Постанова № 41479227, 13.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2436/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

13 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

за участю секретаря судового засідання: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Олійника А.М.

відповідача - Романовича С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оборона-Сервіс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Оборона - Сервіс" звернувся до суду із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005672203 від 23.06.2014 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що працівниками Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства, результати якої оформлені актом №1531/22-03/34421057 від 11.06.2014 року. На підставі зазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0005672203 від 23.06.2014 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просило визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.08.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким залишити адміністративний позов без задоволення, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2014 року скасувати, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - ТОВ "Оборона сервіс" 26.05.2006 року зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.05.2006р. №11741020000003777.

Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "БК"Гефест Альянс" за січень 2014 року, результати якої оформлені актом №1531/22-03/34421057 від 11.06.2014 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0005672203 від 23.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 167188,00 грн., в тому числі за основним платежем - 133750,00 грн., та штрафними санкціями - 33438,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням №0005672203 від 23.06.2014 року, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "БК"Гефест Альянс", підтверджується матеріалами справи. Вказано, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту за січень 2014 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки №1531/22-03/34421057 від 11.06.2014 року висновках щодо порушення позивачем вимог ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 та 200.2 ст.200 Податкового кодексу України та заниження суми податку на додану вартість за січень 2014 року на загальну суму 133750,0 грн. у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту ПДВ по операціях з ТОВ "БК"Гефест-Альянс" в частині виконання субпідрядних робіт по взаємовідносинах із ТОВ "Оборона - Сервіс", які фактично не здійснювались.

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, враховуючи наступне.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано ст.198 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В п.198.6 ст.198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст.201 ПК України, згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду, між ТОВ "Оборона- Сервіс" (Генпідрядник) та ТОВ "БК Гефест Альянс" (Субпідрядник) 03 червня 2013 року було укладено субпідрядний договір № 03/06-13 відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язується виконати роботи на будівельний ремонт V поверху відділення композиції в осях А-Г, ряд 29-41 на відм. +25.200 в строк до 31 грудня 2013 року з договірною ціною та локальним кошторисом, що становить 1 752 866, 98 гривень з ПДВ.

В подальшому, за наслідками виконання умов договору, ТОВ "БК Гефест Альянс" було оформлено податкову накладну на загальну суму 802 500 грн.

Як зазначає апелянт, за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено що ТОВ "Оборона-Сервіс" в розділі II "Податковий кредит" відобразило за січень 2014 року 133750 грн., тоді як податкові зобов'язання з ПДВ ТОВ "БК Гефест Альянс" за січень 2014 року по взаєморозрахункам з ТОВ "Оборона-Сервіс" становлять 0 грн.

Згідно Акту ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 року № 161/26-52-22-03/37312719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК Гефест Альянс" встановлено, що стан платника податку відповідно до бази даних - 9 "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". Відповідно до розрахунку 1 ДФ за 4 квартал 2013 року в штаті підприємства працювала 1 особа.

Крім того, від ОУ ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано Витяг з кримінального провадження № 32014100000000036 з якого вбачається, що досудовим слідством встановлено приналежність ТОВ "БК Гефест Альянс" до незаконного формування податкового кредиту, якого за січень 2014 року було сформовано аж на 119 346 910 грн.

Апелянт також зазначає, що досудовим слідством виявлено ознаки фіктивності ТОВ "БК Гефест Альянс". Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів тощо.

Співставивши суму сформованого податкового кредиту в розмірі більш ніж 100 млн. грн. за січень 2014 року та відсутність будь-яких фізичних та матеріальних можливостей підприємства вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи надані ТОВ "Оборона - Сервіс" в процесі проведення перевірки та проаналізувавши їх зміст вбачаються численні недоліки, які не врахували або не могли врахувати суб'єкти господарювання під час оформлення та виконання згаданого субпідрядного договору.

При цьому колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що відповідно до умов Договору підряду № 22/05 від 27 травня 201З року термін (строк) виконання робіт з 01.06.2013 року по 01.11.2013 року, тоді як згідно Субпідрядного договору № 03/06-13 термін (строк) виконання робіт до 31.12.2013 року, що є неприпустимим з огляду на укладання Субпідрядного договору за наслідками та в межах умов Договору підряду. Також не співпадають розміри договірної ціни субпідрядного договору яка становить 1 752 866,98 грн. з ПДВ, а фактично роботи були оцінені в 802 500 грн.

Як вбачається з Додаткової угоди № 1 до субпідрядного договору її укладали та підписували різні директори ТОВ "БК Гефест Альянс". Так, директором, що діє відповідно до Статуту являється ОСОБА_7, а у графі де ставиться підпис прописано ОСОБА_8 Доказів на підтвердження її повноважень суду не надано.

Також податкова накладна на загальну суму 802 500 грн. оформлена ТОВ "БК Гефест Альянс" містить посилання на неіснуючий договір, датований 03.06.2012 роком. У Довідці про вартість виконаних будівельних робіт у графі "всього вартість будівельних робіт з урахуванням ПДВ" прописано 1155445,12 грн., що взагалі не співвідноситься ні з договірною ціною, ні з розміром вартості будівельних робіт, зазначених у податковій накладній. У Акті № 64 приймання виконаних робіт зазначено замість переліку видів будівельних робіт, крім того і перелік товаро - матеріальних цінностей, що взагалі не співвідноситься.

Наведені обставини підтверджують відсутність реального виконання робіт ТОВ "БК Гефест Альянс" згідно Субпідрядного договору, а відтак і податкова накладна виписана за наслідками виконання умов договору не може братись до уваги для формування податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

З огляду на досліджені у справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Оборона-Сервіс" та його контрагентом - ТОВ "БК Гефест Альянс", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах. З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Інших документів на підтвердження реальності здійснених з ТОВ "БК Гефест Альянс" господарських операцій, позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи надано не було.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та ТОВ "БК Гефест Альянс" господарських відносин.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем же, в порушення вимог ч.1 ст.72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із ТОВ "БК Гефест Альянс" договірних відносин, а відтак правомірності формування суми податкового кредиту.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0005672203 від 23.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 167188,00 грн., в тому числі за основним платежем - 133750,00 грн., та штрафними санкціями - 33438,00 грн., діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2014 року не відповідає вимогам ст.159 КАС України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргуВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оборона-Сервіс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати .

Винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 листопада 2014 року.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Матохнюк Д.Б.

З оригіналом згідно:

секретар