власністю, що перебуває у сфері управління центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, і належить їй на правах оперативного управління.

Отже, з огляду на наведене, а також враховуючи системний аналіз приписів статті 36 Закону України «Про прокуратуру», норм ГПК України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99, суд дійшов висновку про наявність у заступника прокурора права на звернення до господарського суду з даним позовом в інтересах держави у зв'язку з заподіянням шкоди її економічним інтересам, що полягають у вільному розпорядженні майном та уникненні заподіяння збитків невиконанням зобов'язань іншими особами.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір (2436 грн.), від сплати якого заступник прокурора у встановленому законом порядку звільнений, покладається на сторін спору пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в рівних розмірах (п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Приватну компанію з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» («GOOIOORD B.V.»), що діє в Україні через представництво «Гоойоорд Б.В.» (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52 (літ. А); ідентифікаційний код 26600565) вивезти товарно-матеріальні цінності з території Державної організації 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) (м. Київ, вул. Магнітогорська, 5; ідентифікаційний код 33148732).

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» («GOOIOORD B.V.»), що діє в Україні через представництво «Гоойоорд Б.В.» (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52 (літ. А); ідентифікаційний код 26600565) в доход Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Державної організації 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) (м. Київ, вул. Магнітогорська, 5; ідентифікаційний код 33148732) в доход Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2014

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Отрош І.М.

Суддя Спичак О.М.