Рішення № 41477985, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18624/14 17.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 46 899,86 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Фаєр Н.І. за довіреністю № 23 від 29.07.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) про стягнення 46 899,86 грн. на підставі Договору № 27-07/2011 від 27.07.2011 р., з яких: 25500,00 грн. основного боргу, 2550,00 грн. інфляційних нарахувань, 2154,50 грн. 3% річних та 16695,36 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/18624/14 та призначено розгляд справи на 29.09.2014 р. об 11:40 год.

26.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 15.09.2014 р. з власним письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору та поясненнями щодо обставин справи. Зазначеним листом позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, в якості додатків до листа додав виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача станом на 24.09.2014 р. та витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 25.09.2014 р.

В судове засідання, призначене на 29.09.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 29.09.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 08.09.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 29.09.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. відкладено розгляд справи на 20.10.2014 р. о 12:20 год.

В судове засідання, призначене на 20.10.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.10.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 08.09.2014 р. та від 29.09.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.10.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. відкладено розгляд справи на 03.11.2014 р. об 11:20 год.

31.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач повідомив суд, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. було порушено провадження у справі № 44/258-б про банкрутство ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а 22.12.2011 р. в газеті "Голос України" № 242 (5242) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". З урахуванням дати публікації оголошення, 30-ти денний строк для подання заяв конкурсними кредиторами закінчився 21.01.2012 р. (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). Відповідач вважає, що оскільки позивач не надіслав до господарського суду заяву з кредиторськими вимогами до боржника, то вимоги позивача, що виникли до 09.09.2011 р. вважаються погашеними, а предмет спору у справі № 910/18624/14 відсутнім, у зв'язку з чим просить суд припинити провадження у справі № 910/18624/14. На підтвердження викладеного у відзиві відповідач надав суду копії ухвал Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р., 25.02.2013 р. та 08.08.2012 р. у справі № 44/258-б.

В судове засідання, призначене на 03.11.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.11.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р., подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 17.11.2014 об 11:30 год.

В судове засідання, призначене на 17.11.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.11.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставини, які б унеможливлювали вирішення спору у даному судовому засіданні, судом встановлені не були.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.11.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.11.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.11.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" (позивач, продавець) та Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Броварське дорожньо-експлуатаційне управління" (відповідач, покупець) був укладений Договір № 27-07/2011 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець продає, а покупець купує водно-бітумну емульсію (далі - товар) за цінами та у кількості, зазначених у погоджених специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 1.2 Договору покупець купує товар зі складу продавця - м. Вишневе Київської області, якщо інше не обумовлюється додатковою угодою до Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару на протязі 5-ти днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до п.п. 4.2.2 Договору покупець зобов'язаний прийняти та оплатити вартість товару відповідно до розділу 3 цього Договору.

Згідно п. 8.1 Договору, даний Договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими особами обох сторін і діє до 31 грудня 2011 року в частині відвантаження товару, а в частині проведення оплати - до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 5.2 Договору сторони також узгодили, що у випадку не виконання покупцем зобов'язань по п. 3.3 Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, враховуючи день оплати.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ним на виконання умов Договору відвантажено відповідачу товар на суму 25500,00 грн., який отримано уповноваженою особою відповідача за довіреністю № 790 від 12.09.2011 р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000056 від 12.09.2011 р.

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура № СФ-0000040 від 12.09.2011 р. для оплати за товар у вищенаведеній сумі.

Проте відповідач, в порушення умов Договору, спірний товар не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 25500,00 грн. (основний борг), а також про стягнення 2550,00 грн. інфляційних нарахувань, 2154,50 грн. 3% річних та 16695,36 грн. пені з огляду на порушення зобов'язання за Договором.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить припинити провадження у справі № 910/18624/14, у зв'язку з тим, що позивач не надіслав до господарського суду заяву з кредиторськими вимогами до боржника, а тому вимоги позивача, що виникли до 09.09.2011 р. (ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 44/258-б про банкрутство ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") вважаються погашеними, а предмет спору у справі № 910/18624/14 відсутнім.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови Договору № 27-07/2011 від 27.07.2011 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № РН-0000056 від 12.09.2011 р. позивачем був відвантажений відповідачу товар на суму 25500,00 грн., який був одержаний уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 790 від 12.09.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з визначенням статті 1 вищенаведеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (із змінами і доповненнями), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно п. 2.5 вищенаведеного Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Зокрема, первинними правопідтверджуючими документами щодо поставки товару вважаються накладні.

Отже, видаткова накладна № РН-0000056 від 12.09.2011 р. на суму 25500,00 грн., яка містить підпис уповноваженої особи відповідача та скріплена печаткою, приймається судом у якості належного доказу по справі, що підтверджує факт поставки позивачем товару на суму 25500,00 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 3.3 Договору покупець здійснює оплату вартості товару на протязі 5-ти днів з моменту відвантаження товару.

Отже, враховуючи, що товар за видатковою накладною № РН-0000056 на суму 25500,00 грн. був відвантажений 12.09.2011 р., то з урахуванням пункту 3.3 Договору відповідач повинен був оплатити 25500,00 грн. вартості товару включно по 17.09.2011 р. При цьому враховується, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Таким чином, станом на час вирішення спору по суті строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару згідно наведених видаткових накладних є таким, що настав.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000040 від 12.09.2011 р. для оплати за товар в сумі 25500,00 грн.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за товар у сумі 25500,00 грн., який був поставлений позивачем згідно видаткової накладної № РН-0000056 від 12.09.2011 р.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 25500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для припинення провадження в даній справі, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки заборгованість за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000056 від 12.09.2011 р., виникла у відповідача після порушення провадження у справі № 44/258-б про банкрутство ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 р. Отже, позивач є поточним кредитором відповідача та має право на стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000056 від 12.09.2011 р., позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 16695,36 грн. пені за період з 17.09.2011 р. по 25.07.2014 р. (1023 дні) на підставі п. 5.2 Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до роз'яснень, наданих господарським судам у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У п. 1.12 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п. 5.2 Договору сторони передбачили, що у випадку не виконання покупцем (відповідачем) зобов'язань по п. 3.3 Договору покупець сплачує продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, враховуючи день оплати.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач повинен був оплатити 25500,00 грн. вартості товару за видатковою накладною № РН-0000056 включно по 17.09.2011 р., а отже прострочення відповідачем відповідного зобов'язання почалося з 18.09.2011 р.

За таких обставин, визначення позивачем періоду нарахування пені за прострочення зобов'язання по оплаті товару з 17.09.2011 р. по 25.07.2014 р. (1023 дні), є таким, що суперечить матеріалам справи та приписам частини шостої статті 232 ГК України.

З огляду на здійснений судом перерахунок (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга"), вимоги позивача про стягнення з відповідача 16695,36 грн. пені за період з 17.09.2011 р. по 25.07.2014 р. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 1981,66 грн. за період з 18.09.2011 р. по 18.03.2012 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення25500.0018.09.2011 - 18.03.20121837.7500 %0.042 %*1981.66

В іншій частині вимог стосовно стягнення пені, зокрема, в сумі 14713,70 грн. (16695,36 грн. - 1981,66 грн. = 14713,70 грн.) позивачу належить відмовити.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 2550,00 грн. інфляційних нарахувань та 2154,50 грн. 3% річних за період з 17.09.2011 р. по 25.07.2014 р. (1023 дні).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку суми 3% річних за період з 17.09.2011 р. по 25.07.2014 р., судом встановлено, що сума 3% річних за вказаний період становить 2183,92 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів25500.0018.09.2011 - 25.07.201410423 %2183.92

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних в розмірі 2154,50 грн. за період за період з 17.09.2011 р. по 25.07.2014 р., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, а також беручи до уваги встановлений судом початок прострочення виконання спірного зобов'язання з 18.09.2011 р., суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних. Тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 2154,50 грн. за період з 18.09.2011 р. по 23.07.2014 р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку суми інфляційних нарахувань за період з 17.09.2011 р. по 25.07.2014 р., судом встановлено, що сума інфляційних нарахувань за вказаний період становить 3232,97 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції18.09.2011 - 25.07.201425500.001.1273232.9728732.97

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних нарахувань в розмірі 2550,00 грн. за період за період з 17.09.2011 р. по 25.07.2014 р., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, а також беручи до уваги встановлений судом початок прострочення виконання спірного зобов'язання з 18.09.2011 р., суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних нарахувань. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 2550,00 грн. за період з 18.09.2011 р. по 23.07.2014 р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 25500,00 грн. основного боргу, 1981,66 грн. пені, 2154,50 грн. 3% річних, 2550,00 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1253,82 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, будинок 11-А; ідентифікаційний код 33096517), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, будинок 29-А; ідентифікаційний код 31364143) 25500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) основного боргу, 1981,66 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят одну гривню 66 коп.) пені, 2154,50 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят чотири гривні 50 коп.) 3% річних, 2550,00 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.) інфляційних нарахувань, 1253,82 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят три гривні 82 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2014 р.

Суддя Гумега О.В.