Ухвала суду № 41477712, 18.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4560/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41984160 від 11.02.2014, винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Бондаренко Є.С. про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави суми в розмірі 5 100,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41984160 від 11.02.2014, винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Бондаренко Є.С. про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави суми в розмірі 10 200,00 грн;

- визнати протиправною та зобов'язати скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 41984160 від 24.02.2014, винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Бондаренко Є.С. для забезпечення стягнення з ОСОБА_6 на користь держави суми в розмірі 5 100,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2014 року позов задоволено частково.

Скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2014 у виконавчому провадженні № 41984160.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає за можливе переглянути постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6, оскільки Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві апеляційна скарга щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_6 в частині скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2014 у виконавчому провадженні № 41984160, не подавалася.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, до Відділу зі заявою про відкриття виконавчого провадження № 7/10-11/3101/03 від 31.01.2014 звернувся представник Інспекції, яка надійшла до відповідача 10.02.2014 за вх. № 3025 (відповідно до відмітки на копії даної заяви), в якій третя особа просила виконати постанову про адміністративне правопорушення №А-2612/16 від 26.12.2013.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви старшим державним виконавцем Відділу Бондаренко Є.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2014 (ВП № 41984160), якою відкрито виконавче провадження з виконання постанови № А-2612/16, виданої 26.12.2013 року Державною архітектурною інспекцією України, про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави суми в розмірі 5 100,00 грн. та встановлено боржнику семиденний строк з моменту винесення постанови для добровільного виконання.

У межах виконавчого провадження № 41984160 старшим державним виконавцем Відділу Бондаренко Є.С. накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_6 - та заборонено відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, про що винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2014.

Вважаючи оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

За твердженням позивача, постанова Інспекції № А-2612/16 по справі про адміністративне правопорушення від 26.12.2013, яка стала підставою для відкриття виконавчого провадження № 41984160, не набрала законної сили станом на момент подання Інспекцією заяви до Відділу про відкриття виконавчого провадження, оскільки позивачем було подано позовну заяву до Печерського районного суду міста Києва з метою оскарження даної постанови.

Положеннями ст. 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (внесення подання прокурора) цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Як вбачається зі змісту вищезазначеної постанови Інспекції № А-2612/16 від 26.12.2013, остання у відповідності до ст. 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення набрала законної сили після строку на її оскарження, тобто 06.01.2014.

Заява Інспекції про відкриття виконавчого провадження надійшла до відповідача 10.02.2014 за вх. № 3025, тобто зі спливом десятиденного строку з дня винесення постанови Інспекції № А-2612/16 від 26.12.2013.

Згідно копій матеріалів виконавчого провадження № 41984160, наявних у матеріалах справи, відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідачу було відомо про оскарження позивачем постанови Інспекції № А-2612/16 від 26.12.2013, яка стала підставою для відкриття виконавчого провадження №41984160.

В матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, що Інспекція при направленні постанови № А-2612/16 від 26.12.2013 до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві володіла інформацією про оскарження гр. ОСОБА_6 даної постанови.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 41984160 від 11.02.2014, винесені старшим державним виконавцем Відділу Бондаренко Є.С. про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави суми в розмірі 5 100,00 грн. та стягнення з ОСОБА_6 на користь держави суми в розмірі 10 200,00 грн., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 21.11.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.