Рішення № 41477949, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21426/14 17.11.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія»

про стягнення 4 098,58 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Діденко І.В. за довіреністю № Э.37.7.0.0/Д-841 від 28.02.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (відповідач) про стягнення 4 098,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» на підставі договору страхування наземного транспорту № КЗН0АХ0000242624 від 26.04.2011 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «DAEWOO Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/6038630), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/21426/14 та призначено розгляд справи на 27.10.2014 р. о 12:30 год.

16.10.2014 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2014 р., відповідно до якої позивач надав власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору та просив суд у разі нез'явлення представника позивача в судові засідання, розглядати справу без участі позивача та винести рішення на підставі наявних доказів в матеріалах справи.

20.10.2014 р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/28329 від 16.10.2014 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № АА/6038630.

22.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладено твердження про те, що позивач неправомірно включив до заявленої суми розмір податку на додану вартість, який складає 914,30 грн. Відповідач також повідомив суд, що 25.11.2013 р. ним прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 571,48 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 7083 від 09.10.2014 р. На підтвердження викладеного у відзиві відповідач над суду докази надіслання відзиву позивачу; довідку про відсутність аналогічного спору; копії витягу та виписки з ЄДРПОУ стосовно відповідача; копію полісу № АА/6038630; копію страхового акту № 12054 від 25.11.2013 р. та копію платіжного доручення № 7083 від 09.10.2014 р. на суму 3 571,48 грн.

В судове засідання, призначене на 27.10.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.10.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 27.10.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 27.10.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. відкладено розгляд справи на 17.11.2014 р. о 10:10 год.

В судове засідання, призначене на 17.11.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.11.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.11.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні, призначеному на 17.11.2014 р., представник позивача подав додаткові пояснення з урахуванням відзиву відповідача.

Додаткові пояснення залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.11.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав з урахуванням додаткових пояснень, поданих 17.11.2014 р. в судовому засіданні.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.11.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.04.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» та юридичною особою - Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (страхувальник) було укладено договір № КЗН0АХ0000242624 страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування), який в подальшому був пролонгований.

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «DAEWOO Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 26.04.2012 р. до 25.04.2013 р.

12.10.2012 р. в на проспекті Маяковського в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «DAEWOO Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3. Наведене підтверджується довідкою № 9087820 про дорожньо-транспортну пригоду Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 16.05.2013 р.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 п. 10.1, 10.9, 2.35 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Деснянського районного суду міста Києва від 20.11.2012 р. у справі № 3-5589 (2603/13189/12), відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «DAEWOO Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 2480 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, що складений 18.10.2012 р. оцінювачем ОСОБА_4, становить 5 485,78 грн. (надалі - звіт № 2480 про оцінку від 18.10.2012 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № И-3828 від 12.11.2012 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 5 098,58 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 11378 від 13.11.2012 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній станом на 12.10.2012 р.) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 12.10.2012 р.) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю, в межах фактичних витрат страховика та витрат, пов'язаних з евакуацією транспортних засобів.

Відповідач на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. надав копію полісу № АА/6038630. Матеріали справи також містять відомості по зазначеному полісу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, надані на запит суду.

Відповідно до полісу № АА/6038630 встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_3, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза - в сумі 1000,00 грн., строк дії даного полісу з 00:00 год. 20.12.2011 р. до 19.12.2012 р.

По матеріалам справи судом встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АА/6038630, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 4 098,58 грн., оскільки франшиза за полісом № АА/6038630 дорівнює 1000,00 грн.

Так, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 4 098,58 грн. (5 098,58 грн. (сума матеріального збитку підтверджена звітом № 2480 про оцінку від 18.10.2012 р., страховим актом № И-3828 від 12.11.2012 р. по договору страхування та платіжним дорученням № 11378 від 13.11.2012 р.) - 1000,00 грн. (франшиза за полісом № АА/6038630)).

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи, зокрема, копією претензії № 12-09/02-09 від 12.09.2013 р. про відшкодування збитків в порядку регресу підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідач, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (копії претензії та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 22.10.2014 р. через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що 25.11.2013 р. ним прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 571,48 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 7083 від 09.10.2014 р. на суму 3 571,48 грн. (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи). Отже, відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування після звернення позивача з позовом.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 3 571,48 грн., підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладено твердження про те, що позивач неправомірно включив до заявленої суми розмір податку на додану вартість, який складає 914,30 грн.

Дослідивши матеріали спраи, суд прийшов до висновку про відхилення доводів відповідача про необхідність зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ в порядку ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки на час скоєння ДТП (12.10.2012 р.) відповідні зміни щодо зменшення розміру оціненої шкоди на суму визначеного податку на додану вартість не були внесені до ст. 36.2 вказаного закону. Такі зміни були внесені 04.02.2013 р.

Отже, в іншій частині позов по стягненню залишку суми матеріального збитку в сумі 527,10 грн. (4098,58 грн. (сума матеріального збитку, заявлена в позивачем в позові) - 3 571,48 грн. (страхове відшкодування в порядку регресу, сплачене відповідачем)) підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі № 910/21426/14 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 571,48 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ідентифікаційний код 33248430) 527,10 грн. (п'ятсот двадцять сім гривень 10 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2014 р.

Суддя Гумега О. В.