Ухвала суду № 41477726, 13.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 р. Справа № 876/8017/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Дутка І.С.

з участю представника відповідача Яремко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Елегал» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у адміністративній справі №813/4198/14 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Елегал» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Елегал» звернулося з адміністративним позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2014 р. №0001511510.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року в задоволенні позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставину справ. Зокрема посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та зазначає, що висновок податкового органу щодо порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 р. є безпідставним. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В судове засідання позивач не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Зазначив що позивачем подавались декларації по ПДВ, однак суми податкового зобов'язання в граничні терміни позивачем не сплачені. Крім того, для застосування штрафу згідно 126.1 статті 126 Кодексу потрібна така обов'язкова умова, як сплата податкового боргу, і саме момент сплати грошового зобов'язання, а не момент декларування даного зобов'язання є визначальним при застосуванні вищезгаданого штрафу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

30.04.2014 р. Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області було складено Акт №243/1500/14308612 про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету.

02.06.2014р. на підставі вказаного Акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001511510, згідно якого ВАТ «Елегал» зобов'язано на підставі ст.126 Податкового кодексу України сплатити штраф у сумі 5 517 грн. 79 коп. за платежем-податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у зв'язку із затримкою на 1213, 1185, 1153, 1139, 1124, 1086, 1063, 1035, 1005, 1002, 1002, та 967 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 27 588,95 грн.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що податковий орган правомірно нарахував штраф в розмірі 5517,79 грн. за встановлене порушення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справимо огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України зобов'язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинним на період виникнення податкових зобов'язань) так і Податковим кодексом України у відповідних випадках грошові зобов'язання можуть нараховуватись як самостійно платником податків, так і контролюючим органом. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

ВАТ «Елегал» самостійно визначило податкові зобов'язання по ПДВ, які підлягають до сплати: подало декларацію по ПДВ №90067917 від 14.12.2010 (до сплати визначено податкове зобов'язання в сумі 21680,00 грн., граничний термін сплати - 31.12.2010 року), подало декларацію по ПДВ №9006035726 від 31.01.2011 (до сплати визначено податкове зобов'язання в сумі 6827,00 грн., граничний термін сплати - 31.01.2011 року).

До 01.01.2011 року (станом на дату виникнення спірних правовідносин) спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» №2181-ІІІ.

Оскільки, спірні правовідносини виникли до 2011 року і тривають на даний час, то судом першої інстанції при вирішенні спору вірно враховано положення як чинного на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так і Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Податкова декларація подається за базовий податковий (звітний) період, у даному випадку таким є календарний місяць (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 5.1, пп.. 5.3.1 п. 5.3, пп.. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до підп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до підп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або податкового боргу, а також джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення визначено у ст. 7, згідно якої джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Податкове зобов'язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Отже, право визначати призначення платежу належить виключно платнику податку, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 вказаного Закону, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, які визначив саме платник податку.

Як вбачається, підставою нарахування штрафу в розмірі 20% - стала сплата податкового зобов'язання в сумі 21680,00 грн., (граничний термін сплати - 31.12.2010 року) лише протягом серпня - грудня 2013 року платіжними дорученнями №415, №437, №436, №441, №450, №478, №479, №494, а податкового зобов'язання в сумі 6827,00 грн. (граничний термін сплати - 31.01.2011 року) лише в лютому - квітні 2014 платіжним дорученням № 25, №24, №22, № 41, №52, №73, тобто сплата відбулася з порушенням встановлених термінів, що не заперечується сторонами.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 113.3 статті 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, відповідно, до платників податків за результатами перевірок за податкові періоди до 2011 року повинна застосовуватись відповідальність у порядку та розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи із того що суми самостійно задекларованих зобов'язань (27588,95грн.) була сплачена із затримкою більшою 30 календарних днів, податковий орган враховуючи вимоги положення п.87.9. ст.87 Податкового кодексу України „У разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків» правомірно застосував штрафні санкції у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (5517,79грн.).

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Надані суду платіжні доручення не доводять факт своєчасності сплати суми узгоджених податкових зобов'язань згідно спірних декларацій.

Судом першої інстанції вірно вказано, що посилання позивача на судові рішення не скасовують обов'язку платника щодо своєчасності сплати суми по узгоджених податкових зобов'язаннях, не переносять термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань, та не звільняють платника від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань. Так, як платник борг сплатив, і сплатив не своєчасно, фактично визнав існування цього боргу, то саме по собі питання стягнення боргу не перешкоджає вирішенню питання щодо стягнення штрафу, нарахованого на несвоєчасно сплачену суму.

Що ж стосується застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань поза межами 1095 днів від дати їх узгодження, суд зазначає, що згідно з п. 126.1 статті 126 Кодексу розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого грошового зобов'язання розраховується виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.

Отже, для застосування штрафу згідно 126.1 статті 126 Кодексу потрібна така обов'язкова умова, як сплата податкового боргу, і саме момент сплати грошового зобов'язання, а не момент декларування даного зобов'язання є визначальним при застосуванні вищезгаданого штрафу.

Таким чином, відповідач правомірно нарахував штраф в розмірі 5517,79 грн. за встановлене порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Елегал» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у адміністративній справі №813/4198/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 18.11.2014р.