Постанова № 41479357, 05.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 р. Справа № 804/15584/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Семченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, в якому позивач просить:

1. визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області по проведенню зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» (код ЄДРПОУ 38969270), за результатами яких, складені акти:

- від 23.07.14р. № 148/14-02-22-01/38969270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Ішим» (код ЄДРПОУ 38969270) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за травень 2014 року»;

- від 04.09.14р. № 3157/14-02-15-01/38969270 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Гранд Ішим» код 38969270, за червень-липень 2014 року»;

- від 08.09.14р. №173/14-02-22-01/38969270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Ішим» (код ЄДРПОУ 38969270) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за червень, липень 2014 року»;

2. визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо коригування (виключення) на підставі актів:

- від 23.07.14р. № 148/14-02-22-01/38969270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Ішим» (код ЄДРПОУ 38969270) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за травень 2014 року»;

- від 04.09.14р. № 3157/14-02-15-01/38969270 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Гранд Ішим» код 38969270, за червень-липень 2014 року»;

- від 08.09.14р. № 173/14-02-22-01/38969270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Ішим» (код ЄДРПОУ 38969270) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за червень, липень 2014 року», з електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та інших будь-яких електронних баз та систем даних, суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Гранд Ішим» у податкових деклараціях за період травень, червень, липень 2014 року;

3. зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відновити в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та в будь - яких інших електронних базах та системах даних, показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» (код ЄДРПОУ 38969270), зазначених останнім в податкових декларації за період травень, червень, липень 2014 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм податкового законодавства проведено перевірки відносно позивача та проведено коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» в електронних автоматизованих системах співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в тому числі в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» та її підсистемах.

Відповідач надіслав до суду заперечення, в яких зазначив, що податковим органом дотримано вимоги чинного законодавства та виконано всі необхідні умови для проведення відповідних перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим», а тому, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на підставі службового посвідчення серія МК №134544, виданого 07.04.2014р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, Єфимчуком Олександром Сергійовичем, згідно із п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року зі змінами і доповненнями, здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» (код ЄДРПОУ 38969270) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за травень 2014 року.

Зустрічну звірку не було проведено, у зв'язку з відсутністю платника податків за податковою адресою.

На дату складання акту, стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Робочою групою ДПІ у Ленінському районі здійснено вихід на підприємство за юридичною адресою, підприємство було відсутнє за місцезнаходженням, про що складено акт № 302 від 14.07.2014 року про неможливість вручення листа та направлено до ОУ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області запит № 1619/7/14-02-22-03-08 від 14.07.2014 року, на встановлення місцезнаходження платника податків.

Зустрічною звіркою встановлено, що:

- оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Гранд Ішим» та його контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «Гранд Ішим» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу ТОВ «Гранд Ішим» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є безтоварними по ланцюгу до «вигодонабувача».

За результатами звірки складено акт від 23.07.2014 року № 148/14-02-22-01/38969270 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Ішим» (код ЄДРПОУ 38969270) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за травень 2014 року.

Також, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області головним державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Марчук Інною Вячеславівною на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку декларацій з податку на додану вартість за червень-липень 2014 року ТОВ «Гранд Ішим».

Перевіркою встановлено:

- відсутність господарської діяльності на підприємстві та про допущення логічних помилок при заповненні додатку № 1 до декларації. Згідно АС «Податковий блок» Розділ «Аналітична система» встановлений факт формування ТОВ «Гранд Ішим» податкових зобов'язань та податкового кредиту вищевказаним підприємствам при відсутності декларування власних податкових зобов'язань та власного податкового кредиту.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.14р. № 3157/14-02-15-01/38969270 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Гранд Ішим» (код 38969270), за червень-липень 2014 року.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, на підставі службового посвідчення серія МК №134544, виданого 07.04.2014р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, Єфимчуком Олександром Сергійовичем, згідно із п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року зі змінами і доповненнями, здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» (код ЄДРПОУ 38969270) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за червень, липень 2014 року.

Зустрічну звірку не було проведено, у зв'язку з відсутністю платника податків за податковою адресою.

Зустрічною звіркою встановлено, що:

- оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Гранд Ішим» та його контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку, є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «Гранд Ішим» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу ТОВ «Гранд Ішим» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є безтоварними по ланцюгу до «вигодонабувача».

За результатами звірки складено акт від 23.07.2014 року № 148/14-02-22-01/38969270 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Ішим» (код ЄДРПОУ 38969270) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за травень 2014 року.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що податковим органом проведено коригування показників податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» за результатами проведених звірок.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Суд вважає дії відповідача, є протиправними щодо проведення зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» та щодо здійснення коригувань податкової звітності, у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації, контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно п.4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, у разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Відповідно до п.3.3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, обов'язок здійснення відповідних заходів (направлення запитів, повторних запитів, здійснення моніторингу відповідей, що надходять, тощо) з метою забезпечення своєчасного та у повному обсязі проведення зустрічних звірок, у тому числі і по ланцюгу проходження ТМЦ (робіт, цінних паперів, нематеріальних активів, тощо) покладається на орган ДПС - ініціатора. При цьому, обов'язок направлення запиту на адресу суб'єкта господарювання та забезпечення проведення зустрічної звірки покладається на орган ДПС - виконавця, в якому такий суб'єкт господарювання перебуває на обліку.

Згідно п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - акт) (додаток 3).

Суд зазначає, що додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, яким встановлено зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, не передбачено податковим органом фіксування будь-яких порушень з боку суб'єкта господарювання.

Крім того, суд зауважує, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам відображеним в електронній базі, може мати негативні наслідки, як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації, є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Тобто, обов'язок платника податків подавати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Згідно із п. 58.1 ст.58 та п. 86.8 ст.86 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки, контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.2.1 р. ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, оскільки, відповідачем за результатами проведених зустрічних звірок у відношенні позивача податкове повідомлення-рішення не приймалось та, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, то податковим органом безпідставно було виключено показники відповідної податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» з податку на додану вартість та безпідставно внесено зміни до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок».

Суд вважає, що фактично відповідачем були проведені не як зазначено в перевірках «Актах про неможливість проведення зустрічних звірок», а фактично було проведено документальні позапланові невиїзні перевірки, та це не звільняє орган державної податкової служби від виконання приписів Податкового кодексу України, зокрема, в частині визначеного порядку та підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо проведення зустрічних звірок ТОВ «Гранд Ішим» здійснені не на підставі та не у межах, визначених Податковим кодексом України, а тому, є протиправними.

Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах: від 14.01.2014 р. № К/800/34146/13 (826/3148/13-а), від 03.02.2014 р. № К/800/62884/13 (826/9001/13-а), від 21.01.2014 р. № К/800/36142/13 (826/3235/13-а).

Згідно зі ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача.

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду саме за місцем останнього свого знаходження (юридичної адреси).

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, ч. 3 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Водночас, суд зазначає, що відповідач не використовував та не брав до уваги дані з ЄДР при проведенні перевірки позивача. У зв'язку з цим, зробив хибні висновки щодо відсутності ТОВ «Гранд Ішим» за юридичною адресою.

Окрім цього, акти про неможливість проведення перевірки позивача, засвідчує лише факт неможливості її проведення та не може засвідчувати факти документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, судом перевірено первинні документи, що стали підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та спростовано висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з контрагентами, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гранд Ішим» (реєстри виданих та отриманих податкових накладних, квитанції) за період травень - липень 2014р., видаткові та податкові накладні, договори, акти, рахунки, довіреності, товарно - транспортні накладні щодо здійснення господарських відносин ТОВ «Гранд Ішим» щодо купівлі/продажу товару (послуг) за травень - липень 2014р., тощо.

Що стосується коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ підприємства позивача в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» на підставі актів, то суд зазначає наступне.

Відповідачем здійснено коригування показників податкової звітності позивача, за висновками, викладеними у вказаних актах, у той час, як суми грошових зобов'язань підприємству не визначались, податкові повідомлення-рішення не виносились. Відповідно до п. 8 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013р. № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994, супроводження єдиного технологічного процесу автоматизованої обробки інформації щодо обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску здійснюється територіальними органами Міндоходів, відповідно до функціональних повноважень.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008р. № 266 (який втратив чинність на підставі наказу № 165 від 14.06.2013р.).

Згідно п. 2.6 Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання платників ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими у єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 29 листопада 2013 року № 724 (далі - Методичні рекомендації № 724), при проведенні перевірки даних із Системи співставлення працівниками підрозділів територіального органу Міндоходів додатково використовується закладка «Податкові накладні» в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів IС «Податковий блок».

У п. 2.1 Методичних рекомендацій № 724 визначено, що платники податку щомісяця у терміни, передбачені для подання податкової звітності з податку на додану вартість (календарний місяць), у тому числі для яких розділом V Кодексу встановлено звітний податковий період - квартал, подають до територіального органу Міндоходів копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних (далі - РПН) за такий період в електронному вигляді (п. 201.15 ст. 201 Кодексу).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платники податку зобов'язані не пізніше п'ятнадцяти календарних днів зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з сумою податку понад 10 тис. грн. та податкові накладні, виписані при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, незалежно від розміру ПДВ у такій податковій накладній (п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу).

Відповідно до п. 3.1 Методичних рекомендацій № 724, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних у ЄРПН та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Із зазначених норм вбачається, що обов'язок платника податків щодо подання податкової декларації за звітний період кореспондується з обов'язком податкового органу щодо прийняття такої декларації та, у випадку відсутності зауважень до її оформлення, відображення показників декларації у відповідних базах податкової звітності. При цьому, до електронної бази податкової звітності органу ДПС посадовими особами податкового органу вносяться задекларовані показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків.

Таким чином, показники, які були відображені у АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» перенесено до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок».

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого, податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже, питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Суд вважає, що сама по собі здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій, за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів, не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок». Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Суд також зазначає, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Враховуючи наведене, самостійна зміна відповідачем в електронних базах даних показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту, без прийняття податкового повідомлення-рішення або без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані підприємством у декларації з податку на додану вартість, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси підприємства, оскільки, така невідповідність може мати негативні наслідки, як то: погіршення ділової репутації, як належного платника податків, відмова контрагентів від подальших господарських відносин з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії податкового органу стосовно коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, зокрема, в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» на підставі актів, є протиправними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже, спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків в даному випадку повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків (Т. 1 а.с. 66, 67).

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача відновити в електронних базах даних, в тому числі в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок», показники податкової звітності позивача, зазначені останнім в податкових деклараціях.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ішим» судовий збір в сумі 219,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Ішим" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області по проведенню зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Ішим", в результаті яких, були складені акти:

- від 23.07.2014р. № 148/14-02-22-01/38969270 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Ішим" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за травень 2014р.;

- від 04.09.2014р. № 3157/14-02-15-01/38969270 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Гранд Ішим", за червень-липень 2014р.;

- від 08.09.2014р. № 173/14-02-22-01/38969270 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Ішим" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за червень, липень 2014р.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо виключення (коригування) на підставі актів:

- від 23.07.2014р. № 148/14-02-22-01/38969270 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Ішим" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за травень 2014р.;

- від 04.09.2014р. № 3157/14-02-15-01/38969270 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Гранд Ішим", за червень-липень 2014р.;

- від 08.09.2014р. № 173/14-02-22-01/38969270 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Ішим" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за червень, липень 2014р., з електронної бази даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" та інших будь-яких електронних баз та систем даних, суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Гранд Ішим" у податкових деклараціях за період травень, червень, липень 2014 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відновити в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" та в будь-яких інших електронних базах та системах даних, показники податкової звітності ТОВ "Гранд Ішим", зазначених в податкових деклараціях за період травень, червень, липень 2014 року.

Присудити з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Ішим" судовий збір в сумі 219,24 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 05.11.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов