Рішення № 41477954, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22557/14 17.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київхліб"

до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

про стягнення 31 697,89 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Наумкіна Л.М. за довіреністю № п-05/36 від 20.03.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київхліб" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 31 697,89 грн. на підставі Договору № 3649/3 поставки продукції від 05.12.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання стосовно своєчасної оплати поставленого товару не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/22557/14 та призначено розгляд справи на 03.11.2014 р. о 12:00 год.

03.11.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника відповідача ОСОБА_3 у відрядженні та неможливістю бути присутньою в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р.

03.11.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2014 р. наступних документів: листа № П-05/234 від 31.10.2014 р. про підтвердження суми заборгованості на момент розгляду справи; витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача; листа № П-05/235 від 31.10.2014 р. про відсутність аналогічного спору; акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за період: вересень 2014 р.; копії наказу позивача № 939-в від 16.10.2014 р. "Про відпустку Голови Правління"; реєстру накладних на повернення товару за договором № 3649/3 від 05.12.2013 р.; копій накладних на повернення постачальнику.

В судове засідання, призначене на 03.11.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.11.2014 р., не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 03.11.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р., здійснювався розгляд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, поданого 03.11.2014 р. через відділ діловодства суду. Клопотання судом задоволене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 17.11.2014 об 11:50 год.

17.11.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника відповідача ОСОБА_3 у відрядженні.

17.11.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, згідно якого на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2014 р. надано довідку ПАТ "КБ "Хрещатик" № 43-65/661 від 13.11.2014 р. про надходження коштів на рахунок позивача від відповідача.

17.11.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява щодо уточнення суми вартості повернутого товару в розрахунку заборгованості. В наведеній заяві позивач зазначив, що у розрахунку заборгованості (додаток до позовної заяви) була допущена арифметична помилка в сумі вартості повернутого товару. Так, у розрахунку заборгованості визначено суму вартості повернутого товару 2756,63 грн., тоді як фактично вона становить 2685,55 грн. При цьому позивач зазначив, що сума боргу відповідача, визначена у позовній заяві є незмінною і складає 31697,89 грн.

В судове засідання, призначене на 17.11.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.11.2014 р., не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 17.11.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 17.11.2014 р., здійснювався розгляд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, поданого 17.11.2014 р. через відділ діловодства суду. Наведене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/22557/14, ухвала Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. про відкладення розгляду справи були відправлені відповідачу 22.10.2014 р. та 06.11.2014 р. відповідно, що підтверджується відмітками на зворотньому боці вказаних ухвал суду. Наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а також подані представником відповідача через відділ діловодства суду 03.11.2014 р. та 17.11.2014 р. клопотання про відкладення розгляду справи, свідчать про отримання відповідачем ухвал суду від 20.10.2014 р. та від 03.11.2014 р., т.т. відповідач мав можливість підготуватись до судових засідань та направити свого повноважного представника для участі в судовому засіданні.

При цьому стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Таким чином, враховуючи знаходження представника відповідача ОСОБА_3 у відрядженні, відповідач мав реальну можливість здійснити своє представництво в судовому засіданні 17.11.2014 р. безпосередньо на рівні керівництва або за участю іншого представника, враховуючи при цьому, що розгляд справи вже відкладався за клопотанням представника відповідача, поданим 03.11.2014 р. через відділ діловодства суду.

Крім того, жодні докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи, відповідачем не вказано і, відповідно, до наведеного клопотання не додано.

Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем вимог ухвал суду від 20.10.2014 р. та від 03.11.2014 р., зокрема, відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, відповідачем до суду не подано та не надіслано.

За наведених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, подане 17.11.2014 р. через відділ діловодства суду, підлягає відхиленню.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в даному судовому засіданні, судом не встановлені.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.11.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 17.11.2014 р. надав усні пояснення по суті спору з урахуванням заяви щодо уточнення суми вартості повернутого товару, поданої через відділ діловодства суду 17.11.2014 р.

Представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 31697,89 грн. на підставі Договору № 3649/3 поставки продукції від 05.12.2013 р.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.11.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Київхліб" (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, покупець) був укладений Договір № 3649 поставки продукції (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язаний поставляти на умовах Договору кондитерські вироби (далі - товар) у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язаний приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість постачальнику.

Згідно п. 1.2 Договору узгоджено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на умовах, зокрема, СРТ - (місце доставки автотранспортом визначено у Додатку № 1) згідно Правил Інкотермс, 2010 р.

Відповідно до п. 1.3 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця, зокрема, на умовах СРТ - з моменту складання між сторонами (або учасниками перевезення) належним чином оформленої товарно-транспортної накладної (далі - ТТН), яка засвідчує доставку товару та його готовність до передачі, а також складання між сторонами видаткової накладної, яка засвідчує перехід прав власності на Товар.

Відповідно до п. 3.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 05.12.2013 р. до Договору) передбачено, що розрахунки за товар провадяться в національній валюті України шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника на умові відтермінування платежу на 5 календарних днів.

Згідно п. 9.1 Договору він набирає чинності з 01.01.2014 р. і діє до 31.12.2014 р.

Як зазначив позивач у позовній заяві, з 05.12.2013 р. по день подання позовної заяви ним було поставлено відповідачу, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 214151,34 грн. на підставі товарно-транспортних накладних, перелік яких зазначено у Картці клієнта, доданій позивачем до позовної заяви.

Натомість, відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконав зобов'язання по оплаті поставленого товару, сплативши його вартість лише частково в сумі 187769,77 грн. (з яких: 2685,55 грн. - вартість повернутого відповідачем позивачу товару), що підтверджується інформацією, наведеною у Картці клієнта, довідкою ПАТ "КБ "Хрещатик" № 43-65/661 від 13.11.2014 р. про надходження коштів на рахунок позивача від відповідача, накладними на повернення товару постачальнику.

У зв'язку з наведеним, у відповідача виникла заборгованість за поставлений на підставі Договору товар, яка станом на день подання позову, за даними позивача, становить 31697,89 грн. (перелік товарно-транспортних накладних, за якими відповідачем не здійснено (або частково здійснено) оплату товару, наведений у позовній заяві).

Позивач також зазначив, що відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості в сумі 31697,89 грн., підписавши акт звірки взаємних розрахунків за період: вересень 2014 р., доданий до матеріалів справи.

15.08.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про виконання грошового зобов'язання на суму 36697,89 грн. (№ П-05/146 від 14.08.2014 р.), що підтверджується фіскальним чеком № 0102 від 15.08.2014 р. Проте відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за поставлений товар в сумі 36697,89 грн. позивачу не оплатив.

Позивач зазначив, що заборгованість відповідача на підставі Договору станом на час подання відповідної позовної заяви до Господарського суду міста Києва залишилась незмінною.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови Договору поставки № ПР-40399 від 01.06.2009 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме: Картка клієнта, яка містить перелік всіх накладних по поставці товару на підставі Договору, копії товарно-транспортних накладних, за якими відповідачем не здійснено (або частково здійснено) оплату товару, підтверджують, що з дати підписання Договору та по день подання позовної заяви до суду позивач відповідно до умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 214151,34 грн., а останній прийняв цей товар без зауважень по кількості та якості. При цьому з інформації, зазначеної у Картці клієнта, вбачається, що станом на 01.01.2014 р. початкове сальдо розрахунків становило 5316,32 грн. на користь позивача. Оригінали зазначених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних були оглянуті судом в судовому засіданні 17.11.2014 р.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту п. 3.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 05.12.2013 р. до Договору) передбачено, що розрахунки за товар провадяться в національній валюті України шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника на умові відтермінування платежу на 5 календарних днів.

Отже, враховуючи, що датою поставки товару за останньою з товарно-транспортних та видаткових накладних, за якою відповідачем не здійснено оплату за товар, є 07.08.2014 р., а також враховуючи вищенаведений п. 3.4 Договору, суд прийшов до висновку, що станом на час вирішення спору по суті строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого відповідачу товару є таким, що настав.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що в порушення умов Договору відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений на підставі Договору товар, сплативши позивачу вартість товару лише частково в сумі 187769,77 грн. (з яких: 2685,55 грн. - вартість повернутого відповідачем позивачу товару), що підтверджується інформацією, наведеною у Картці клієнта, довідкою ПАТ "КБ "Хрещатик" № 43-65/661 від 13.11.2014 р. про надходження коштів на рахунок позивача від відповідача, накладними на повернення товару постачальнику, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, станом на час розгляду спору по суті заборгованість відповідача за поставлений на підставі Договору товар становить 31697,89 грн., що додатково підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків за період: вересень 2014 р., який підписаний та скріплений печатками сторін.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 31697,89 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (03186, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київхліб" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, будинок 83; ідентифікаційний код 00381574) 31697,89 грн. (тридцять одну тисячу шістсот дев'яносто сім гривень 89 копійок) заборгованості, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2014 р.

Суддя Гумега О.В.