Рішення № 41477961, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22705/14 17.11.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 986,92 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Грабова І.А. за довіреністю № 3364/18 від 23.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.10.2014 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 986,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 343124Га/13хр від 26.12.2013 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «FORD Transit Connect», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/1964660), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/22705/14 та призначено справу до розгляду на 03.11.2014 р. о 12:10 год.

30.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2014 р., а саме: копій витягів з ЄДРПОУ стосовно позивача та відповідача; копії витягу зі статуту позивача та копії довідки про банківські рахунки позивача.

30.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог. Даним клопотанням позивач повідомив суд про те, що 04.07.2014 р. відповідачем перераховано на користь позивача суму в розмірі 6 749,79 грн. та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача в порядку регресу матеріальні збитки останнього в сумі 2 237,13 грн.

В судове засідання, призначене на 03.11.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні 03.11.2014 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В основу заперечень відповідача покладене твердження про те, що 04.07.2014 р. відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 6 749,79 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, що підтверджується платіжним дорученням № 1000958225. Враховуючи, що відповідач розрахувався з позивачем по даній справі ще до подання останнім 26.09.2014 р. позовної заяви до суду, то, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню. На підтвердження викладеного у відзиві відповідач надав суду копію полісу № АС/1964660; витяг з електронної бази даних МТСБУ стосовно полісу № АС/1964660; копію ремонтної калькуляції від 18.06.2014 р.; копію страхового акту № ОЦ/123/450/14/9700 від 04.07.2014 р. та копію платіжного доручення № 1000958225 від 04.07.2014 р. на суму 6 749,79 грн.

Відзив разом з доданими до нього документами залучено до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 03.11.2014 р. здійснювався розгляд клопотання позивача про уточнення позовних вимог, поданого 30.10.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представник позивача 30.10.2014 р. через відділ діловодства суду р. подав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив суд задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 2 237,13 грн. В іншій частині позовні вимоги позивач не підтримав, зокрема, у зв'язку з тим, що 04.07.2014 р. відповідачем перераховано на користь позивача суму в розмірі 6 749,79 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог.

Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданого позивачем клопотання про уточнення позовних вимог, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви, суд розцінює подане 30.10.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання позивача як зменшення розміру позовних вимог та приймає його до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідному клопотанні, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 2 237,13 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, поданого 30.10.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, поданому 03.11.2014 р. в судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р. та оголосив перерву в судовому засіданні до 17.11.2014 р. о 12:00 год.

04.11.2014 р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/29960 від 31.10.2014 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № АС/1964660.

В судове засідання, призначене на 17.11.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.11.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.11.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.11.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, поданого 30.10.2014 р. через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.11.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.12.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір № 343124Га/13хр добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 27.12.2013 р. до 26.12.2014 р.

29.12.2013 р. в місті Миколаєві на проспекті Миру сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «FORD Transit Connect», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3. Наведене підтверджується відомостями № 9327557 про дорожньо-транспортну пригоду від 02.01.2014 р.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 п. 2.3.б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 28.01.2014 р. у справі № 3/487/85/14, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ПЛАЗА» № СФ-38733 від 30.12.2013 р. становить 9 486,92 грн. (надалі - рахунок-фактура № СФ-38733 від 30.12.2013 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 1.001.13.20025/VESKO48 від 02.01.2014 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 9 486,92 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 81827 від 03.01.2014 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 29.12.2013 р.) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства та умов договору страхування, здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 9 486.92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 81827 від 03/01/2014 року.

Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплаченого страхового відшкодування.

Також з врахуванням приписів ст. ст. 993, 1191 ЦК України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Оцінивши всі зібрані докази в сукупності, суд встановив, що висновок авто товарознавчої експертизи не може вважатися єдиним належним доказом, який би підтверджував розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідач на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. надав копію полісу № АС/1964660 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи також містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду.

По матеріалам справи, судом встановлено, що франшиза за полісом АС/1964660 становить 500,00 грн.

Відповідно до полісу № АС/1964660 встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_4, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 01.09.2013 р. до 31.08.2014 р.

По матеріалам справи судом встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем «FORD Transit Connect», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 8 986,92 грн., оскільки франшиза за полісом № АС/1964660 дорівнює 500,00 грн.

Так, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 8 986,92 грн. (9 486,92 грн. (сума матеріального збитку підтверджена рахунком-фактурою № СФ-38733 від 30.12.2013 р., страховим актом № 1.001.13.20025/VESKO48 від 02.01.2014 р. по договору страхування та платіжним дорученням № 81827 від 03.01.2014 р.) - 500,00 грн. (франшиза за полісом № АС/1964660).

Враховуючи, що відповідач сплатив 04.07.2014 р. позивачу 6 749,79 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а позивач подав 30.10.2014 р. клопотання про зменшення розміру позовних вимог, яке суд прийняв до розгляду, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 2 237,13 грн.

Так, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, на момент вирішення спору по суті була належна сума в розмірі 2 237,13 грн.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 2 237,13 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 237,13 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 2 237,13 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40; ідентифікаційний код 20602681, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 2 237,13 грн. (дві тисячі двісті тридцять сім гривень 13 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2014 р.

Суддя Гумега О. В.