Рішення № 41479245, 19.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2014 р. Справа № 914/3920/14

За позовом: Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Державної прикордонної служби України, в особі Військової частини 2144, м. Львів,до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Світ СР», смт. Новий Яричів,про: зобов'язання виконати договір купівлі-продажу (поставки) та стягнення штрафних санкцій за невиконання договору. Суддя Т. РимЗа участю представників:прокурора:Гончар Б.С. - прокурор,позивача:Горбенко Л.А. - довіреність №41/8494 від 12.11.2014 року,відповідача:Прійма А.В. - довіреність від 23.05.2014 року №2305/1-2, Сидорак Р.Б. - довіреність №1811/1-2 від 18.11.2014 року.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Державної прикордонної служби України, в особі Військової частини 2144 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Світ СР» про зобов'язання виконати договір купівлі-продажу (поставки) та стягнення штрафних санкцій за невиконання договору Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.11.2014 року провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 19.11.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між сторонами укладено договір купівлі-продажу №221/141 від 08.09.2014 р. Відповідач у порушення умов вказаного договору не поставив продукції у строк до 01.10.2014 р. У зв'язку з наведеним просить зобов'язати відповідача виконати умови договору та поставити товар позивачу. Крім того, просить стягнути з відповідача 19.393,68 грн. пені, нарахованої за період 01.10.2014 року по 03.11.2014 року, а також 39.866,40 грн. штрафу.

Відповідач повністю заперечив проти позову з таких підстав:

- позивачем не надано належним чином оформлену заявку на здійснення поставки, оскільки заявкою узгоджується чітко визначена кількість вугілля кам'яного, яке підлягає розвезенню в конкретний підрозділ кордону, підконтрольний ВЧ 2144, а тому без інформації про кількість продукції здійснення поставки об'єктивно неможливе;

- у відповідача виникло право на внесення змін до договору на підставі пунктів 2 та 7 частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", проте вжиті відповідачем заходи досудового врегулювання не дали результату;

- відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням внести зміни до договору та надати заявку на поставку вугілля кам'яного з інформацією про кількість товару з урахуванням місця поставки;

- незважаючи на відсутність заявки на поставку, відповідачем таку частково здійснено та поставлено частину партії вугілля кам'яного в кількості 21, 3 т вартістю 28.882,80 грн.

В судовому засіданні 19.11.2014 року від сторін спору не надходило заяв та клопотань, які б унеможливлювали розгляд справи по суті, вимоги ухвали суду від 06.11.2014 року сторонами виконано.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №221/14 від 08.09.2014 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору постачальник (відповідач у справі) зобов'язується поставити на вимогу замовника (позивач у справі) товарно-матеріальні цінності (надалі - продукція), а замовник - забезпечити приймання та оплату продукції у кількості 420 тон, за ціною 569.520,00 грн. (1 тонна - 1.356,00 грн.). Поставка продукції проводиться згідно із заявкою замовника транспортом постачальника протягом 5 робочих днів з дати подачі заявки замовником. Останній термін поставки продукції є 01.10.2014 р. (пункт 5.1 Договору).

У листі від 15.09.2014 р. №1509/7 відповідач повідомив позивача про необхідність збільшення ціни Договору з огляду на підвищення вартості ціни пального та залізничних перевезень. У зв'язку з цим відповідачем скеровано позивачу проект додаткової угоди №1 до Договору. Позивач не надав відповіді на вказаний лист.

Позивачем скеровано відповідачу претензію №1 від 03.10.2014 року №721/10 якою вимагав здійснити поставку обумовленої кількості вугілля у відповідні підрозділи кордону, зазначивши конкретні підрозділи на конкретні обсяги поставки. Зазначена претензія скерована засобами поштового зв'язку. Долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення засвідчує, що цю претензію отримано відповідачем 08.10.2014 року. Крім того, претензія отримана повторно керівником відповідача особисто 17.10.2014 року, про що ним зроблено власноручний підпис. Зазначена обставина отримання претензії була підтверджена відповідачем у поданому суду відзиві.

Відповідачем скеровано позивачу листа від 03.10.2014 року №0310/7, в якому повідомив про відсутність офіційної заявки на поставку вугілля кам'яного з інформацією про кількість (тоннаж) товару з урахуванням місця поставки. З огляду на це відповідач просив продовжити кінцевий строк поставки до 15.11.2014 року. Крім того, враховуючи ріст цін на пальне та залізничні перевезення, відповідач повторно скерував позивач проект додаткової угоди №1 до Договору яким пропонувалося погодити зміни в частині збільшення ціни Договору. Позивач не надав відповіді на вказаний лист.

Відповідачем скеровано позивачу лист від 29.10.2014 року №2910/7, яким повторно пропонував внести зміни до Договору в частині підвищення ціни Договору.

Матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами спору графіку поставок, як це визначено пунктом 12.1 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено поставку 21,3 т вугілля вартістю 28.882,80 грн., про що представлено видаткову накладну №РН-11-0501 від 03.11.2014 року. В судовому засіданні позивачем підтверджено, що зазначена поставка була здійснена на пункт кордону, який розташовано у Волинській області, Володимир-Волинський район, село Коритниця.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу купівлі-продажу товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналізуючи подані сторонами матеріали в частині формування та надіслання заявки на поставку товару, суд дійшов таких висновків.

Комплексний аналіз положень Договору дає підстави для висновку, що після його укладення та для належного його виконання, сторони домовилися узгодити графік постачання продукції. Проте в належній формі сторони не дійшли згоди щодо такого графіку. Матеріалами справи підтверджено, що проект графіка скеровувався позивачем електронною поштою відповідачу на адресу: switsr@ukr.net. Проте відповідач запропонував власний проект графіка поставок, який передбачає відтермінування поставок до 14.11.2014 року включно.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що постава товару здійснюється згідно із заявкою замовника транспортом постачальника протягом 5 робочих днів з дати подачі заявки. Отже, оскільки поставка повинна була бути здійснена в підрозділи західного кордону держави (пункт 5.4 Договору), значення заявки полягає у визначенні конкретних обсягів поставок на кожен з цих підрозділів з урахуванням графіка, попередньо узгодженого сторонами.

Разом з тим, пунктом 5.1 Договору сторонами визначено, що в будь-якому разі останнім строком поставки товару є 01.10.2014 року. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що незалежно від наявності погодженого графіку поставок, відповідач узяв на себе зобов'язання здійснити поставку не пізніше 01.10.2014 року.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією зі сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи ту обставину, що позивач не виконав свого обов'язку з подачі заявки на здійснення поставки, відповідач не мав об'єктивної можливості здійснити таку поставку, не знаючи конкретних обсягів поставки на конкретний з підрозділів кордону, суд дійшов висновку про правомірність зупинення відповідачем виконання власного обов'язку з поставки вугілля кам'яного та правомірність нездійснення поставки після 01.10.2014 року.

Разом з тим, суд бере до уваги факт надсилання позивачем претензії від 03.10.2014 року №721/10 та отримання її відповідачем 08.10.2014 року, оскільки в ній міститься інформація стосовно конкретних обсягів постачання вугілля кам'яного на кожен з підрозділів кордону. За цих обставин суд дійшов висновку, що заявкою в розумінні умов укладеного Договору є зазначена вище претензія. Як уже зазначалося, в силу пункту 5.1 Договору відповідач зобов'язався здійснити поставку протягом 5 робочих днів з дати подачі заявки, а тому у нього виник такий обов'язок з 08.10.2014 року. Отже, простроченим цей обов'язок є з 16.10.2014 року.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі. За таких обставин, оскільки у відповідача виник обов'язок з поставки товару, він є простроченим з 16.10.2014 року, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та зобов'язання відповідача здійснити поставку вугілля кам'яного марки ГКОМ 13-10, тип класифікатора 05.10.1 в кількості 398,7 тон, враховуючи здійснену 03.11.2014 року поставку.

В частині вимог позивача про стягнення штрафних санкцій, нарахованих на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та пункту 7.2 Договору, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України) сплачує замовнику штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконання робіт, надання послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи ту обставину, що Договором передбачено відповідальність за невиконання зобов'язань відповідачем, позивач належить до державного сектора економіки, прострочено виконання не грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про підставність нарахування пені та штрафу.

Однак, провівши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає за необхідне позов у цій частині задовольнити частково, у сумі 10.792,00 грн., що підтверджується таким розрахунком:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення56952016.10.2014 - 02.11.2014180.1 %10251.36540637.2003.11.2014 - 03.11.201410.1 %540.64Враховуючи ту обставину, що станом на час подання позову до суду минуло менше 30 днів з часу прострочення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування штрафу, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог про його стягнення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Що стосується розподілу судових витрат, то суд враховує таке. Прокурором заявлено дві вимоги: немайнова (про зобов'язання до виконання умов договору), яка повинна бути оплачена судовим збором в розмірі 1.218,00 грн., та майнова (про стягнення штрафних санкцій в розмірі 59.230,08 грн.), яка повинна бути оплачена судовим збором в розмірі 1.827,00 грн. Оскільки спір в частині необхідності здійснення поставки товару виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір в частині немайнових вимог покладається на відповідача. Що стосується розподілу судових витрат за розгляд майнової вимоги, то з огляду на часткове задоволення позову в цій частині, судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Світ СР» (адреса: вулиця Шашкевича, будинок 29, селище міського типу Новий Яричів, Кам'янка-Бузький район, Львівська область, 80465; ідентифікаційний код 36767476) виконати умови Договору №221/14 та поставити вугілля кам'яне марки ГКОМ 13-100, тип класифікатора 05.10.1 у кількості 398,7 тон в такі підрозділи кордону:

- Волинська область, Володимир-Волинський район, село Коритниця - 4,7 т,

- Волинська область, Володимир-Волинський район, село Пархоменкове - 36,0 т,

- Волинська область, Володимир-Волинський район, село Амбуків - 16,0 т,

- Волинська область, Іваничівський район, село Морозовичі - 36,0 т,

- Львівська область, Сокальський район, село Угринів - 62,0 т,

- Львівська область, Сокальський район, село Варяж - 41,0 т,

- Львівська область, Сокальський район, село Заболоття - 45,0 т,

- Львівська область, Сокальський район, село Угнів - 11,0 т,

- Львівська область, Жовківський район, село Річки - 101,0 т,

- Львівська область, Яворівський район, село Салаші - 23,0 т,

- Львівська область, Яворівський район, село Грушів - 23,0 т.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Світ СР» (адреса: вулиця Шашкевича, будинок 29, селище міського типу Новий Яричів, Кам'янка-Бузький район, Львівська область, 80465; ідентифікаційний код 36767476) на користь Військової частини 2144 (адреса: вулиця Личаківська, будинок 74, місто Львів, 79010; ідентифікаційний код 14321653) 10.792,00 грн. пені.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Світ СР» (адреса: вулиця Шашкевича, будинок 29, селище міського типу Новий Яричів, Кам'янка-Бузький район, Львівська область, 80465; ідентифікаційний код 36767476) в доход Державного бюджету України 1.550,88 грн. судового збору.

6. Стягнути з Військової частини 2144 (адреса: вулиця Личаківська, будинок 74, місто Львів, 79010; ідентифікаційний код 14321653) в доход Державного бюджету України 1.494,12 грн. судового збору.

Повне рішення складено 21.11.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.