Рішення № 41477991, 13.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2014 р. Справа № 914/3583/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда - Трейдинг", м.Синельникове Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Екстрім Вікенд", с.Сокільники Львівської області

про: стягнення 7 083,66 грн.

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Богуцький Й.Д. - представник (довіреність від 11.12.13р.);

від відповідача: Візний Т.П. - директор;

В судовому засіданні 13.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору:

позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Арда - Трейдинг" (м.Синельникове Дніпропетровської області) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екстрім Вікенд" (с.Сокільники Львівська область) про стягнення 7 083,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договорами поставки не виконав, зокрема, не провів оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 10.10.14 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 23.10.14р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судовому засіданні.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 23.10.2014 року забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Суд відклав розгляд справи на 13.11.2014 року.

В судове засідання 13.11.2014 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

Відповідачем подано докази оплати боргу в розмірі 5733,90 грн. (квитанція № 25 від 12.11.2014 року).

Представник позивача факт погашення основної суми заборгованості не заперечив, позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підтримав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

26.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Арда - Трейдинг" (позивачем у справі, постачальником згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Екстрім Вікенд" (відповідачем у справі, покупцем згідно договору) було укладено договір поставки № 1502-ЛЬВ, предметом якого є поставка товару. Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах і у порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору (п.4.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2013 року і вважається пролонгованим у випадку відсутності повідомлення про його закінчення жодної із сторін за місяць до його закінчення (п.8.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 6835,86 грн., що підтверджується видатковими накладними № 13507 від 28.11.2012 року на суму 6310,86 грн. та № 11086 від 24.12.2012 року на суму 525,00 грн.

Товар отримано відповідачем згідно довіреностей № 49813 від 09.11.2012 року та № 49813 від 01.12.2012 року.

Відповідно до п.4.2 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого товару постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строки оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 календарних днів.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 4993,86 грн. недооплаченої вартості товару.

Відповідач факт заборгованості не заперечив, однак, в судовому засіданні повідомив про відсутність боргу перед позивачем з огляду на його оплату в процесі розгляду справи по суті, що підтвердив квитанцією № 25 від 12.11.2014 року на суму 5733,90 грн.

Позивач не заперчив факт відсутності основного боргу відповідача, що складає згідно позовних вимог 4993,86 грн.

Відтак, позивач наполягає на стягненні 3% річних в сумі 244,74 грн. , 1217,40 грн. пені та 627,66 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 1502-ЛЬВ від 26.11.2012 року, позивач поставив відповідачу товар на суму 6835,86 грн., що підтверджується видатковими накладними № 13507 та № 11086, копії яких долучено до матеріалів справи.

У п.п. 4.1, 4.2 договору сторони визначили, що оплата за товар здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків не пізніше 30 днів з дати поставки.

Відповідач не заперечив факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 4993,86 грн. станом на дату подання позову до суду, що є порушенням п.п. 2.1, 4.1, 4.2 договору.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В процесі розгляду справи відповідачем здійснено перерахунок коштів позивачу в сумі основного боргу, що складає 4993,86 грн., що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині відповідно до п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, пунктом 6.6 договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків, визначених п. 4.2 договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Правильність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних судом перевірено.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 244,74 грн., 1217,40 грн. пені та 627,66 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, п.1.1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екстрім Вікенд" (81130, Львівська область, с.Сокільники, вул. Дубівка, буд. 1А, ідентифікаційний код 34943881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда - Трейдинг" (49083, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28, ідентифікаційний код 37029549) 3% річних в сумі 244,74 грн., 1217,40 грн. пені, 627,66 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 18.11.2014 р.

Суддя Король М.Р.